 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Зіставте запропоновані лексеми української та російської мови. Які семантичні процеси лежать в основі їх значення в кожній з мов?
Лексична система мови План 1. Лексична система мови. Лексикологія та її розділи. 2. Проблема визначення слова. 3. Слово і поняття. Типи значень. Класифікація лексем. 4. Формальне та семантичне варіювання лексеми. 5. Семантичне поле і системні зв’язки у лексиці. Структура лексичної системи. 6. Етнокультурна специфіка лексем як предмет лінгвістичних досліджень у ХХ – на початку ХХІ ст. 1. Лексика певної мови утворює її лексичну систему. Лексична система –це друга (поряд з морфологічною) підсистема семантичної системи мови. Її одиницями виступають слова, або лексеми. Лексикологія – розділ мовознавства, що вивчає слово як основну одиницю мови і словниковий склад мови – лексику. Лексикологія включає в себе декілька розділів. Семасіологія – розділ лексикології, що вивчає значення слів та їх зміни. Натомість ономасіологія зосереджена на дослідженні процесу номінації і вивчає природу, закономірності і типи мовного позначення елементів дійсності. Етимологія – наука, яка вивчає походження слів, процес формування словникового складу та реконструює лексичний склад мови найдавнішого періоду. Слова – власні назви вивчаються в ономастиці: географічні назви досліджує топоніміка, а імена та прізвища людей – антропоніміка. Лексикографія – розділ мовознавства, пов’язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Словники бувають енциклопедичні і мовні. Серед мовних словників виділяються одномовні (тлумачні, діалектні, етимологічні, орфографічні, орфоепічні, словники іншомовних слів, словники неологізмів, словники синонімів, антнонімів, словники власних назв(топонімічні, антропонімічні), словники скорочень і т. д.), двомовні і багатомовні (перекладні) словники. Лексикографічний матеріал у словниках найчастіше розміщується за алфавітним принципом (також в інверсійному порядку), гніздовим способом; у частотних словниках лексика розміщується за частотою вживання, в ідеографічних словниках – переважно за тематичним принципом.
2. Проблема визначення слова у лексикології не має універсального шляху вирішення, за різними критеріями виділяється: орфографічне (графічне) слово – ланцюжок літер між двома пробілами; фонетичне слово – комплекс звуків, об’єднаний наголосом; синтаксичне (граматичне) слово – комплекс, що функціонує як єдиний член речення. У мовах різних морфологічних типів слово також матиме значні відмінності (пор. слово-морфема в ізолюючих і слово-речення в інкорпоруючих мовах). У лексикології особливості слова як мовної одиниці визначається шляхом його зіставлення з ієрархічно нижчими одиницями (морфемами) та вищими (словосполучення і речення).
Одиницям синтаксичної мовної системи слово протиставляється цільнооформленістю (словосполучення та речення є окремо оформленими), наявністю єдиного словесного наголосу. Різні підходи до визначення слова зумовлені також різним потрактуванням службових слів. Згідно з однією точкою зору, повнозначні і службові слова урівнюються, згідно з іншою – службові слова взагалі не визнаються словами. Семантична відмінність між повнозначними і службовими словами полягає у ступені узагальнення відображення дійсності: службові слова мають більш узагальнену семантику порівняно з повнозначними. Водночас службові слова часто вирізняються позиційною прикріпленістю (препозицією чи постпозицією) і не можуть вільно переміщатися в межах речення, як повнозначні слова. Дискусійними щодо визначення меж слова видаються також складні слова (лексеми-многочлени), що становлять нероздільну лексичну єдність, хоча оформлені як два окремих слова: пральна машина, бюро знахідок тощо. Такі утворення відзначаються позиційною і синтаксичною самостійністю, можуть функціонувати як окремий член речення.
