ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Медичні правовідносини та їх склад.

Правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права. Це саме життя норми права. Правовідносини — складне для реального сприймання явище, його не можна побачити чи сприйняти органами чуттів. Тобто реально можна лише спостерігати конкретну поведінку людей, наприклад лікаря і пацієнта, які реалізують свої суб’єктивні права, передбачені цивільним законодавством. Через правовідносини особи можуть реалізовувати права та обов’язки, задовольняти свої інтереси. Правовідносини виникають у конкретній поведінці суб’єктів правовідносин (громадян, організацій, підприємств та ін.). Основні ознаки правовідносин:

1) є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій

і спільнот;

2) виникають на основі норм права;

3) характеризуються наявністю сторін, що мають взаємні суб’єктивні

права та юридичні обов’язки;

4) здійснюють суб’єктивні права чи додержують юридичні обов’язки,

що контролюються га забезпечуються державою.

Медична діяльність є сукупністю різної складності суспільних відносин,

які, за умови врегульованості нормами права, мають характер

правових відносин. Специфічною ознакою таких суспільних відносин є те, що вони виникають, існують і розвиваються переважно з приводу особистих

немайнових благ людини — життя і здоров’я. Взаємовідносини лікаря і хворого є різновидом правових відносин, за яких обидва є носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Медичні правовідносини — це результат впливу норм медичного права на поведінку суб’єктів медичного права, внаслідок якого між ними виникають правові зв’язки.

Склад медичних правовідносин — це характеристика правовідносин

з точки зору їх внутрішнього устрою і взаємозв’язку складових

елементів. До них належать: суб’єкти, об’єкти, зміст, юридичні факти.

Суб’єктами права є учасники правовідносин, тобто носії суб’єктивних

прав і обов’язків:

1) фізичні та юридичні особи;

2) державні та громадські організації (органи держави, профспілки,

партії, фонди, ветеранські, молодіжні організації тощо);

3) різні спільноти (трудовий колектив, нація, народ, населення відповідного

регіону тощо). Суб’єкти медичних правовідносин:

1) надають медичну допомогу (медичні заклади). Розрізняють: державні,

комунальні, приватні;

2) отримують медичну допомогу (пац єнти) — громадяни України,

іноземні громадяни, особи без громадянства;

3) сприяють наданню медичної допомоги. Розрізняють: фінансово-

економічні, кадрові, соціальні, юридичні служби, заклади охорони здоров’

я.

Наявність перерахованих вище ознак суб’єктів правовідносин свідчить

про правомірність надання медичної допомоги. Можна виділити три групи прав і обов’язк в у правовідносинах з приводу надання медичної допомоги (за М.С. Малеїн і М.М. Малєїна):

Об’єкти правовідносин — це ті реальні соціальні блага, що задовольняють

інтереси й потреби людей і з приводу яких між суб’єктами виникають, змінюються чи припиняються суб’єктивні права та юридичні обов’язки. їх поділяють на матеріальні й духовні блага, дії суб’єктів, правовідносини, результати їх діяльності, у тому числі й духовні. Зміст правовідносин складають права та обов’язки його учасників (суб’єктів) та рівень їх здійснення на практиці. Зміст суб’єктивного права (можливість певної поведінки) включає можливості:

1) діяти відповідно до свого бажання та користуватися соціальним

благом, на оволодіння яким спрямоване суб’єктивне право;

2) вимагати певних дій від зобов’язаної сторони;

3) звертатися до суду, державного органу чи посадової особи щодо

захисту свого права.

Змістом юридичних обов язків (належної необхідної поведінки) є:

1) здійснення або нездійснення певних дій на вимогу уповноваженої

сторони;

2) юридична відповідальність за невиконання чи неналежне виконання

передбачених нормою права дій.