ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Організаційна структура медичної служби Збройних Сил України. Поняття про підрозділи, частини і заклади медичної служби. Категорії складу медичної служби.

Система медичного забезпечення ЗС України повинна включати ряд складових елементів, головними з яких є: структура, склад і чисельність; система управління; система медичного та технічного оснащення; система комплектування; проходження військової служби та підготовка військово-медичних кадрів; система підготовки і накопичення мобілізаційних резервів медичного призначення; інфраструктура медичної служби збройних сил; система всебічного забезпечення функціонування медичної служби збройних сил; система бойової і мобілізаційної готовності медичної служби збройних сил.

Медична служба ЗС України представляє собою спеціальну організацію, яка включає військово-медичні підрозділи, частини, установи і органи управління, які призначені для медичного забезпечення військ в мирний та воєнний час. Організаційно-штатна структура медичної служби залежить від організаційної структури, завдань і характеру бойових дій окремих видів Збройних Сил і родів військ, особливостей їх медичного забезпечення, а також від завдань, які покладаються на відповідні формування медичної служби.

Підрозділи медичної служби це медичні формування, які входять до складу військових частин. До них відносяться медичні пункти батальйону і полку. Відповідно до концептуальних положень територіальної системи медичного забезпечення Збройних Сил України на сучасному етапі її розвитку у військовій ланці організація надання медичної допомоги пораненим та хворим на воєнний час значних змін не потребує і буде здійснюватися штатними медичними підрозділами, до полку включно.

Частини (установи) медичної служби є самостійними (окремими) медичними формуваннями, які включаються до складу з’єднань і медичної служби оперативних (оперативно-стратегічних) об’єднань або знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні медичної служби видів Збройних Сил, військових округів та центру (МО). Вони мають свій номер, своє військове господарство і печатку. До таких формувань відносяться окремі медичні батальйони дивізій, окремі медичні загони, санітарно-транспортні частини, військово-польові госпіталі, санаторії, протиепідемічні установи, установи медичного постачання, військово-медичні навчальні заклади, тощо.

Важливою вимогою до організаційної побудови медичної служби є взаємозаміна окремих її підрозділів і частин, що забезпечуються наявністю однотипних формувань (наприклад, ОМедБ з’єднань і ОМЗ армії та фронту). Це забезпечує підвищення живучості системи медичного забезпечення військ.

Загальне керівництво військово-медичною службою здійснює Головне гійськово-медичне управління Міністерства Оборони. ГВМУ МО підпорядковане безпосередньо Міністру оборони України. Очолює ГВМУ МО Начальник Головного військово- медичного управління МО НМС ЗС України.

У воєнний час ГВМУ МО є провідним органом управління системи медичного забезпечення Збройних Сил України і здійснює планування і безпосередню організацію медичного забезпечення стратегічних операцій. У мирний час ГВМУ МО відповідно до вказівок Міністра Оборони здійснює стратегічне і загальне планування бойової та мобілізаційної готовності медичної служби ЗС України, контролює роботу з означених питань у військових округах і видах Збройних Сил, здійснює взаємодію з управліннями Міністерства Оборони і Генерального штабу ЗС, міністерствами і відомствами України.

Управління силами і засобами медичної служби оперативного командування здійснює спеціальний орган управління – медична служба ОК організує і виконує заходи з медичного забезпечення військ. Із спеціальних питань начальнику медичної служби округу підпорядковані начальники медичних служб об’єднань, з’єднань і частин округу.

У кожному об’єднанні, з’єднанні і частині є сили і засоби медичного забезпечення особового складу, чисельність яких залежить від завдань військ, які медична служба забезпечує, їх штатної чисельності і умов розташування.

Категоріями особового складу військово-медичної служби визначені:

1.Лікарський склад (лікарі). Лікарські посади комплектуються кадровими військовими лікарями та лікарями запасу, які в основному призначаються в склад Збройних Сил під час війни. Лікарів, які працюють у складі медичної служби частин і з’єднань прийнято називати військовими. Серед лікарів медичної служби з’єднань є лікарі різних фахів (хірурги, терапевти, стоматологи, анестезіологи-реаніматологи, токсикологи-радіологи, гігієністи, епідеміологи, бактеріологи, лікарі загальної практики та інші). В складі армійських та фронтових частин, установ і закладів медичної служби є лікарі із усіх основних медичних спеціальностей (понад 60 спеціальностей).

