ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СКРИПКОВИЙ ТА БАСОВИЙ КЛЮЧ

ПОЗНАЧЕННЯ ЗВУКІВ ЗА ЛІТЕРНОЮ СИСТЕМОЮ

Окрім складових назв звуків, на які ми вже вказували, в музичній практиці застосовується спосіб літерного позначення звуків, заснований на латиському алфавіті.

«Неправильне» з точки зору алфавітного порядку розташування літер у назвах звуків пояснюється тим, що у середньовіччі основним звуком у звукоряді вважався звук ля (А), за ним ішов звук сі-бемоль, який позначався наступною літерою алфавіту, тобто «В».

Таким чином, звукоряд спершу мав такий вигляд:

Після темперації* страхованих строїв музики(початок XVIIIстоліття) великого значення набув ступінь сі, й для нього знадобилося запровадження літери(Н), що йде за алфавітом за вже використаними (від А до G).

*Темперація - це ділення октави на дванадцять рівних ладів.

Для позначення похідних ступенів до літер додають відповідні склади:

для дієза ♯ - is;

для бемоля ♭-es;

для дубль дієза - isis;

для дубль бемоля ♭♭ - eses.

При голосних «а» та «е» у складі es літера «е» для зручності вимови відкидається.

Наприклад: мі-бемоль - ees - es;

ля-бемоль – аes – аs.

ТАБЛИЦЯ НАЗВ ПОХІДНИХ СТУПЕНІВ ЗА ЛІТЕРНОЮ СИСТЕМОЮ

Слогові назви	Літерні назви
основні ступені	♯		♭	♭♭
до   ре   мі   фа   соль   ля   сі	c   d   e   f   g   a   h	cis   dis   eis   fis   gis   ais   his	cisis   disis   eisis   fisis   gisis   aisis   hisis	ces   des   es   fes   ges   as   b	Ceses   deses   eses   feses   geses   ases   bes

У подальшому ми бачимо, що літерна система застосовується також для позначення тональностей також для позначення тональностей та їхнього ладового способу: мажор - Dur, мінор - moll.

ЗАПИС АБСОЛЮТНОЇ ВИСОТИ ЗВУКУ НОТАМИ

Відповідно до основних ступенів звукоряду в процесі історичного розвитку музичної практики було вироблену й певну систему запису звуків нотами*.

Для запису звуків різної висоти ноти розташовуються на нотному стані (нотоносці), що складається з п’яти паралельних ліній, що разом є одним нотним рядком. Рахунок ліній ведеться знизу.

На початку нотного стану по більшості ставиться вертикальна лінія, що поєднує п’ять горизонтальних ліній, вона називається початковою.

На нотному стані ноти розташовані як на лінійках, так і між ними (у проміжках):

Ноти розташовані на лінійках та між ними, відповідають білим клавішам на фортепіано і є сходами, ступені яких наочно показують різницю між звуками на висоті, отримувану від того, що нижчі звуки створюються меншим числом коливань за секунду.

Через те, що практично звуків виявляється набагато більше, ніж можна розмістити на лінійках та між лінійками одного нотного стану, виникає потреба запису однієї ноти та розміщуються вище або нижче нотного стану:

Рахунок додаткових лінійок : верхніх – вгорувід першої додаткової лінії, а нижніх – внизвід першої додаткової лінії.

СКРИПКОВИЙ ТА БАСОВИЙ КЛЮЧ

Записуючи ноти на різних лінійках нотоносця, ми не зможемо визначити, який звук відповідає тій чи іншій лінійці, якщо на початку нотоносця (ліворуч) не висталено певний музичний знак, що зветься ключем. Цей ключ закріплює за певною лінійкою нотоносця абсолютну висоту визначеного звуку системи (клавіатури), від якого шляхом відліку можна встановити висотне положення інших звуків системи на нотоносці.

Так, скрипковий ключ - - позначає звук «соль» першої октави, і це «соль» ставиться на другій лініці нотоносця: Скрипковий ключ називається такоє ключем «соль».

Отже, закріпивши за другою лінійкою нотоносця абсолютну висоту звуку «соль» першої октави, ми шляхом відліку встановимо абсолютну висоту й інших звуків музичної системи, котрі розміщуватимуться на лінійках та між ними.

Наводимо розташування нот у скрипковому ключ.

Як видно з рисунка, у скрипковому ключі зазвичай пишуться звуки середньої та верхнього регістру, тобто частина звуків малої октави, звуки I, II, III октав.

Скрипковий ключ застосовується для фортепіано, флейти, гобоя, кларнета, труби, віолончелі, альта.

Ним користуються вокалісти - сопрано, альти, тенори.

Для фіксації ж абсолютної висоти звуків низького регістру, тобто звуків малої, великої, контр- та суб- контроктави користуються так званим басовим ключем -

Басовий ключ позначає звук «фа» малої октави, і це «фа» ставиться на четвертій лінійці нотоносця: Басовий ключ називається також ключем «фа».

Таким чином, закріпивши за четвертої лінійкою нотоносця абсолютну висоту звуку «фа» малої октави, ми так само шляхом відліку встановимо абсолютну висоту інших звуків музичної системи, що розміщуватимуться на лінійках та між ними.

Басовий ключ застосовується для фортепіано, арфи, віолончеллі, контрабаса, тромбона і труби.

Нимим користуються вокалісти - баритони й баси.

Наводимо розташування нот у басовому ключі.