ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Розвиток творчих здібностей гуртківців через вивчення національних традицій на заняттях гуртка хореографії

Хіба є щось прекрасніше, ніж спілкування з мистецтвом!

Танець - це вид мистецтва, де художні образи створюються засобами пластичних рухів людського тіла. У танці відображається емоційно-образний зміст музичних творів. Танець існував та існує в культурних традиціях усього людства й людських спільнот. Танець є тим засобом, за допомогою якого діти можуть морально формувати свою особистість, внутрішню культуру, внутрішній духовний світ, успішно долучатися до культури спілкування і поведінки у суспільстві. За допомогою своєї емоційної мови танець впливає на світогляд учня, спрямовує і змінює його. Танцювальне мистецтво є невід'ємною частиною людського життя: воно формує особистість, впливає на її розвиток, розвиває мислення, активізує інтелектуальну діяльність, формує загальну духовну культуру особистості.
Важливою складовою хореографічних уроків є народний танець, що сприяє ознайомленню з традиціями рідного народу та допомагає у всебічному фізичному розвитку.
Художня сутність обрядового українського танцю полягає у творчо-образному розкритті змісту музичного твору (драматургії й образів) у специфічних засобах танцювальної виразності, своєрідній музично-пластичній поведінці виконавця. Завдяки поєднанню багатьох компонентів виховного процесу – фізичного, духовного, естетичного, народний танець стає важливим джерелом розвитку дітей, вдосконалення рівня їх свідомості та можливостей і тому обов’язково повинен застосовуватись у навчальному процесі на уроках хореографії. Розвиток здібностей гуртківців відбувається в навчальній та ігровій діяльності, яку забезпечують керівники гуртків під час занять. Формування мотивації і потреби до творчої діяльності відбувається при умові поєднання теоретичних знань, практичних вмінь та можливістю самовираження дитини. Прагнучи досягти максимально позитивного ефекту керівник гуртку великого значення приділяє використанню на практиці методів стимулювання навчальної діяльності: морального та матеріального заохочення (похвала, подяка, нагородження призами), створення ситуації успіху, зацікавлення в результаті роботи . Основними показниками творчих здібностей дітей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.Робота хореографічного гуртка спрямована на забезпечення потреб особистості у творчій реалізації, на створення умов для гармонійного розвитку гуртківців. Психологічна атмосфера на заняттях гуртка сприяє ефективному виявленню обдарувань дитини, здатності до творчості, формуванню ціннісного ставлення дітей та підлітків до власного здоров'я. Увага приділяється пропаганді здорового способу життя, формуванню у вихованців відповідального ставлення до свого фізичного «Я».

Важливим елементом здійснення концепції національного виховання дітей є виховання підростаючого покоління на традиціях рідного народу. Ці традиції повинні закладатися у свідомість дітей з самого раннього віку, слідування ним повинно цілеспрямовано формуватися батьками та педагогами. Виховання дітей на традиціях народу вирішує відразу кілька виховних проблем виховання патріотизму, любові до рідного краю естетичне та моральне виховання дітей підготовка до самостійного життєвого вибору, творення й самотворення особистості формування громадянської свідомості. Розвиток творчих здібностей у дитей через вивчення національних традицій вчить їх любити рідну землю, батьків і працю, захищати правду, поважати старших.

Творчість – це норма дитячого розвитку, притаманна дитині з раннього віку, це сфера її свободи і розкутості як індивідуальності. Тому привабливість вільного творення кожна дитина має неодмінно відчути й пережити у своєму житті якомога раніше. Саме за допомогою відповідних рухів, міміки, жестів, поз та музики дитина здатна передати свій настрій, почуття, переживання, влучно розкрити цілісний музично-руховий образ. Все це допомагає розвивати танцювальну творчість, під якою слід розуміти здатність дитини до створення нових рухів, варіантів комбінування та ускладнення знайомих елементів, а також вміння самостійно імпровізувати в процесі музично-рухової діяльності, у відповідності до особливостей музичного твору на основі доступних танцювальних та образних рухів. Творчість дітей проявляється там, де їм зрозуміло, цікаво, де є нагода отримати несподіваний, яскравий результат. Творча активність може починатися з наслідування. Наслідування – це не копіювання, а орієнтація на зразок. Воно не перешкоджає вияву своєрідності та індивідуальності дитини. У навчальній діяльності засобами народно-сценічної хореографії бажано використовувати вправи на наслідування. Адже і перші танцювальні рухи розвивалися також внаслідок імітації рухів тварин, птахів, а пізніше – жестів, що відображали певні трудові процеси (наприклад, деякі хороводи). Вивчення зібраного хореографічного і музичного матеріалу дає можливість визначити три основних жанри українських народних танців: хороводи, побутові та сюжетні.

Хороводи - це найдавніший із видів народного танцювального мистецтва майже у всіх народів світу. У хороводі текст відображає зміст танцю, розкриває образну суттєвість танцюючих, характер виконання, а мелодія доповнює зміст твору. Таким чином, хоровод є синтетичним видом народної творчості.

У давнину виконання їх було пов’язане з певними обрядами, що входили до традиційних календарних циклів: зустріч весни (веснянки, гаївки тощо); відзначення літа (Купала, русалії, Спаса тощо); осінній цикл (збирання врожаю тощо); зимовий (колядки, щедрівки). Тематика цих хороводів була найрізноманітнішою, включаючи навіть елементи, запозичені з язичницьких релігій (у відображенні явищ природи, Купала, зажинки, обжинки тощо).