3. У структурі семантики слова розрізняється граматичнезначення (загальне, абстрактне, без предметної віднесеності) і лексичнезначення (конкретне, індивідуальне, незмінне для всіх граматичних форм, яке відображає предметно-поняттєву віднесеність слова). Категоріальне значення словесний знак отримує через приналежність до певного семантичного угрупування – частини мови, істота/нестота. злічуване/незлічуване тощо. Ядро лексичного значення у переважної більшості повнозначних слів складає мисленнєве відображення того чи іншого явища дійсності, предмета чи класу предметів (в тому числі дії, якості, відношення тощо). Предмет, позначений словом, називають денотатом, або референтом, а відображення денотата у свідомості – сигніфікатом. Сигніфікативнезначення – це відношення мовного знака до відображення предмета у свідомості, до поняття, що виникає на його основі. Денотативне значення – це відношення мовного знака і сигніфіката, взятими разом, до позначуваного предмета, денотата. Отже, значення мовного знака – це існуючий у свідомості зв’язок між експонентом (фонетичною оболонкою) слова, позначуваним предметом (денотатом) та смислом (сигніфікатом). Крім ядра, до складу лексичного значення входять конотативні значення – емоційно-оцінні, стилістичні, культурно та історично зумовлені «співзначення». Значимість мовного знака (франц. valeur – термін ужито Ф. де Соссюром) – відношення слова до концептуальних і конотативних значень інших слів у рамках відповідної лексичної системи. Денотатами мовних знаків можуть бути предмети, події, властивості предметів, почуття і відчуття, моральні і логічні оцінки тощо, як реальні, так і фіктивні. Залежно від предметної віднесеності і функцій, які виконують різні слова, виділяють номінативні, нумеративні і дейктичні мовні одиниці. Номінативні мовні одиниці, у свою чергу, поділяються на класифікуючі (загальні назви), ідентифікуючі (власні назви). У нумеративних словах класифікація фактів чи подій дійсності засновується на їх кількості. Дейктичні лексеми (вказівні, індикативні) можуть заступати ідентифікуючі, класифікаційні і нумеративні назви, а також виконувати орієнтативну функцію, вказуючи на розміщення фактів чи явищ дійсності в просторі і часі стосовно мовця. Внаслідок постійної динаміки семантичної системи лексеми можуть переходити з однієї групи в іншу. 4. Одиниця лексичної системи– лексема – це інваріант, який може існувати в декількох варіантах – алолексах. Варіанти залежать від фонематичного складу лексеми (фонематичні варіанти); від її алофонного складу (фонетичні варіанти); від місця словесного наголосу (акцентологічні варіанти); належність слова до різних морфологічних парадигм (морфологічні варіанти). Для флективних мов, як українська, важливим різновидом варіювання є також граматичне варіювання слова, тобто утворення його словоформ. Варіювання може відбуватися стосовно змістової сторони (інформи) – це семантичне варіювання, внаслідок якого утворюються лексико-семантичні варіанти слова (ЛСВ), або семеми. Так, в лексичному значенні лексеми виділяють мінімальні смислові ознаки – семи (семантичні ознаки, семантичні компоненти).Моносемія широко розповсюджена і свідомо підтримується у термінологічній лексиці. Але для загальновживаних слів (а іноді й для термінів) типовою є полісемія. Між окремими ЛСВ слова-полісемантеми існують смислові зв’язки, які мотивують кожну наступну семему. Від полісемії слід відрізняти омонімію, хоча розмежування цих явищ належить до дискусійних лінгвістичних питань. Омонімами (омофонами) називаються слова з однаковим звучанням, але різними значеннями. В одних випадках семантичні відмінності зумовлені різним походженням лексем-омонімів (гетерогенні омоніми), в інших – омоніми є наслідком диференціації окремих ЛСВ багатозначного слова (гомогенні омоніми). Залежно від критеріїв виділення розрізняються різні типи омонімів. Так, існують лексичні омоніми (різні лексичні значення), граматичні омоніми (приналежність до різних частин мови), лексико-граматичні омоніми (різна семантика і різні частини мови водночас). За ступенем повноти омонімії виділяються повні (збігаються в усіх формах), часткові (збігаються в деяких формах) та нерівнооб’ємні омоніми (повна омонімія для однієї з лексем і часткова для іншої). За характером їх відображення на письмі розрізняють омографічні (збігаються і за звучанням і за написанням) та неомографічні (відрізняються написанням). Лексико-семантична мовна підсистема є найбільш динамічною підсистемою мовної системи. До головних процесів, які зумовлюють зміну лексичної семантики, належить генералізація, спеціалізація і транспозиція значення. Генералізація – семантичний процес, внаслідок якого видова лексема стає родовою, і, таким чином, відбувається розширення її значення (рос. кожа – первісно «шкіра кози»). Спеціалізація – процес звуження значення лексеми і зміна її родового статусу на видовий (пор. рос. человек – «людина» і укр. чоловік – «особа чоловічої статі»). Транспозиція (перенесення) значення реалізується у процесах метафоризації і метонімізації. Метафоризація – вид семантичного перенесення, який базується на подібності позначуваних предметів чи явищ. Ознака, покладена в основу метафоричного перенесення, може стосуватися зовнішнього вигляду об’єкта (носик чайника), його функції (ручка двері), внутрішніх якостей (черепаха – «повільна людина») тощо. Метонімізація – вид семантичного перенесення, який базується на суміжності позначуваних предметів чи явищ, зокрема, виділяється: просторова суміжність (зал піднявся), часова суміжність (вечірня – «церковна служба, яка проводиться увечері»), причинно-наслідкова (переклад – «перекладений текст»). Вид метонімічного перенесення, який базується на суміжності частини і цілого, називається синекдоха (сто душ населення, золоті руки). Табу – заборона на вживання певної лексики (переважно згрубілої, непристойної; також сакральної), накладена мовною спільнотою. Внаслідок табуювання лексики виникають слова-евфемізми – лексеми або сполучення лексем, які вживаються замість табуйованого або згрубілого виразу (ви говорите неправду замість ви брешете; при надії замість вагітна). Меліоризація (від лат. melior – кращий) – процес набування лексемою позитивної семантики: королева – «глава монархії», також «жінка, яка виділяється серед інших красою, вміннями тощо»: королева краси, королева балу. Пейоризація (від лат. pejor – гірший) – процес набування лексемою негативного значення: слон, дуб, тупий.