2. Середній медичний персонал. Призначені для комплектування штатних посад середнього медичного персоналу. До них відносяться фельдшери (помічники військових лікарів), медичні сестри, фармацевти, лаборанти, операційні сестри, тощо. На ці посади призначаються особи, що задовольняють вимогам комплектування (по договору, контракту або шляхом призову на військову службу).

3. Молодший медичний персонал. На посади молодшого медичного персоналу призначаються в основному особи строкової (надстрокової) служби, які отримали підготовку в спеціальних підрозділах (санітарні інструктори, дезінфектори), або не мають спеціальної медичної підготовки (санітари).

Згідно із Тимчасовим положенням про проходження служби офіцерським складом та прапорщиками (мічманами) кожному медичному працівнику, що перебуває на службі у Збройних Силах чи в запасі, присвоюється персональне військове звання. Для військовослужбовців військово-медичної служби встановлені військові звання:

сержантський склад – молодший сержант, сержант, старший сержант, старшина;

прапорщики (мічмани) – прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман);

молодший офіцерський склад – молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант, капітан (медичної служби);

старший офіцерський склад – майор, підполковник, полковник (медичної служби);

вищий офіцерський склад – генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал-полковник (медичної служби).

Медична служба Збройних сил України на воєнний час має 286 медичних частин та закладів, у тому числі:

евакопунктів (ОК) – 2;

евакопунктів (розподільчих) – 1;

евакопунктів (місцевих) – 5;

госпітальних баз – 16;

військових госпіталів – 22;

військово-польових багатопрофільних госпіталів – 23;

військово-польових авіаційних госпіталів – 4;

медичних бригад – 6;

військово-санітарних підрозділів – 26;

окремих автосанітарних батальйонів – 20;

окремих медичних загонів – 22;

окремих транспортних санітарних авіаційних ескадрилій – 3;

окремих рот авіаційно-технічного забезпечення – 3;

військових санаторіїв – 17;

Українська військово-медична академія – 1;

науково-дослідний інститут проблем військової медицини – 1;

інтернатур медичного складу – 2;

санітарно-епідеміологічних закладів – 28;

поліклінік – 7;

медичних складів – 18;

кафедр екстремальної і військової медицини – 16;

військових представництв – 6;

патологоанатомічних лабораторій – 5;

військово-лікарських комісій – 5;

судово-медичних лабораторій – 5;

станцій переливання крові – 3;

ремонтних груп медичної техніки – 1;

інтернатур медичного складу – 2;

лабораторій авіаційної медицини – 2;

військово-морських лазаретів – 1;

поліклінічних відділень – 1;

інших частин та закладів – 33.

Медичні частини та заклади за підпорядкованістю розподіляються:

Центру – 123

У тому числі:

евакопунктів (розподільчих) – 1;

евакопунктів (місцевих) – 5;

госпітальних баз – 5;

військових госпіталів – 2;

військово-санітарних поїздів – 15;

окремих автосанітарних батальйонів – 7;

окремих медичних загонів – 7;

військових госпіталів – 2;

військових санаторіїв – 12

медичні склади – 4;;

санітарно-епідеміологічних закладів – 19;

кафедр екстремальної і військової медицини – 19;

інших частин та закладів – 19.

Західного ОК – 51

Утому числі:

евакопунктів (ОК) – 1;

госпітальних баз – 5;

військових госпіталів – 13;

військово-санітарних поїздів – 5;

окремих авттосанітарних батальйонів – 6;

окремих медичних загонів – 6;

військових санаторіїв – 1

медичні склади – 3;

інших частин та закладів – 11.

Південного ОК – 61

У тому числі:

евакопунктів (ОК) – 1;

госпітальних баз – 6;

військових госпіталів – 13;

військово-санітарних поїздів – 6;

окремих авттосанітарних батальйонів – 7;

окремих медичних загонів – 6;

військових санаторіїв – 1

медичні склади – 6;

інших частин та закладів – 15.

Північного ОК – 17

У тому числі:

Військових госпіталів – 9;

медичні склади – 3;

медичних бригад – 2;

інших частин та закладів – 4.

