ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Методи оптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів

Тема 9. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу

Джерела формування інвестиційних ресурсів

Методи оптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів

Джерела формування інвестиційних ресурсів

Інвестиційні ресурси підприємства – це всі форми капіталу, який залучається ним для здійснення вкладень в об’єкти реального і фінансового інвестування.

Джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи: власні, залучені, позичкові.

Власні інвестиційні джерела підприємства є основними. До них відносяться:

Ø прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів;

Ø амортизаційні відрахування;

Ø раніше виконані довгострокові фінансові вкладення, строк сплати яких закінчується в поточному періоді;

Ø реінвестований прибуток шляхом продажу частини основних фондів;

Ø страхова сума відшкодування збитків викликаних втратою основних фондів;

Ø частка зайвих оборотних активів, що іммобілізується в інвестиції.

Власні джерела інвестицій підприємства в порівняні із залученими та позиковими характеризуються простотою і швидкістю залучення, високою віддачею за критерієм норми прибутковості капіталу (не вимагають сплати позикового відсотка в будь-яких його формах). Використання власних ресурсів істотно знижує ризик неплатоспроможності й банкрутства підприємства і при цьому управління цілком зберігається в руках його засновників. Однак, власні джерела обмежені, не дозволяють значно розширити інвестиційну діяльність при сприятливій конюктурі ринку.

Залучені кошти:

Ø емісія акцій підприємства;

Ø емісія інвестиційних сертифікатів (інвестиційних фондів і компаній);

Ø внесок сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів у статутний фонд;

Ø безкоштовне цільове інвестування, що надається державними органами та комерційними структурами.

Позичкові кошти:

Ø довгострокове кредитування;

Ø цільовий державний кредит;

Ø інвестиційний податковий кредит;

Ø інвестиційний лізинг;

Ø інвестиційний селенг.

Інвестиційний селенг є однією з нових форм залучення інвестиційних ресурсів. Це специфічна форма зобов’язання, що складається з передачі власником прав користування та розпорядження його майном за відповідну плату.

Таким майном можуть бути будинки, споруди, сировина і матеріали, цінні папери.

Лізинг – це довгострокова оренда машин, устаткування, транспортних засобів, а також споруд виробничого характеру.

Лізинг та селенг використовуються при недостачі власних фінансових коштів для реального інвестування, а також при інвестиціях у реальні проекти з невеликим періодом експлуатації чи з високим ступенем зміни технології.

Порівняно з власними джерелами формування інвестиційних ресурсів зовнішні (позикові та залучені) мають такі позитивні характеристики:

Ø високий обсяг можливого їх залучення;

Ø більш жорсткий зовнішній контроль за ефективністю інвестиційної діяльності та реалізацією внутрішніх резервів її підвищення.

Проте існують проблеми щодо їх залучення та оформлення:

Ø більш тривалий період залучення, необхідність відповідних гарантій (на платній основі) щодо застави майна;

Ø якщо підприємство використовує зовнішні джерела інвестицій, підвищується ризик його банкрутства в зв’язку з несвоєчасним погашенням отриманих позик;

Ø втрачається частина прибутку від інвестиційної діяльності у зв’язку з необхідністю сплати позичкового відсотка.

Методи оптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів

Формування структури джерел фінансування – це процес який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану та перспективи розвитку акціонерів, а також конюктури ринку й актуальності інвестиційного проекту в перспективі.

Під час досліджень перед суб’єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу та структури інвестицій для фінансування. Для вирішення цих проблем використовують ефект фінансового важеля (левериджу).

Леверидж – це “ефект важеля” при визначенні співвідношення власного та залученого, акціонерного та позичкового, основного та оборотного капіталу.

Структура інвестиційного капіталу пов’язана із співвідношення боргу та власного капіталу. Чим більшу заборгованість порівняно до власного капіталу має фірма, тим вищим її леверидж. Крім того, у тих випадках, коли ставка щорічних фінансових вигод від інвестицій, що здійснюються із залученням позичкових коштів, перевищує процент за кредит, леверідж є позитивним. Якщо дохідність з інвестицій не перевищує процент за позичковими коштами, леверідж є негативним. У випадках коли інвестиції приносять дохід, рівний проценту за кредит, леверідж є нейтральним.

Леверідж має такі види:

Операційний леверідж - співвідношення основного і оборотного капіталів; показує вплив змінності обсягу продажу на рівень доходів компанії.

Фінансовий леверідж – співвідношення кількості звичайних акцій і боргових зобов’язань; встановлює міру зв’язку (впливу) змінності доходів компанії на дивіденди, тобто дохід окремого акціонера.

Загальний леверідж – співвідношення власних коштів до залучених боргових зобов’язань; показує вплив змінності обсягу продажу на дивіденди акціонерів або доходи компаньйонів.

Обґрунтування структури джерел фінансування необхідне з метою забезпечення фінансової стійкості компанії в період реалізації проекту.