5. Основним способом реалізації системно-структурних зв’язків у лексиці є семантичне (лексико-семантичне) поле. Семантичне поле (термін «семантичне поле» почав активно вживатися після виходу в світ робіт Й. Тріра і Г. Іпсена) – сукупність мовних одиниць, об’єднаних інтегральною семантичною ознакою. В основі теорії семантичних полів лежить уявлення про існування в мові певних семантичних груп і про входження мовних одиниць в одну або кілька таких груп. Перші спроби виділення семантичних полів були зроблені при створенні ідеографічних словників, або тезурусів. Семантична ознака, яка лежить в основі семантичного поля, може також розглядатися як певна поняттєва категорія, що так чи інакше співвідноситься з оточуючою людину дійсністю і з її досвідом. Семантичне поле сприймається носіями мови як самостійне об’єднання, співвідносне з тією або іншою ділянкою людського досвіду, тобто як психологічно реальне. Семантичні поля можуть перетинатися або повністю входити одне в одне.Окрема мовна одиниця може мати кілька значень, відтак, може бути віднесена до різних семантичних полів. Найпростіший різновид семантичного поля – поле парадигматичного типу, одиницями якого є лексеми, що належать до однієї частини мови та об'єднані загальною категоріальною семою. Такі поля нерідко також іменуються семантичними класами або лексико-семантичними групами (наприклад ЛСГ дієслів руху). Натомість тематичні групи не залежать від внутрішньомовних чинників, а визначаються певним фрагментом екстралінгвістичної дійсності (наприклад назви спорідненості, частин тіла, предметів побуту тощо). Елементи семантичного поля пов’язані регулярними та системними відносинами, а отже, всі слова поля взаємно протиставлені одне одному. Найзагальніші типи зв’язків – це зв’язки парадигматичного типу: синонімічні, антонімічні, ієрархічні. Синоніми – це слова однієї частини мови, які мають однакове чи дуже близьке лексичне значення, але відрізняються за звуковою формою. Синонімічні стосунки лексем у лексичній підсистемі створюють синонімічні ряди, ланцюги, блоки. В синонімічних рядах виділяють домінанту – стилістично нейтральну лексему, яка найповніше відображає семантику слів такого ряду. Синоніми, однакові за значенням і стилістичним забарвленням, називаються повними. Неповні синоніми, як правило, розрізняються стилістичними та емоційно-оцінними компонентами значення (їсти – жерти, йти – шкандибати). Антоніми – це слова із протилежним значенням. Стосунки антонімії можуть встановлюватися лише парою лексичних значень. Таким чином, полісемічна лексема може може встановлювати антонімічні відношення з багатьма лексемами: іти (рухатися) – стояти; іти (рухатися нешвидко) – бігти; іти (пересуватися, ступаючи ногами) – бігти; іти (наближатися) – відходити і т. д. Антонімічні стосунки, що встановлюються окремими значеннями однієї лексеми, називаються енантіосемія: позичати (давати в борг) – позичати (брати в борг). Ієрархічні (родо-видові, гіперо-гіпонімічні) відношення встановлюються у рядах на кшталт: мавпа – павіан, орангутанг, горила; квітка – троянда, орхідея, півонія і т. д. Лексема на позначення родового поняття виступає гіперонімом щодо видових назв – гіпонімів. Для виявлення та опису семантичних полів часто використовуються методи компонентного аналізу й асоціативні експерименти.
6. Антропоцентрична переорієнтація мовознавчих досліджень, в якій визначальна роль відводиться вивченню національної самобутності народу, унікальному феномену народної культури в національній мові, що слугує зберігачем і транслятором культурних особливостей, цінностей і світогляду нації, зумовила в останні десятиліття зростання дослідницького інтересу до лексики, що містить у собі національно-культурний компонент. Об’єктом вивчення в межах антропоцентричних досліджень стають різні групи культурно маркованої лексики – безеквівалентна лексика, еквівалентні слова з різним лексичним фоном, культурно зумовлені слова-концепти; культурно конотована лексика; слова, що належать до сфери міфічних категорій, породжених колективною етнічною свідомістю. Основними напрямами досліджень культурно маркованих лексичних одиниць, є етнолінгвістичний, лінгвокультурологічний та контрастивний. Етнолінгвістика – дисципліна, що знаходиться на стику мовознавства, етнографії і соціології. Її виникнення традиційно пов’язують з іменами Ф. Боаса і Е. Сепіра та їхніми дослідженнями мов північноамериканських індіанців. Основні завдання етнолінгвістичних досліджень – це реконструкція відображення в мові культурних, психологічних і міфологічних уявлень і «переживань» у їхньому діахронному русі, що дає надзвичайно багатий матеріал для зіставлення культур вищезазначених етнічних спільнот. Лінгвокультурологія орієнтована на сучасний стан і функціонування мови і культури і досліджує, насамперед, живі комунікативні процеси у зв’язку із синхронно діючим менталітетом. Лінгвокультурологічні дослідження спрямовані на антропоцентричне розуміння культури; людину як мовну особистість; розгляд мови як системи втілення людських цінностей; національну своєрідність мовного відображення світу; моделювання процесів породження і сприйняття мови; входження тексту в культуру і його інтерпретацію тощо. Контрастивна лінгвістика, виникнення якої у зарубіжній лінгвістиці пов’язується з ім’ям Р. Ладо, при зіставленні двох або більше мов керується завданням визначити особливості кожної із зіставлюваних мов, що можуть лишитися непоміченими при лише «внутрішньому» дослідженні певної мови.
