 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Розрахувати витрати кормових одиниць, кількість корму.
ІНСТРУКТИВНА КАРТКА Для проведення навчальної практики№3 Навчальна дисципліна: „Годівля сільськогосподарських тварин” ТЕМА: Годівля сільськогосподарських тварин. МЕТА: Набуття навиків в складані раціонів для великої рогатої худоби. Оснащення робочого місця:Таблиці: „Норми годівлі”, „Поживність кормів”, мікрокалькулятори. Правила по техніці безпеки на робочому місці: 1.Працювати в білих халатах. 2.Без дозволу і відповідних вказівок не розпочинати роботу. 3.Під час роботи бути уважним. 4.При використанні на уроці технічних засобів навчання мікрокалькуляторів, слід пам’ятати , що напруга в електромережі 220 В і включати прибори обережно і уважно. 5. При роботі з електричними приладами, необхідно слідити за справністю електропроводів, штепсельної вилки і розетки, не допускати попадання води в прибори і розетку. ЗАВДАННЯ1.Скласти раціон для дійної корови живою масою 500кг денний гадій 18кг вміст жиру в молоці 3.8, кормових одиниць згідно норми 13.6. ЗАВДАННЯ2.Скласти раціон і провести аналіз раціону для підсисної свиноматки. Завдання 3.Скласти раціон і провести аналіз раціону для барана-плідника. Методичні рекомендації Завдання 1.Годівлю дійних корів організовують так, щоб отримувати від них багато високоякісного молока при низьких витратах корму та збереженні здоров’я тварин. При визначенні норм годівлі враховують, що на 100 кг живої маси в середньому витрачається 1 корм.од. підтримуючого корму та 0,5 корм.од. на 1 кг молока. Відтак, норму енергії можна визначити за формулою. у = а + 0,5с, де у –добова норма енергії, корм.од.; а – жива маса тварин, ц; с – добовий надій молока кг. Нормувати годівлю дійних корів доцільно з урахуванням стадії лактації. Лактаційний період у корів триває в середньому 305 днів. Зважаючи на фізіологічний стан корів та здатність їх до найбільш ефективного використання кормів, час лактації поділяють на такі періоди: новотільний (10-15днів). Роздоювання (до початку четвертого місяця лактації), середина лактації (4 -7-й місяці лактації), спаду лактації, або здоювання ( 8-10-й місяці лактації). Особливості кожного з цих періодів враховують при визначенні потреб корів у поживних речовинах. Норму годівлі корів в першу і другу лактацію та нижче середньої вгодованості збільшують на 10%. При безприв’язному утриманні норма енергії зростає на 5-6%. Дійним коровам згодовують різні доброякісні об’ємисті й концентровані корми у певному співвідношенні. Найпоширенішим є тип годівлі лактуючих корів, у раціонах яких значну частку становить силос у поєднанні з іншими соковитими кормами при помірному витрачанні сіна та концентрованих кормів. Оптимальною при середній молочній продуктивності корів у стійловий період вважається така структура раціону, %: грубі корми 10-20; соковиті 40-60; концентровані 20-30. У літніх раціонах грубі й соковиті корми замінюють зеленими. При складані раціонів керуються загальноприйнятими нормативами. З розрахунку на 100кг живої маси дійним коровам дають 1-2кг грубих та 8-10 соковитих кормів, у тому числі близько половини даванки останніх ( 3-4кг) може становити силос. При використанні сінажу даванку грубих кормів і силосу зменшують. Добова даванка коренеплодів і водянистих кормів може досягти (кг): кормових буряків – до 30, цукрових – до 12 ( при одноразовій даванці не більше 5), картоплі до 15, жому і барди – до 20, пивної дробини – до 15. При