 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Типи конструктивно-географічних завдань
Лекція 8. РОЗВИТОК КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В УКРАЇНІ Конструктивний підхід Типи конструктивно-географічних завдань Типологічні конструктивно-географічні завдання Регіональні конструктивно-географічні завдання Конструктивно-географічні дослідження І фундаментальні проблеми географії
Конструктивний підхід Відомо, що потужним поштовхом для інтеграції різносторонньої системи географічних наук виступають наскрізні міждисциплінарні підходи такі як системний та історичний. Особливе місце в цій ланці відведене конструктивному підходу. Якщо спробувати коротко охарактеризувати цей підхід, то можна відмітити, що його суть складається не тільки з пояснення механізму процесів, які відбуваються в географічній оболонці чи їх попередження, але й активної участи людини та її діяльності у системі „природа-суспільство". Що нового вносить конструктивно-географічний підхід у порівнянні з традиційною прикладною географією? Згадаємо, що прикладна географія XIX ст. — першої половини XX ст. розглядалась як додаток до відкритих наукових істин порівняно з простими технологічними чи (економічними) завданнями окремих галузей господарства. Такими завданнями є бонітування земель, геоморфологічні дослідження при проектуванні інженерних споруд, участь в геологічних пошуках, забезпечення регіональною інформацією. Рішення цих завдань могло б відбуватися на основі закономірностей, які виявлені окремими галузями географії: ландшафтознавством, гідрологією, геоморфологією та їх прикладними підгалузями - агрокліматологією, авіаційною кліматологією, меліоративним ландшафтознавством. Конструктивний підхід, дійсно базується на досягненні прикладної географії, не випадково був сформований як особлива концепція епохи, в якій окремі завдання почали переходити в загально-географічні проблеми. Такі проблеми виникають внаслідок діяльності багатьох галузей господарства, супроводжуються змінами не тільки одного, але й багатьох компонентів природи, інколи набирають глобального характеру. їх важливість полягає в тому, що вони не обмежуються лише сферами технології та економіки, але охоплюють соціальну сферу, в тому числі сферу здоров'я населення. Відмінною від прикладної географії є риса причин, які спричинили дану ситуацію, аналіз можливих шляхів її вирішення враховуючи ресурсні можливості та наслідки, навколишнього середовища людини . В цьому випадку можна побачити відмінність від прикладної географії, у якій вивчення потреб територіального характеру спричиняє науково-технічне завдання, а також шляхи формування завданнями (вибір обмежений), які зазвичай не входять у науково-дослідну роботу географів. Конструктивний підхід включає в себе органічні та інші елементи екологічного підходу. Він націлений на сприятливий спосіб життя людини в навколишньому середовищі. Не випадково одночасно з ним використовується в географії соціальні і медико-біологічні критерії оцінки наслідків зміни природи. Із-за цього різко зростає необхідність нових знань про нерозкриті науці явища, перш за все тих, які охоплюють сферу взаємодії людини і природи. Тому конструктивно-географічні дослідження все частіше органічно поєднують в собі елементи фундаментальних і прикладних досліджень. Сьогодні мова йде не тільки про обслуговування наукою практики, але й про участь її в ролі партнера техніки конструювання майбутнього. З вказаними обставинами пов'язані як мінімум дві суттєві особливості конструктивного дослідження. По-перше, величезна в них роль прогнозу, тобто особливе, так зване „випереджаюче віддзеркалення" дійсності. Проектована майбутня дійсність виступає особливим предметом дослідження. Включення прогнозів до сфери постійної роботи здатне виявити зміни у системі „суспільство- природа", а не попередження їх чи виникнення. По-друге, діяльність людини розглядається не просто як потужний зовнішній чинник, а як діяльність однієї підсистеми, яка виступає невід'ємною частиною ноосфери. З таким питанням пов’язано включення в аналіз стану природних і технічних систем і процесів, що в них відбуваються, а також використання закономірностей, що визначають активну роль суспільства в створенні нової ситуації. По-третє, конструктивно-географічні завдання найчастіше не можуть бути вирішені роздільною роботою ні природознавською, ні громадською, ні створенням нових окремих дисциплін. Усе це спонукає географічні науки розробляти загальний хід рішення конструктивно-географічних завдань, формувати власні загальногеографічні теоретичні моделі і уявлення про територіальні системи „природа-господарство", „природа-техніка„ «природа – населення». Зростає взаємодія фізико-географічного і суспільно-географічного дослідження . Причому це відбувається на базі загальної діяльності при рішенні проблем, що мають важливе соціально-економічне значення. Усі ці найважливіші риси конструктивно-географічного напряму свідчать про його своєрідність. Типи конструктивно-географічних завдань Прослідковуються три основних типи конструктивних завдань: загальні, типологічні та регіональні. В таблиці 1 представлені основні напрями конструктивно-географічних досліджень.