Ключові слова теми: Укр.: семантична система мови, семантема, лексема, лексичне значення, семантичний трикутник, денотативне значення, сигніфікативне значення, конотація, лексико-семантичний варіант, семема, сема, компонентний аналіз, культурно маркована лексика, лексико-семантичне поле, лексико-семантична група, тематична група, полісемія, синонімія, антонімія, омонімія, метафора, метонімія, табу, евфемізм, антропоцентричний підхід у мовознавстві, безеквівалентна лексика, фонова лексика, культурні концепти. Рос.: семантическая система языка, семантема, лексема, лексическое значение, семантический треугольник, денотативное значение, сигнификативное значение, коннотация, лексико-семантический вариант, семема, сема, компонентный анализ, культурно маркированная лексика, лексико-семантическое поле, лексико-семантическая группа, тематическая группа, полисемия, синонимия, антонимия, омонимия, метафора, метонимия, табу, евфемизм, антропоцентрический подход в языкознании, безэквивалентная лексика, фоновая лексика, культурные концепты. Англ.: semantic system of the language, semanteme, lexeme, lexical meaning, semantic triangle, denotative meaning, significative meaning, сonnotation, sememe, seme, componential analysis, culturally marked words, lexical fields, lexical-semantic group, theme group, anthropological linguistics, metaphor, metonymy, polysemy, sinonymy, antonymy, taboo, euphemism, homonymy, cultural concepts.
Цитати з першоджерел: «Морфема, слово, словосочетание, предложение простое, предложение сложное – вот единицы языка, связанные со значениями <...> Чем же слово отличается от других значимых единиц? Несомненны различи функциональные: морфемы передают понятия; слова называют (имеют номинативную функцию); предложение сообщает (имеет коммуникативную функцию) <...> Создано много определений слова, они разнообразны, но у всех есть одна общая особенность: эти определения требуют по самому существу своему небольшого дополнения в скобках: Слово – это то, что называет (но иногда слово и не называет: ах, за, бы). Слово – это то, что передаёт понятие (а иногда и не передаёт: это, Сидор Павлович). Слово – это то, что легко выделяется в предложении (иногда – не очень, о чём говорят частые ошибки малограмотных: аунего изавтра временито можетбыть ненайдётся). Слово – это то, что имеет определённые фонетические признаки (увы, иногда их и нет)» [Панов 1956, 129–130].
«У сфері граматики слово поєднує три граматичні рівні – морфологічний, синтаксичний і словотвірний. Розглядаючи цю властивість слова, маємо зазначити, що особливе місце з-поміж одиниць граматичної будови посідає слово своєю причетністю до трьох граматичних сфер. Воно утворює неподільну єдність передусім із флексією, а також іншими морфемами й у своїй взаємодії формує окрему сферу граматичної будови – морфологічну. А похідне слово утворює завдяки словотворчим формантам відмінну від морфологічної граматичну сферу – словотвірну. І нарешті, слово тісно пов’язане з синтаксичними одиницями-конструкціями (реченням і словосполученням), формуючи у взаємодії з цими синтаксичними одиницями ще одну граматичну сферу – синтаксичну [Вихованець, Городенська 2004, 9]» «Слово в каждом конкретном случае употребления его в связной речи само является известным отрезком речи. Для того чтобы выступать в качестве отдельной особой единицы, этот отрезок, представляющий собой слово, должен характеризоваться, с одной стороны, определенной и достаточно легкой выделимостью из потока речи, т. е. по отношению к соседним аналогичным отрезкам, а с другой стороны, значительной внутренней цельностью. В самом деле: определенная и притом именно достаточно легкая выделимость слова в речи, т. е. его отделимость от смежных единиц, от соседних слов, необходима для того, чтобы слово отличалось как некоторое целое от той или иной осмысленной составной части слова; вместе с тем значительная внутренняя цельность слова необходима для того, чтобы оно отличалось именно как одно отдельное слово от словосочетания» [Смирницкий 1956, 12].
«Хотя по своей природе лексический фон прежде всего отражает не внутриязыковую, реляционную семантику, а связь внеязыковых предметов и явлений в действительности, он все же должен быть признан «частью языка» и отнесен к сфере ведения лингвистики и, шире, филологии. Фон ответствен за ассоциативные (парадигматические и синтагматические) связи слова. Именно фон определяет место слова в лексико-семантическом поле. Таким образом, лексический фон, наряду с лексическим понятием, – это способ существования общественного сознания, способ фиксации внеязыковой действительности преимущественно на обыденном, массовом, традиционном уровне ее отражения» [Верещагин, Костомаров1980, 289–290].