збільшені кількості соковитих кормів даванку грубих зменшують. У літній період на 100 кг живої маси коровам залежно від потреб в енергії і поживних речовинах згодовують 8-15кг зелених кормів. Найчастіше в господарствах свіжоскошену зелену масу згодовують з годівниць і частково – шляхом випасання тварин на пасовищах. У період переходу від стійлової до пасовищної годівлі в раціони поряд із зеленим кормом вводять 1-2кг грубих кормів або 3-4 кг сінажу чи 5-6 кг силосу. Концентровані корми вводять до раціону для забезпечення необхідного рівня енергетичного та протеїнового живлення корів. Даванка концентратів залежить від кількості та якості об’ємистих кормів у раціоні. Крім того, вона прямо залежить від рівня продуктивності корови. Чим вищий надій, тим більше дають їй концентратів. Тому розмір даванки рекомендується визначати з розрахунку на 1кг молока залежно від надою: Добовий надій молока, кг Даванка концкорму на 1кг молока, г. До 10 До 100 11-15 100-150 16-20 150-200 21-25 250-300 25-30 і більше 300-350 і більше Структуру раціону визначають за енергетичною поживністю усього раціону та окремих кормів або груп їх, включених у нього. Енергетичну поживність складеного для корів раціону ( у наведеному прикладі 15,95 корм.од) прийнято за 100%. Частку грубих , соковитих і концентрованих кормів обчислюють за кількістю кормових одиниць, яка припадає відповідно на корми кожної з названих груп. Так, поживність грубих кормів становить 3,36 корм.од., або (3,36 х 100 : 15,95_ = 21%; соковитих – 7,6 корм.од., або ( 7,6 х 100 : 15,95) =48%, у тому числі силосу (4,0 х 100 : 15,95)=25%; концентрованих – 4,99 корм.од., або ( 4,99 х100 : 15,95) = 31%, у тому числі патоки ( 0,38 х 100 : 15,9) = 2,4%.
ЗАВДАННЯ2.Скласти раціон і провести аналіз раціону для підсисної свиноматки. Норму годівлі для підсисних свиноматок визначаємо згідно довідника „Норми і раціон годівлі”, А.М.Калашникова стор. 129-133. На кожні 100кг необхідно згодовувати 1,5 к.од і додатково на порося 0,33 – 0,38 к.од. повинно припадати 100-110гр перетравного протеїну. Норми годівлі для підсисних свиноматок складають з урахуванням віку , живої маси, кількості поросят і тривалості лактаційного періоду. Підсисний період триває від народження до відлучення 26-60 днів. Свиноматка виділяє за період лактації 200-350кг кращі 500кг молока, за день 4-6кг. Норми годівлі для свиноматок нижче середньої вгодованості збільшують на 10-15%, а для ожирівши зменшують на 10-15%. Підсисним свиноматкам концентрати 60-65, соковиті 25-30%, трав’яне борошно 10-15%, корми тваринного походження 2-5%. Влітку концентрати до 75%, трав’яне борошно 25-30%. Соковиті корми вводять на 3-4 день після опоросу, силос через тиждень. Концентровані корми згодовують у вигляді бовтанки. Годують 3 рази на добу. До раціону із концкормів можна вводити до 3,5кг ячмінної або кукурудзяної дерті 0,5кг, горохової 0,5кг шроту або макухи, із тваринного походження 200-250гр., рибного або м’ясокісткового борошна, а коли їх немає від 2 до 4-5кг збирного молока , сколотин або сироватки кращим грубим кормом вважається люцернове і конюшине, трав’яне борошно із соковитих кормів - буряки, червона морква, картопля, гарбузи. Провести аналіз раціону. В раціоні надлишок – кормових одиниць, сухої речовини, вітамінів. В раціоні нестача-обмінної енергії сирого протеїну. На 1к.од. припадає перетравного протеїну = Орієнтовна структура для підсисних свиноматок,%.
Розрахувати витрати кормових одиниць, кількість корму.