Тематично хороводи поділяються на три чітко означені групи:

• перша-найдревніші хороводи з яскраво вираженим відбиттям трудових процесів;

• друга-хороводи, у яких оспівується рідна природа, відображується характер, темперамент свійських тварин, звірів, птахів;

• третя-хороводи, у яких відтворюються родинні й побутові взаємини з розкриттям характеру людини в різних ситуаціях (ліричні, жартівливі). Лексика та композиція у хороводах нескладна, адже виконувались вони просто неба, тексти допомагали відтворювати дію, а мелодія-розкривати емоційний зміст та художні образи.

Побутові танці- логічне продовження розвитку третьої групи хороводів (побутова техніка) зі значним розширенням тематики та пори виконання, поза як відомо, що хороводи водили у суворо визначений час (весняні, літні), і саме це дало їм визначення: обрядові, або ж цикл календарно-обрядових творів. Побутові танці виникли в результаті виконання численних танцювальних пісень, що з часом втратили своє значення у понятійному означенні поетичного слова, окремих ритмізованих вигуків, примовок, триндичок. Вони поступово окреслили певні чітко визначені різновиди: гопаки, козачки, метелиці, гуцулки тощо, значно розширили амплітуду лексики, композицію, мелодійну та метро ритмічну музичну структуру.

Сюжетні танці. В українській хореографії є чимало танців, які мають одну назву, але відносяться до різних жанрів: «Шевчики», «Ковалі», «Льонок» водночас хороводи і сюжетні танці. Різниця в тому, що у хороводі зазвичай дія супроводжується точно за поетичним текстом і пантомімою, нескладними рухами, і тоді, поза як це пов’язано із піснею, яку самі ж танцюристи й виконують.

Сюжетний танець-якісно новий, безперечно вищий щабель розвитку хореографічного мистецтва. Пантоміма тут поступається розгорнутій лексиці, елементи акторської гри мають глибокий підтекст, бо часом зміст танцю необхідно розкрити без тексту. Сюжетні танці виникли пізніше ніж хороводи. В них відображаються конкретні явища навколишнього світу засобами народної хореографії. Лексика народного танцю має яскраво виражений національний колорит. Дивлячись на народний танець, ми одразу ж сприймаємо його як художнє ціле. Виходячи зі своїх естетичних смаків ми малюємо у нашій уяві певні образи, що нам дає змогу поринути у дивовижний світ танцювального мистецтва. За тематичним розподілом сюжетні танці перегукуються з хороводами, однак останні збагачуються набутками побутового танцю (використання багатьох з них для повного розкриття сюжету: гопаків, козачків, гуцулок та ін.)

Поділ сюжетних танців на окремі групи за тематичним принципом потрібно вивчати їх як окремого жанру хореографічного мистецтва. Налічують десятки варіантів взірців сюжетних народних танців з тематичним принципом.

Сюжетні танці-це вершина художнього здобутку українців, бо вони навдивовижу багаті тематично і найдосконаліші за формою (лексика, композиція, музика).

Пройшовши необхідний етап наслідування, накопичивши враження, набувши відповідних навичок, дитина має перейти до етапу творчості, самостійного пошуку рішень. Мудрість творчості і полягає саме в тому, що поступово накопичуючи і зіставляючи свої враження, музично- хореографічні уяви, дитина несподівано розкривається в своїх творчих проявах. Завдання педагога-хореографа полягає у тому, щоб підштовхнути гуртківців до проявів ініціативи, винахідливості, вигадки, фантазії . Оволодіння мистецтвом народного танцю сприяє вихованню пластичної культури виконавців та виявленню їх творчої індивідуальності. Вивчення народно-сценічних танців, з різними за характером ритмами і манерою виконання збагачує творчу фантазію, розвиває музикальність і відчуття ритму, дає можливість проявити свій акторський темперамент. Вивчаючи танці різних народів, їхній стиль та манеру виконання, танцюрист набуває знань, необхідних для творчого сприйняття і емоційного відтворення художніх образів. Отже, найкращим періодом для розвитку творчої особистості є дитинство. Від того, наскільки повно були використані його можливості, багато у чому залежатиме креативний потенціал дорослої людини. Вивчення кращих зразків хореографічної культури, а саме різноманітних жанрів народно-сценічної хореографії, забезпечує творчі, комунікативні компетенції і сприяє оволодінню досвідом творчої діяльності як невід’ємної частки життя особистості.

Танок жив у народі, розвивався, збагачувався, переходив із покоління в покоління. Його танцювали на вечорницях, гулянках, весіллях та інших святах. Можна сміливо стверджувати, що український народний танець- то іскристий, то задушевно-ліричний, то драматичний, то романтично-піднесений- допомагав створювати правдиві образи, картини в житті українського народу.

Отже, ознайомлення з народною хореографією розвиває естетичні смаки молоді, надає потребу постійного спілкування з мистецтвом, що сприяє формуванню творчоїкомпетентності дітей. Навчання з хореографії є дуже важливим засобом для подальшого розвитку дитячого таланту та виховання творчої, цілеспрямованої особистості, здатної до повноцінної життєдіяльності в суспільстві. Концертні програми, сімейні свята, фестивалі, конкурси благодійно впливають на розвиток творчих здібностей.

Танець – це здоров’я і краса. Він лікує тіло і душу. Танець – одне з найпрекрасніших подій, що може відбуватися з людиною, це символ життя і руху.