«Значения слов в разных языках не совпадают (даже если они при отсутствии другого выхода приводятся как соответствия друг другу в словарях), <...> они отражают и передают образ жизни и образ мышления, характерный для данного языкового сообщества, и они являются бесценным ключом к пониманию культуры»<...>. Культурно специфические слова представляют собой понятийные орудия, отражающие определенным образом опыт общества относительно действий и рассуждений о разных вещах и способствуют увековечению этих способов. Вследствие изменений в обществе указанные орудия могут также видоизменяться и отбрасываться. В этом смысле инвентарь понятийных орудий общества никогда не «детерминирует» полностью его мировоззрение, но, очевидно, влияет на него» [Вежбицкая 1996, 267–269].
«Социокультурный фактор, то есть те социокультурные структуры, которые лежат в основе структур языковых, окончательно подрывает идею «эквивалентности» слов разных языков, совпадающих по значению, то есть по соотнесенности с эквивалентными предметами и явлениями окружающего мира. Действительно, «эквивалентные» слова различны и по объему семантики (дом шире по значению, чем house, так как включает и home, и building, и block of flats, и condominium, и mansion), и по употреблению в речи (ср. дом в русском адресе и отсутствие слов с данным значением в английском адресе), и по стилистическим коннотациям (ср. зеленые глаза и green eyes), и по возможностям лексической сочетаемости (ср. крепкий чай и strong tea). Но даже в тех редких случаях, когда все эти собственно языковые моменты совпали в разных языках, не следует забывать о внеязыковых различиях, то есть о том, что различны как сами предметы и явления, так и представления, понятия о них. Это вполне естественно и закономерно, поскольку различны наши образы жизни, мировоззрения, привычки, традиции, те бесконечные и разнообразные условности, которые определяют национальную культуру в широком смысле слова. Дом и house – это разные виды жилища, имеющие разную социальную и культурную структуру» [Тер-Минасова 2000, 63]. «Слово взагалі і художнє зокрема є своєрідним духовним кодом етнокультури, оскільки за багатьма мовними одиницями стоять не самі лише реалії (предмети) об’єктивної дійсності як такі, а часто реалії з культурними смислами (в тому числі й етнокультурними), тобто предмети, одухотворені людиною, її світобаченням. Деякі з них з часом стають у свідомості народу константами його культури, тобто усталеними її концептами, що виражаються не лише в матеріальному предметові, а й у слові. Що стоїть, скажімо, за словом рушник? Передусім предмет побуту, що асоціюється з довгастим шматком тканини для витирання частин тіла, посуду <...> Водночас рушник – це шмат декоративної тканини певної довжини з вишиваним або тканим орнаментом. Таким рушником здавна оздоблювали житло, його використовували в українських народних обрядах тощо. Саме він став оберегом українського народу, символом рідної землі» [Жайворонок 2007, 155]. «Существует иллюзия, свойственная порой даже образованным людям, будто значения одинаковы во всех языках и языки различаются только формой выражения этих значений. По сути же, значения, в которых классифицируется наш опыт, культурно детерминированы или модифицированы, атк что они существенно варьируют от культуры к культуре. Некоторые значения, обнаруживаемые в одной культуре, могут отсутствовать в другой. Значения «лошадь» не существовало в языках американских индейцев до тех пор, пока волна испанского завоевания и колонизации не принесла лошадь в Америку <...>. Но даже если реалия присуща данной культуре, значения будут отличаться или вовсе отсутствовать в некоторых случаях. Эскимосы знают много оттенков значения, соответствующих разным видам снега, и используют отдельные слова для обозначения этих оттенков, в то время как другие культуры, хорошо знакомые со снегом, просто не имеют такого разнообразия значений. Обычно подобные различия в значениях наиболее явственно проступают лишь тогда, когда мы пытаемся точно перевести снег с одного языка на другой» [Ладо 1989, 34–35].
