 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Арістотель - найвидатніший мислитель давнини (384-322 роки до н.е.)
Економічна думка античного світу Актуальність теми «Економічна думка античного світу» зумовлена тим, що античні вчення заклали основу для розвитку економіки. Висловлювання античних авторів з економічних проблем не склалися в цілісну систему поглядів, проте є вже серйозною спробою теоретично осмислити та науково узагальнити характерні для цієї доби економічні процеси та явища. Наступні економічні вчення базувалися на вченнях античного світу. Економічна думка античного світу базувалася на працях вчених Стародавньої Греції і Риму, які мали великий вплив на розвиток економіки та торгівлі світу в той час. Найвпливовіші світові вчені, економісти та діячі народилися в той час саме у Греції та Римі. Завдяки працям Сократа, Аристотеля та Варонна сформувалися нові економічні та політичні течії, вчення, такі як меркантилізм, марксизм соціалізм і інші, які вплинули у подальшому на розвиток всього світу, навіть на даний момент. Метою роботи є дослідження економічної думки античного світу, вчень, праць та поглядів грецьких та римських дослідників, економістів, філософів, істориків, політичних діячів. Завдання доповіді: · розглянути економічну думку Стародавньої Греції; · розглянути економічну думку Стародавнього Риму. Об’єктом дослідження є вчення видатних філософів, економістів та політиків того часу. Економічна думка в Стародавній Греції Економічна програма Перікла (бл. 490-429 роки до н.е.) Був першим стратегом і керівником афінської держави в 444-429 роках до н.е.. Перікл практично ліквідував майновий ценз, увів плату за державну й військову службу, запровадив громадські роботи, що давали заробіток бідним, створював клерухії (військово-землеробські поселення) і колонії, заохочував торгівлю та ремесло. Філософи Демокріт (бл. 460-370роки до н.е.) та Сократ (бл. 470-399роки до н.е.) Демокріт захищав приватну власність, виправдовував рабство, але був противником надмірного зростання землеволодіння й необмеженого нагромадження грошей. Сократ усю економічну діяльність пов'язував із моральними чеснотами, оскільки для того, щоб збагатіти потрібні енергія, наполегливість, благочестя, а для того, щоб зберегти багатство - стриманість. Ксенофонт (бл. 430-355/354 роки до н.е.) Свої економічні погляди Ксенофонт виклав у багатьох творах, головним з яких є "Домострой". У своїх роботах він дав характеристику рабовласницького господарства. Основною проблемою для Ксенофонта був пошук шляхів подолання притаманних такому господарству недоліків. Ксенофонт був прихильником натурального господарства, як більш стійкого й надійного. Сільське господарство - це, на його думку, найважливіша галузь економіки ("землеробство - матір і годувальниця всіх професій"), а до ремесла він ставився досить зневажливо. Заслугою Ксенофонта є постановка питання про подвійне використання блага як споживної та мінової цінності. Не заперечуючи значення грошей, він визнавав функціонування їх лише як скарбу і засобу обігу, засуджуючи лихварство. Платон (428/427- 348/347роки до н.е.) Основні твори, в яких викладено економічні погляди Платона ("Держава" та "Закони"), присвячено проблемам держави. У праці "Держава" Платон виклав свою концепцію ідеальної держави. Вихідною в його теоретичній побудові була думка про те, що держава, яка складається із багатих та бідних, - це, по суті, дві держави: держава багатих і держава бідних. Нерівність, на думку Платона, випливає із самої природи людей, через що є нездоланною. Поділ праці у Платона є основним принципом побудови держави та її природною основою. - Платон поділяв усе вільне населення в ідеальній державі на три стани: філософів, що керують державою; воїнів, покликаних воювати, боронити державу і лад у ній; землеробів, ремісників і торговців, тобто всіх тих, хто займається господарською діяльністю. Раби не належать до жодного стану: вони є тільки знаряддям праці, яке здатне говорити. Отже, поділ праці у Платона є також підставою для соціального поділу суспільства. - У "Законах" Платон пропонує ще один проект держави, економічна організація якої була більш реалістичною і відповідала тогочасній добі. Але, цей проект, на думку Платона, займав лише друге місце порівняно з його першим проектом ідеальної держави. Майбутня держава Платона мала б бути господарчою, відокремленою і самостійною. Арістотель - найвидатніший мислитель давнини (384-322 роки до н.е.) З його численних праць, що охоплюють найрізноманітніші галузі знань (філософію, логіку, психологію, етику, політику, фізику, економіку та ін.), слід виділити "Політику" і "Нікомахову етику", в яких містяться міркування з економічних питань. Провідною галуззю економіки Арістотель вважав землеробство. Основою виробництва, на думку Арістотеля, має бути рабська праця. За Арістотелем, панування й підкорення - це універсальний закон природи, необхідний для "взаємного самозбереження". Стосовно суспільства це означало, що одні люди від природи є вільними, а іншим судилася доля рабів, якими бути не тільки справедливо, а й корисно. Рабами, за Арістотелем, мають бути лише варвари, бо варвар і раб за природою своєю поняття тотожні. Рабство Арістотель пов'язував із поділом праці на розумову й фізичну: раби - це ті люди, котрі від природи можуть виконувати лише фізичну роботу, а вільні - ті, яким призначено долею займатися розумовою працею. Арістотель розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживних вартостей (природне, істинне багатство) і багатство як накопичення грошей. Безперечною заслугою Арістотеля є аналіз зародження й розвитку торгівлі, історичного процесу переходу однієї форми торгівлі в іншу. Вихідним пунктом, за Арістотелем, була мінова торгівля. На думку Арістотеля, виникнення грошей -необхідність, зумовлена розвитком торгівлі. Гроші існують для зручності обміну. Природними функціями грошей Арістотель вважав функції засобу обігу й міри вартості. У своєму дослідженні етапів розвитку торгівлі Арістотель показав перехід від форми Т-Т до форми Т-Г-Т, а від неї до Г-Т-Г. Останню форму торгівлі, де гроші функціонують як капітал, він гостро засуджував їх, як і лихварство. |