Завдання 3.Скласти раціон і провести аналіз раціону для барана-плідника. У добовому раціоні в зимовий період баранам треба давати 2-2,5кг бобово-злакового сіна, 1,5 – 2,5 кг соковитих і 0,6 – 0,9 кг концентрованих кормів. Улітку барани перебувають переважно на пасовищі або на вигульному майданчику, де їм крім 3-4кг зеленого корму згодовують 1-2кг сіна та 0,6-0,8 кг концентратів. При інтенсивному використанні баранів ( 4-5 садок на день) не лише підвищують рівень перетравного протеїну в їх раціоні до 120-125г на кожну кормову одиницю, а і звертають увагу на якість протеїнового живлення. З цією метою дають таік високобілкові корми рослинного і тваринного походження, як соняшникова макуха ( 0,1-0,2кг) , молочні відвійки ( 1% - 2 кг), свіжий знежирений сир ( 0,2 – 0,3кг), курячі яйця ( 1-2шт.) або 15-20 г сухого знежиреного молока чи м’ясокісткового борошна. Мінеральні та вітамінні добавки краще згодовувати з концентратами. В парувальний період, барани повинні мати заводську вгодованість. За 1,5-2 місяця до початку парувальної компанії, їх переводять на раціон збалансований по всіх поживних речовинах. В зимовий період ( непарувальний) баранам необхідно згодовувати 2-2,5кг бобово – злакового сіна 1,5 – 2 кг соковитих кормів. 0,8 – 0,9 кг концентратів ( комбікорму). В парувальний період ( кінець літа, початок осені): Зелених кормів в – 15 -20% сіно – 15 -20% концентрати 40-50% Соковиті корми 5-10% корми тварин. походження 5 -10% В непарувальний період: Грубі - 35-40% соковиті – 20-25% концентрати 40-45% Визначити норму годівлі для барана – плідника і розрахувати кількість кормів згідно структури раціону ( за індивідуальним завданням). Скласти раціон годівлі для барана – плідника. Накреслити (схему) таблицю раціону і скласти раціон для барана – плідника користуючись таблицями „Норми годівлі”, „Поживність кормів”. Розрахувати фактично в раціон і +- до норми. Зробити аналіз раціону. Самостійне вивчення: Завдання1. Вивчення норм годівлі для свиней, овець, коней,кролів. Годівля свиней.До біологічних особливостей свиней відноситься Всеїдність, яка дозволяє їм пристосуватись до різних типів годівлі – від концентратного до об¢ємистого, від рослиноїдного до м¢ясоїдного. Такою пристосованістю до різного способу живлення не відзначається жодний вид тварин.Свині використовують органічні речовини, які у інших тварин без участі мікроорганізмів не перетравлюються. У свиней кишковий тип травлення. Об¢єм шлунка у дорослих тварин у середньому становить 12,7, тонкого кишечнику – 22,7 л за його довжини близько 30 м, товстого – 25,6 л за довжини 7,5 м. Загальний об¢єм травного каналу – майже 60 л. Обмінні функції тут перебігають досить інтенсивно. У тварин живою масою 100 кг за добу виділяється до 10 л підшлункового соку із вмістом близько 200–300 г білка. Враховуючи вміст білка у слині, шлунковому і кишковому соках та жовчі, а також білок, що виділяють травні залози, загальна його кількість у 1,5–2 рази більша, ніж надходить із спожитим кормом. Крім травних соків, певну кількість ендогенного протеїну тварини одержують за рахунок епітелію, який злущується із слизової оболонки. Його кількість у дорослих свиней може становити 230–270 г, а загальна кількість ендогенного протеїну – до 500 г на добу. За деталізованими нормами протеїнове живлення свиней нормують за вмістом у раціоні сирого і перетравного протеїну, за концентрацією в ньому лізину, метіоніну з цистином. Вміст інших незамінних амінокислот в кормах, як правило, задовольняє потребу тварин. Потреба свиней у жирі зазвичай перекривається тією кількістю, яка знаходиться у кормах, за виключенням поросят до 2-місячного віку, в яких у цей період жир слугує основним джерелом енергії і його вміст у раціонах молодняку нормують окремо. Із вуглеводів у раціонах свиней нормують лише клітковину, яка у живленні свиней є швидше баластною, ніж поживною речовиною. Споживання останньої у сухій речовині корму понад 10–12% помітно знижує перетравність як самої клітковини, так і інших поживних речовин. Вітамінну поживність раціонів нормують