Контрольні запитання: 1.З яких підсистем складається семантична система мови? Що є її одиницями? 2. Що є предметом вивчення лексикології? 3. Які розділи лексикології Вам відомі? 4. У чому полягає відмінність між семасіологією та ономасіологією? 5. Назвіть типи лексикографічних праць. Як подається мовний матеріал у словниках? 6. Схарактеризуйте відомі Вам підходи до проблеми визначення слова. На чому вони базуються? 7. За якими критеріями слово відмежовується від морфеми; від словосполучення і речення? 8. Що таке позиційна і синтаксична самостійність слова? 9. Перерахуйте головні функції слова. 10.Сформулюйте основні відмінності між лексичною і граматичною семантикою. 11.Дайте визначення денотативному, сигніфікативному, конотативному значенню мовного знака. 12.Що таке значимість мовного знака? 13.У чому полягає різниця між ідентифікуючими та класифікуючими лексичними одиницями? 14.Які функції виконують дейктичні мовні одиниці? 15.Дайте визначення лексемі. Що таке алолекси? від чого вони залежать? 16.У чому полягає семантичне варіювання лексеми? Що виступає його наслідком? 17.Дайте визначення семемі, семі. 18.Наведіть приклади меліоризації та пейоризації значення. 19.Чим зумовлене існування табу та евфемізмів? 20.Дайте визначення семантичному полю, лексико-семантичній групі, тематичній групі. 21.Які стосунки встановлюються між лексемами у межах системних лексичних угрупувань? 22.Схарактеризуйте основні напрями сучасної лінгвістики, що розвиваються на антропоцентричних засадах. 23.Наведіть приклади з відомих Вам мов на кожну з груп культурно маркованої лексики. Які фактори, на Вашу думку, зумовили етнічні особливості їх семантики? Література: Основна: 1. Білецький А.О. Про мову і мовознавство: навч. посібник / Андрій Олександрович Білецький. – К.: “АртЕк”, 1996. – С. 140–170. 2. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: підручник / Юрій Олександрович Карпенко. – К.: ВЦ “Академія”, 2006. – С. 182–246. 3. Кодухов В.И. Введение в языкознание / Виталий Иванович Кодухов. – М.: Просвещение, 1987. – С. 159–204. 4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: підручник / Михайло Петрович Кочерган. – К.: ВЦ “Академія”, 2002. – С. 181–240. 5. Реформатский А.А. Введение в языковедение: хрестоматия / Александр Александрович Реформатский. – М.: Аспект-Пресс, 2000. – С. 60–156. 6. Семчинський С.В. Загальне мовознавство: підручник / Станіслав Володимирович Семчинський. – К.: “ОКО”, 1996. – С. 98–116. Додаткова: 1. Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания. – Киев: Изд-во КГУ, 1972. – 209 с. 1. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Пер. с англ. А.Д. Шмелёва под ред. Т.В. Булыгиной. – М.: “Языки русской культуры”, 1999. – 780 с. 2. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. Вып. 5.: Языковые универсалии. – М.: Прогресс, 1970. – С. 163 – 249. 3. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. – М.: Русский язык, 1980. – 320 с. 4. Вихованець І., Городенська. К. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / За ред. І. Вихованця. Київ: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 5. Говердовский В.И. История понятия коннотации // Науч. докл. высш. шк. Филол. науки. – 1979. – № 2. – С. 83 – 86. 6. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу. – К.: Логос, 2004. – С. 73 – 196. 7. Жайворонок В.В. Слово в етнологічному контексті // Мовознавство. – 1996. – № 1. – С. 7–14. 8. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. – М.: Наука, 1976. – 355 с. 9. Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: Курс лекций. – М.: Гнозис, 2002. – 284 с. 10. Ладо Р. Лингвистика поверх границ культур / Пер. с англ. В.А. Виноградова // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 25. Контрастивная лингвистика. – М., 1989. – С. 32–62. 11. Метафора в языке и в тексте / В.Г Гак, В.Н. Телия, Е.М. Вольф и др.; АН СССР, Ин-т языкознания. – М.: Наука, 1988. – 176 с. 12. Панов М. В. О слове как единице языка // Учёные записки Московского городского педагогического института им. В.П. Потёмкина. – М., 1956. – С.129–165. 13. Смирницкий А.И.:Лексикология английского языка–М.: Изд-во лит-ры на иностранных языках, 1956. — 260 с. 14. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц /АН СССР, Ин-т языкознания; Отв. ред А. А. Уфимцева. – М.: Наука, 1986. – 143 с. 15. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация. – М.: Изд. Моск. ун-та, 2004. – С. 44 – 138. 16. Уфимцева А.А. Лексика // Общее языкознание. Внутренняя структура языка. – М.: Наука, 1972. – Гл. 6. – С. 394 – 455. 17. Уфимцева А.А. Роль лексики в познании человеком действительности и в формировании картины мира // Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. – М.: Наука, 1988. – С. 108–140. 18. Филлмор Ч. Основные проблемы лексической семантики // Зарубежная лингвистика ІІІ: Пер. с англ., нем., фр. / Общ. ред. В.Ю. Розенцвейга, В.А. Звегинцева, Б.Ю. Городецкого. – М.: Издательская группа „Прогресс”, 1999. – С. 303–351. 19. Языковая номинация: Виды наименований. – М.: Наука, 1977. – 357 с.
