ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Склад лексики за походженням. Запозичені слова, їх види, етапи освоєння мовою.

Лексика кожної мови складається у процесі її тривалого історичного розвитку. Тобто, українська лексика, як і мова в цілому, тісно пов'язана з історією українського народу . Лексика сучасної української літературної мови за походженням неоднорідна, її аналіз у плані походження передбачає з'ясування основних шляхів її формування.

Близько 90% української лексики становлять успадковані слова, тобто такі, що беруть свій початок в індоєвропейській мовній спільності; слова, що виникли в спільнослов'янський період; слова, що з'явились в епоху східнослов'янської мовної та етнічної Спільності; лексика, яка з'явилась у часи існування власнеукраїнської мови. Решта лексичного складу СУЛМ ( приблизно 10%) - запозичені слова.

Найдавнішим шаром корінної лексики є слова, що сягають індоєвропейської мовної спільності. Вони збереглися в багатьох індоєвропейськизх мовах, зазнавши різних фонетичних, словотвірних, семантичних змін. У процесі розпаду індоєвропейської мовної спільності на її основі виникають нові мовні єдності, що потім поступово переростають у сучасні групи індоєвропейських мов.

Праслов'янський (спільнослов'янський) шар лексики сучасних слов'янських мов, у тому числі й української, утворюють слова, що виникли в період спільнослов'янської мовної єдності й іншим групам (романській, балтійській, германській) індоєвропейських мов не властиві.

Розширення словникового складу праслов'янської мови нерозривно пов'язане зі змінами у матеріальному і духовному житті слов'ян. Праслов'янський мовний період характеризується становленням морфологічної, синтаксичної, лексичної систем. У лексичній системі праслов'янської мови найактивніше поповнювались групи:

- абстрактної лексики;

- назви диких тварин, птахів, риб, рослин;

- предметів навколишньої природи та господарства;

Виникнення східнослов'янської лексики пов'язане з розвитком суспільного та економічного життя східних слов'ян, із виникненням пізніше феодальних відносин у Київській Русі, з подальшим прогресом культури, науки, мистецтва.

На сьогодні буває важко провести межу між давньоруською і східнослов'янською лексикою, тому систематизація східнослов'янізмів за тематичними групами не досить вичерпна.

До власнеукраїнської лексики належать слова, що виникли на українському грунті після розпаду давньоруської мови на українську, російську та білоруську. Вона починає формуватися ще в діалектах давньоруської мови, але про власнеукраїнську лексику як систему, можна говорити, починаючи з ХІУ століття. За обсягом це кількісно найбільший і найрізноманітніший шар корінної української лексики. Більшість українських слів виникла на основі лексичного матеріалу, успадкованого з індоєвропейської, спільнослов'янської, давньоруської мов, або запозиченого з інших мов, але з використанням властивих тільки українській мові словотворчих засобів, внаслідок чого похідні лексичні одиниці набули виразної національно-мовної специфіки. Особливо продуктивно власнеукраїнська лексика представлена серед іменників.

Іншомовні слова, входячи в українську мову, підпорядковуються її графічній, звуковій, граматичній системам. Графічним освоєнням іншомовного слова вважається його написання українськими літерами відповідно до правил українського правопису. При фонетичному освоєнні невластиві українській мові звуки заміщуються українськими, подібними за звучанням. Наголос частіше зберігається на тому складі, що й у мові–оригіналі. Істотних змін зазнають запозичення при їх морфологічному оформленні. Може змінитись рід, число, втратитись афікси, або й лексичне значення (декан – лат. десятник).

Зі стилістичного погляду давно засвоєні слова нічим не відрізняються від питомих українських і їхні стилістичні можливості у сучасній українській мові не пов'язані з походженням. Запозичення в офіційно-діловому, науковому, публіцистичному стилях часто виступають як терміни, тобто виконують номінативну функцію і не мають стилістичного навантаження. Стилістична роль іншомовних слів виявляється тоді, коли вони стають компонентами тропів і стилістичних фігур.