за вітамінами А або каротином, D, Е, В1, В2, В3, В5 і В12. Також у раціонах необхідно контролювати вміст кальцію, фосфору, кухонної солі та основні мікроелементи. Годівля коней. Коні відносяться до травоїдних тварин з однокамерним шлунком. Травний апарат у них добре пристосований до використання усіх видів рослинних кормів як на пасовищі, так і з годівниці. Вони мають винятковий нюх, рухливі й чутливі губи, завдяки чому здатні відбирати у кормах їстівні і залишати неїстівні частки. Сильні жувальні м’язи і міцні зуби за високого слиновиділення дозволяють тваринам добре зволожувати слиною і пережовувати тверді сухі корми. Потреба коней в енергії залежить від живої маси, віку, породи, фізіологічного стану та характеру використання. Для дорослих коней живою масою 300–600 кг, які не працюють, вона наближається до підтримуючого рівня і становить 5,0–8,0 к.од., або 44–79 МДж ОЕ. Обмінна енергія раціону у них становить 89% від перетравної, тобто втрати останньої з сечею і газами не перевищують 11%.Легкоферментовані вуглеводи (цукор, крохмаль) є основним джерелом енергії. Тому годівля коней кормами, що містять їх у достатній кількості, сприяє підтриманню тривалої роботоздатності тварин. Коні гірше, ніж жуйні, перетравлюють клітковину. Зважаючи на це, її вміст у раціоні підтримують у межах 16–18% від сухої речовини. За підвищення вмісту клітковини знижується використання обмінної енергії, тому за її концентрації у сухій речовині 20–22% вміст обмінної енергії необхідно збільшувати на 11,7%; за 23–25 – на 21; і більше 25% – на 25-29%.Серед мінеральних елементів дуже важливим для коней вважається натрій, потреба в якому залежить від рівня продуктивності у лактуючих кобил або виконуваної роботи. За тяжкої роботи у коней з потом виділяється до 2,4 г, а в період лактації кобил з продуктивністю 20 л/добу – 5–6 г натрію за добу. Отже, коням до концкормів необхідно додавати 0,5–0,7% кухонної солі та забезпечувати вільний доступ до солі-лизунця. Годівля кролів.Кріль ― тварина рослиноїдна з однокамерним шлунком (об’єм 150–200 мл) і кишечним типом травлення. Перетравлення основних поживних речовин відбувається у тонкому кишечнику. У товстому відділі під дією ферментів мікроорганізмів розщеплюється клітковина та продукти її гідролізу зброджуються до летких жирних кислот. Незалежно від частки грубого корму в раціоні енергія кислот бродіння, які надходять до організму, становить не більше 10–12% загальної потреби в енергії. Незначну частку у забезпеченні протеїном складають амінокислоти бактеріального синтезу, які всмоктуються у кров з товстого кишечнику. Завдяки певним фізіологічним особливостям (копрофагія) кролі добре перетравлюють не тільки зернові корми, а й вегетативну масу рослин у свіжому, висушеному і силосованому вигляді та гілковий корм. Проте перетравність деяких поживних речовин у них нижча, ніж в інших травоїдних. Особливо погано кролі перетравлюють клітковину грубих кормів – на 18–25% і значно краще – зелених, коренебульбоплодів і баштанних – на 40–60%. Із розрахунку на 1 кг живої маси дорослі кролі у непарувальний період (спокою) у середньому споживають сухої речовини – 30–35, лактуючі кролематки – 70–95 г упродовж перших двох декад після окролу і до 140 г на кінець лактації, а молодняк під час інтенсивного росту – в межах 75 г. Орієнтовно у період спокою потреба в енергії дорослого кроля з розрахунку на 1 кг живої маси становить 30–32 г к.од., або 0,32–0,34 МДж обмінної енергії, у парувальний період – відповідно 35–40, або 0,37–0,42 МДж, у період крільності – 40–45, або 0,42–0,47 МДж і у період лактації – по декадах 65, 90, 110 і 140 г к.од., або 0,68; 0,94; 1,18 і 1,50 МДж обмінної енергії. Молодняку на 1 кг живої маси необхідно у середньому 75 к.од., або 0,78 МДж обмінної енергії. Потреба кролів у перетравному протеїні з розрахунку на 100 г к.