Вправи і завдання: 1. Близькі за значенням слова різних мов, як правило, не збігаються за своїм семантичним обсягом загалом. Так, наприклад, українське слово іти і німецьке gehen, і французьке aller, і англійське to go означають „переміщатися у просторі", але на відміну від aller і to go, які можуть означати ще і „їхати", порівн. aller a cheval, a bicyclette, to go on horseback, in a car, by train, іти і gehen цього не означають. У свою чергу, слова іти і gehen між собою, так само як і слова aller і to go, не тотожні за своїм семантичним обсягом в цілому. Тільки при детальному зіставленні з’ясовується семантична своєрідність еквівалентних слів у різних мовах. За словником сучасної української мови проаналізуйте тлумачення слів: слово, падати, мертвий і зіставте з тлумаченнями еквівалентних слів в іноземній мові, яку ви вивчаєте. В результаті аналізу встановіть спільні і відмінні риси в обсязі значень відповідних слів різних мов. Das Wort 1. (Mehrzahl: Worter) die einzelnen Teile der Rede, von denen jeder schon fur sich allein einen gewissen Sinn hat: Ein Satz besteht aus Wortern, die Worter aus Silben; 2. (Mehrzahl: Worte) das Ausgesprochene, als Zeichen und Ausdruck des Gedachten, Gefuhlten: Es sind keine Worte fur die ro?e und Schone dieses Anblicks; 3. bei einem Lied: die Worte = Text, im Gegensatz zur Weise oder Melodie; 4. das Wort des Ratsels = das losende Wort, die Auflosung des Ratsels: Das Ratsel seines Daseins war gelost, er hatte das Wort gefunden; 5. die von Jemand ausgesprochene Versicherung: Er hat mir sein Wort darauf gegeben; 6. Wort in Einzahl = Spruch: ein witziges, ein treffendes, ein schlagendes Wort Mot 1. Son ou reunion de sons correspondant a une idee: mot de plusieurs syllabes; 2. Caractere ou ensemble de caracteres qui figurent ce son: un mot illisible; 3. Parole vide de sens: payer de mots; 4. Ce qu'on dit, ce qu'on ecrit brievement: dire,ecrire an mot 5. Sentence, parole memorable: beau mot de Socrate Word 1. The simplest element of speech; a group of speech sound: or even a single sound, serving as the name of an object, represening an idea, or indicating the relation between ideas: words are classified as parts of speech. 2. Written or printed word, group of graphic symbols representing a word: to write a few words, 3. (often pl.) Thing said, speech, remark: to listen to one concluding words. 4. Command, order, direction, spoken signal: his word is law; to give the word to fire. 5. Password: to give the word. 6. Message, communication: to send word to a person; I have had no word from him since he left. 7. Promise, assurance: to give pledge, keep, break one's won a man of his word.
Fallen 1. vermioge seiner Schwere aus der Hohe nach der Tiefe sie schnell bewegen: das Blatt fallt vom Baume; 2. plotzlich in eine liegende Stellung geraten, hinfallen; 3. (uneigentlich) von einem hoheren Orte nach einem niedrigeren sich bewegen: der Strom fallt in das Meer; 4. allmahlich sich als schiefe Ebene neigen: die Chausseefallt; 5. sinken, abnehmen: das Wasser ist gefallen; 6. an Wert verlieren, vermindert werden: der Preis ist gefallen; 7. in einer Schlacht getotet werden, sterben, umkommen: er istfur das Vaterland gefallen; 8. unvermutet und schnell in einem gewissen Zustand geraten: in Ohnmacht, in Ungnade fallen; 9. kommen, gelangen: er fiel in meine Hande; 10.sichtbar werden, scheinen: das Licht fallt durch die Fenster; 11.werden: beschwerlich fallen; 12. Ahnlichkeit haben, sich nahern: diese Farbe fallt ins Rote; 13.verfuhrt sein: das gefallene Madchen; 14.stattfinden: Weihnachten fiel auf einen Sonntag; 15. (von Tieren) geboren werden. Omber 1. Etre entraine de haut en bas par son propre poids: tomber de cheval. 2. Se jeter: tomber aux pieds de quelqu'un. 3. Arriver inopinement: tomber sur les ennemis. 4. Aboutir: la Saone tombe dans la Rhone. 5. Etre pendant: ses cheveux-lui tombent sur les epaules. 6. Etre aneanti: nos illusions tombent une a une. 7. Devenir: tomber malade. 8. Etre subitement saisi par un mal: tomber en lethargie. 9. Succomber: la ville tombe en son pouvoir. 10. Cesser: le vent est tombe. 11. Languir: la conversation tombe. 12. Perdre de son intensite: laisser tomber la voix ala fines phrases. 13. Se porter: la conversation tomba sur lui. 14. Ne pas reussir: cette piece tombera. 15. Cesser d'etre en vogue, en usage: cet auteur, cette coutume ombe. 16. Arriver: cette fete tombe le jeudi. 17. Degenerer: tomber dans le burlesque. 18. Echoir: cela m'est tombe en partage. Fall 1. To pass through space unimpeded, from higher to lower level, to drop: the apple falls from the tree; 2. (of tall objects) To pass to horizontal position from vertical: many trees fell in the storm; 3. (of men and animals) To stumble, trip, lose footing: my horse fell going downhill; 4. a) To flow, roll rapidly to lower level: theriver falls intothe sea; b) to hang down: her golden hair fell in masses over shoulders; 5. To abate, grow milder and less violent; gen. expressing diminution of intensity: the wind has fallen during the night; prices have fallen; 6. To succumb to temptation, yield to persuasion; be guilty a moral lapse: the serpent tempted Eve and she fell; 7. To come upon, as though descending upon: sleep, fear suddenly upon them; 8. To alight, strike, impinge upon: the sunlight fell upon the highest mountain peaks; 9. To pass into a particular condition; to fall asleep, to fall into a decline; 10. a) To come by natural process; to lapse, revert: in the absence of his superior the duty fell to him; b) (of times and seasons) to come, occur, be: Christmas falls on Tuesday this year; 11. (of speech) To be uttered: not a word fell from his lips. Tot 1. Des Lebens beraubt, leblos: das tote Kind; 2. uneigentlich: nicht lebhaft: toter Ort; 3. Die tote Sprache: diejenige Sprache, welche von keinem Voll Dead. 1. No longer living: dead flowers; 2. resembling death in any of its qualities: silence, immobility; coldness: a dead sleep; 3. absolute, complete: dead certainty; dead level; 4. (of language): no longer spoken as ordinary medium of communication in a community; 5. lacking vitality, dull, without animation.
