 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Основний окиснювач у ґрунті - молекулярний кисень ґрунтового повітря та ґрунтового розчину.
РЕФЕРАТ з предмету: Хімія на тему: Окисно відновні реакції та окисно відновні потенціали грунтів
Роботу виконав: Головатюк Богдан Леонідович Студент групи А-1-15 Роботу перевірив: доц.Рула Ірина Василівна
Днепропетровськ-2016 Зміст Окисно-відновні процеси в ґрунтах Окисно-відновні потенціали в ґрунтах Окисно-відновний стан ґрунту Література Окисно-відновні процеси в ґрунтах У ґрунті широко розповсюджені окисно-відновні процеси і в цьому відношенні його можна розглядати як складну окисно-відновну систему. Процесами окиснення називаються: 1) приєднання кисню: 2) віддача водню: 3) віддача електронів без участі водню і кисню:
Зворотні процеси мають назву "відновлення". Реакції окиснення і відновлення завжди протікають одночасно. У цьому процесі беруть участь дві або кілька речовин: одні втрачають електрони, окиснюються (реакція окиснення), інші - приєднують електрони, відновлюються (реакція відновлення). Донор електронів називається відновником (він окиснюється), акцептор-окиснювачем (він відновлюється). У загальному вигляді реакція записується так:
Окиснювальні процеси проходять при перетворенні органічної речовини в ґрунті. Наприклад, окиснення тирозину та інших ароматичних амінокислот у меланіни, сполук ненасиченого ряду, дубильних речовин, цукрів, амінокислот, білків та інших речовин, що входять до складу рослинних решток. В цілому окиснювальним процесом є також гуміфікація. Більшість реакцій окиснення органічних речовин ґрунту належить до групи необернених. Оберненими окисно-відновними реакціями є широко розповсюджені в ґрунті реакції окиснення і відновлення заліза (Fe3+o Fe2+), марганцю (Мп4+ <-» Мп2+), азоту (N5+<->N3+). У ґрунті проходить окиснення і відновлення кисню і водню (02<-Ю2"; Н2<->2Н+), сірки (S64-»S2"), вуглецю (С02<-> СН4). Більшість із цих реакцій має біохімічну природу, тобто тісно пов'язана з розвитком мікробіологічних процесів. Тому інтенсивність останніх значною мірою впливає на ступінь розвитку окисно-відновних процесів. Основний окиснювач у ґрунті - молекулярний кисень ґрунтового повітря та ґрунтового розчину. Розвиток окисно-відновних процесів у ґрунті тісно пов'язаний з умовами його аерації, а отже, залежить від усіх властивостей ґрунтів, що визначають стан газообміну (структура, щільність, гранулометричний склад і т.п.) і, перш за все, від вологості. Інтенсивність і спрямованість окисно-відновних процесів залежать від стану зволоженння і аерації ґрунтів, а також від вмісту в них органічної речовини і температурних умов, сприятливих для розвитку біохімічних процесів. Погіршення аерації в результаті перезволоження ґрунту, ущільнення, утворення кірки та інші причини призводять до зниження величини окисно-відновного потенціалу. Найбільш різке падіння потенціалу відбувається в ґрунтах при вологості, близькій до повної вологоємності, коли порушується нормальний газообмін ґрунтового повітря з атмосферним. Крім того, суттєво впливає на окисно-відновні процеси в ґрунті вміст і форма органічних речовин. Швидке зниження величини потенціалу при перезволоженні ґрунту спостерігається, як правило, тільки в гумусових горизонтах. Свіжа, не розкладена органічна речовина, що містить багато білків і розчинних вуглеводів, - найліпший матеріал для життєдіяльності мікроорганізмів та сприяє інтенсивному розвитку відновних процесів у перезволоженому ґрунті. Для кількісної характеристики окисно-відновного стану ґрунту використовують величину окисно-відновного потенціалу (ОВП), яка, як правило, є опосередкованою, оскільки будь-який ґрунт містить одночасно окиснені та відновлені форми сполук, що й зумовлюють величину ОВП, яку визначають експериментально. |
;
де Ох - окиснювач; Red- відновник; є - електрони; п - кількість електронів, що беруть участь у реакції.