од. становить: для кролиць у період спокою – 14–16 г, крільності та лактації – 15–18, для молодняку до 4 міс – 16–17 і ремонтного молодняку старше 4 міс – 14–16 г. При цьому слід звертати увагу не тільки на рівень, а й біологічну повноцінність протеїну. Кролів необхідно забезпечувати водою у достатній кількості, адже її нестачу вони переносять гірше, ніж нестачу корму. З цієї причини ефективність використання поживних речовин суттєво знижується внаслідок погіршення їх перетравлювання та засвоювання. За тривалої нестачі води у кролів розбалансовуються функції органів травлення, тварини втрачають живу масу і гинуть. Споживання води залежить передусім від складу раціону. Якщо застосовується сухий спосіб годівлі з високим вмістом протеїну, то потреба у воді найбільша і кролі випивають до 100 мл води на 1 кг живої маси або 200 мл на 100 г гранульованого корму. Проте, коли згодовують соковиті корми, тварини п¢ють значно менше або відмовляються від води зовсім. У кролівництві залежно від вмісту концкормів у структурі раціону розрізняють кілька типів годівлі: малоконцентратний (20–30 % концентрованих кормів), напівконцентратний (45–55), концентратний (70–80 із вмістом 20–30 % трав’яного чи сінного борошна). Особливості годівлі овець .У зимовий період вівці одержують раціони з грубих, соковитих і концентрованих кормів. Раціони повинні відповідати фізіологічним потребам організму овець і забезпечувати добрий апетит. У кожному господарстві, як правило, заготовлені корми різняться за якістю. Кращі з них (сіно, силос, коренеплоди) залишають для ягнят, баранів-плідників і вівцематок на період ягніння. Солому доцільніше згодовувати у холодний період і вводити у раціони для вівцематок у першу половину кітності та для валахів. Концентровані корми задають передусім ягнятам, баранам-плідникам і підсисним вівцематкам, а також тваринам низької вгодованості. Силос придатний для всіх статевих і вікових груп тварин. За недостатньої кількості, у першу чергу виділяють молодняку, кітним і підсисним вівцематкам. Восени за бідного травостою на пасовищах овець підгодовують сіном чи силосом. Під час ранкових заморозків, перед вигоном на пасовище, тваринам дають 0,4–0,5 кг сіна. Так поступово овець з пасовищного корму переводять на зимовий раціон. Краще вівці поїдають корми вранці. У першу годівлю їм згодовують солому ярих культур, силос дають в обід після дачі сіна. Годувати овець взимку рекомендується у базах на свіжому повітрі і тільки в негоду – у вівчарнях. Напувають овець не менше одного разу, підсисних вівцематок – два рази на добу. Не можна напувати голодних тварин і використовувати переохолоджену воду. Після напування їм роздають сіно.У літній період пасовищна трава – найцінніший корм для овець. Суха речовина молодої трави за вмістом енергії близька до концкормів і значно переважає їх за вмістом повноцінних білків та інших поживних і біологічно активних речовин. Основний масив пасовищ складають природні угіддя, які часто малопродуктивні. Проблема літньої годівлі у таких умовах вирішується за рахунок поліпшення природних кормових угідь, створення сіяних багаторічних культурних пасовищ та системи їх раціонального використання. За нестачі пасовищ або за відсутності їх влітку, головним чином у червні, липні та серпні застосовують лише стійлову годівлю травою культур зеленого конвеєру.У літній період овець регулярно напувають – два рази на добу за жаркої і один раз – за прохолодної погоди. Забороняється напувати овець з відкритих стоячих водоймищ для запобігання інвазійним захворюванням. Колодязі і джерела проточної води мають знаходитись поблизу пасовищ. Недопустимо переганяти овець до водопою на великі відстані – воду слід підвозити на пасовище. Завдання2.Вивчити поняття кормовий баланс та кормовий план. Кормовий план – це комплекс організаційно-господарських, науково обґрунтованих розрахунків річної потреби по забезпеченню худоби в кормах для отримування запланованої продуктивності низької собівартості і високої оплати кормів раціонів. План кормо виробництва – це система заходів по створюванні стабільної кормової бази, яка забезпечує тваринництво всіма видами кормів. Кормовий баланс – це метод порівняння потреб тварин в кормах з наявністю їх в господарстві. |
= 
=107,4 гр.