Таблиця 1 Конструктивно-географічні дослідження з метою планування, проектування та управління
Загальними конструктивно-географічними завданнями сьогодні окреслені наступні: 1) виявлення, інвентаризація і оцінка ресурсів і умов їх освоєння; 2) прогнозування; 3) розробка нормативних документів; 4) участь в удосконаленні управління територіальними системами; 5) геосистемний моніторинг, контроль за системою „антропогенна дія - зміна природи - наслідки в господарстві здоров'я населення"; 6) експертиза планів і проектів. Особливим географічним підходом за своєю природою є районування, що пронизує всі дії від інвентаризації ресурсів через територіально- диференційовані норми до реалізації продукції. В ході реального вирішення конструктивно-географічних проблем намітилась певна черговість розгортання досліджень. 1. Виявлення завдань у вирішенні яких географія може зіграти важливу роль. Витоками виявлення завдань нерідко бувають запити міністерств ,відомств, виявлення проблем в ході наукових робіт. 2. Накопичення досвіду вирішення цих завдань в деяких регіонах на базі раніше утворених моделей і методів. їх результати відображаються в наукових звітах організацій і монографіях. 3. Методологічне осмислення цього досвіду відображається в утворенні нових концептуальних моделей. Прикладом, може слугувати розробка концепції ресурсних циклів, природно-технічних геосистем, територіальних рекреаційних систем. Як правило, такі концепції відображаються у формі наукових монографій. Такі, наприклад, монографії серії „Проблеми конструктивної географії", І.В. Комар „Раціональне використання природних ресурсів і ресурсні цикли" (1975), „Теоретичні основи рекреаційної географії" (1975), „Природа, техніка, геотехнічні системи" (1978). 4. Методичні рекомендації з економічної і внутрішньо-економічної оцінки наслідків дії людини на природу. 5. Розробка навчальних посібників для передачі знань особам, що займаються вирішенням завдань, проектувальникам, економістам, управлінцям. Зрозуміло, що з тими чи іншими діями в цих напрямах стикається будь- яка наука про Землю. Але в той же час з багатьма діями географічній науці довелось зіткнутись в більш гострій формі. Це пов'язано із завданням географічної науки: розглядати географічну реальність як складну систему природних і соціально-економічних процесів та явищ. Ця цільова установка, яку не можна поки що вважати повністю реалізованою, опирається на унікальну структуру географічних наук, а саме на присутність в її складі двох підсистем - природничої і суспільної (політично-, соціально-економічної), на досвід вирішення ними загальних завдань. Така структура не придумана, а історично склалась на протязі останнього століття. Вона і будує той особливий інтегрований потенціал географії, що полегшує реалізацію установки про закріплення взаємодії природничих, технічних і суспільних наук в інтересах вирішення важливих проблем. Але ця ж структура утворює і ряд труднощів при формуванні загальних теорій, при виділенні місця географії в системі наук і в системі академічних закладів тощо.
|