2. Нижче подаються контексти, в яких реалізуються різні значення прикметника твердий. Спробуйте визначити кожне значення окремо. 1. Знай, Семене, – казав Мирослав, – такої твердої руки, як у князя Романа, не буде (А. Хижняк) 2. Його слова плили кришталевою, чистою хвилею, були спокійні, розумні і тверді, як сталь (І. Франко). 3. Усе було таким твердим і надійним, заміреним, ніби на тисячоліття... (О. Гончар) 4. Він знав предмет на тверду четвірку, проте все одно сподівався на вищий бал. 5. Музики заграли жалібну українську думку, ту думку, що може зворушити найтвердіше серце (І. Нечуй-Левицький). 3. Те ж саме завдання стосовно прикметника щирий. 1. Чоловік він був дуже добрий, до своїх щирий, зроду-віку нікого не скривдив (М. Вовчок). 2. Щирому коханню і бог не противник, як кажуть люди, – перепинила Мотря (М. Коцюбинський). 3. Випросила дівчина Мар’яна, за щиру свою роботу влітку, випросила щонайменшу квітку (Л. Українка) 4. Вона впаде навколішки, приникне головою до помосту, – шепче молитву щиру, просить у Бога ласки (П. Мирний). 5. Не по правді ви зі своєю Лесею робите. Я до вас із щирим серцем, а ви до мене із хитрощами (П. Куліш). Яке місце, на вашу думку, посідає щирість у системі морально-етичних цінностей української мовно-культурної спільноти?
4. Проаналізуйте запропоновані нижче синонімічні ряди. Користуючись лексикографічними джерелами, доберіть до поданих синонімів відповідні антоніми. Великий, гігантський, грандіозний, могутній, потужний, монументальний, масивний, громіздкий, об’ємний, масштабний. Сміливий, хоробрий, відважний, мужній, відчайдушний, зухвалий, оригінальний, своєрідний, свіжий.
5. Нижче наведені паралельні – у різних мовах – синонімічні ряди слів, відмінних у семантичному та граматичному аспектах. Порівняйте семантичний обсяг еквівалентних, синонімічних рядів, спробуйте їх розширити. Складіть контексти, в яких актуалізується та чи інша лексема. Іменники з конкретним значенням Укр.: шлях, дорога, стежка. Нім.: die Bahn, der Weg, der Steig, der Fu?steig. Франц.: la voie, le chemin, la route, le sentier. Англ.: course, way, road, path, footpath. Іменники з абстрактним значенням Укр.: поняття, ідея, думка. Нім.: der Begriff, die Idee, der Gedanke. Франц.: la notion, la idee, la pensee. Англ.: notion, idea, thought. Дієслова Укр.: означати, вказувати, виражати, називати, іменувати. Нім.: bedeuten, anzeigen, bezeichnen, ausdrucken, benennen. Франц.: signifier, indiquer, denoter, exprimer, nommer, appeler. Англ.: to mean, to signify, to indicate, to denote, to name, to call. Прислівники Укр.: миттєво, одразу, швидко, раптом, поспіхом. Нім.: augenblicklich, geschwind, schleunig, unverzuglich, plozlich, schnell, benende, rasch. Франц.: instantanement, bientot, vite, rapidement, incessamment, tout de suite, soudain, subitement. Англ.:instantly, soon, directly, speedily, immediately, suddenly, quick, swiftly, precipitately.
Зіставте запропоновані лексеми української та російської мови. Які семантичні процеси лежать в основі їх значення в кожній з мов? викривляти – кривляться; вродливий – уродливый; вклонитися – уклониться; дитина – детина; дружина – дружина; достигати – достигать; запам’ятати – запамятовать; чоловік – человек; лаяти – лаять; лишитися – лишиться; наказати – наказать; неділя – неделя. 7. Поясніть лексичне значення термінів: акут, анафора, евфонія, еліпс, епітет, епос, епістола, епіталама, епіфора, інтерлюдія, мадригал, морфонологія, омофонія, варваризми, веляризація, ексклюзія, інфікс, фузія, сингармонізм, тавтологія, троп, фонема, циркумфлекс. |