ВПС – 16

Утому числі:

центральний військовий авіаційний госпіталь – 1;

військово-польовий авіаційний госпіталь – 4;

військово-медичний центр ВПС – 1;

філія військово-медичного центру ВПС – 1;

лабораторія військової медицини – 2;

санітарно-епідеміологічних лабораторій – 4;

окремих медичних загонів – 3.

ППО – 1

Утому числі

Військовий санаторій – 1.

43 РА – 2

утому числі:

військові госпіталі – 2.

ВМС – 15

У тому числі:

військові госпіталі – 3;

судновий госпіталь – 1;

санітарно-евакуаційні судна – 4;

поліклініки – 2;

медичний склад – 1;

інші частини та заклади – 4.

Медичних частин та закладів:

Постійної готовності – 112

Кадру - 18

Скороченого складу - 33

Формуємих - 130.

Для мобілізаційного розгортання медичної служби Збройних сил України потрібно призвати і поставити в частини і установи 89342 військовозобов’язаних, у тому числі 18721 офіцерів запасу і 18874 одиниць техніки.

Крім того Міністерством охорони здоров’я України в інтересах Збройних сил України формується 118 тилових госпіталів Міністерства охорони здоров’я України.

На протязі 10років Головним військово-медичним управлінням проводились заходи, щодо оптимізації структури медичної служби воєнного часу, за цей час скорочені 101 медичні з’єднання, частини та заклади, у тому числі:

передових госпітальних баз – 4;

тилових госпітальних баз – 3;

військових санаторіїв – 6;

киснедобувних загонів – 5;

загонів заготівлі крові – 3;

стоматологічних загонів – 3;

окремих медичних загонів – 10;

окремих автосанітарних батальйонів – 1;

військово-санітарних поїздів – 17;

військово-польових авіаційних госпіталів – 8;

окремих транспортних санітарних авіаційних полків – 5;

окремих батальйонів аеродромно-технічного обслуговування – 5;

інших частин та закладів – 31.

Система медичного забезпечення ЗС України на воєнний час передбачає мати у своєму складі:

8 медичних батальйонів дивізій;

19 пересувних госпітальних баз;

19 територіальних госпітальних баз;

21 стаціонарний військовий госпіталь;

19 військових багатопрофільних госпіталів;

18 військових санаторіїв;

6 медичних бригад;

19 окремих медичних загонів;

26 військових санітарних поїздів;

20 автомобільних санітарних батальйонів;

28 санітарно-епідеміологічних закладів;

2 загони заготівлі крові;

18 медичних складів;

67 інших військових медичних частин та закладів.

Це дає можливість, не знижуючи якість та ефективність надання медичної допомоги пораненим та хворим, скоротити існуючий комплект військово-медичних частин та закладів на воєнний час на 40%,. військовослужбовців – на 51%, у тому числі лікарів – на 52%, працівників – на 47%.

Основними завданнями реформування медичної служби ЗС України є:

· збереження необхідного рівня професійного здоров’я військовослужбовців як визначального фактора боєготовності та боєздатності військових формувань збройних сил;

· розробка та впровадження принципів, єдиних організаційних вимог і професіонально-технічних стандартів системи медичного забезпечення збройних сил;

· визначення нової ролі органів управління системою медичного забезпечення збройних сил;

· удосконалення технологічних аспектів медичного забезпечення збройних сил;

· проведення реорганізації військово-медичних структур та скорочення чисельності медичного персоналу військово-медичної служби;

· скорочення прямих і побічних фінансових витрат збройних сил за рахунок зниження захворюваності та смертності військовослужбовців;

· розробка та впровадження нової економічної моделі системи медичного забезпечення збройних сил;

· забезпечення конституційних прав військовослужбовців, членів їх сімей та військових пенсіонерів України щодо медичного забезпечення.

Стратегічним завданням реформування військово-медичної служби повинно стати приведення її складу, структури і чисельності у відповідність до змін чисельності військ, їх завдань, величини і структури контингентів, які будуть знаходитися на медичному забезпеченні у військово-медичних закладах Міністерства оборони України, в умовах постійної готовності служби до виконання покладених на неї завдань у мирний і воєнний час.