 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Психологічні особливості аудіювання як виду мовленнєвої діяльності
План-конспект лекційного заняття З курсу «Методика навчання англійської мови» Тема: Навчання аудіювання Мета – забезпечити основи методичної підготовки студентів до реалізації професійних функцій учителя іноземної мови, а саме: · навчання іноземної мови: формування в учнів іншомовної мовленнєвої компетенції в аудіюванні; виховання, освіта й розвиток учнів засобами іноземної мови. Освітня мета: ознайомити студентів із сучасними підходами до формування в учнів іншомовної мовленнєвої компетенції в аудіюванні; озброїти майбутніх учителів, філологів методичною термінологією і навичками її доцільного вживання у процесі аналізу уроків колег і власної діяльності, у виступах на науково-практичних конференціях з питань методики викладання іноземних мов. Розвиваюча мета: розвивати творче методичне мислення студентів під час розв’язання різноманітних практичних завдань; залучати студентів до прочитання і опрацювання науково-методичної літератури з метою самовдосконалення і підвищення методичної компетенції. Виховна мета: виховувати позитивне ставлення до предмету.
Література: 1. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти : вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 237 с. 2. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах : підручник для студентів вищих закладів освіти / Керів. авт. кол. С.Ю. Ніколаєва. – К. : Ленвіт, 1999. – 320 с. 3. Настольная книга преподавателя иностранного язика : Справочное пособие / Е.А. Маслыко, П.К. Бабинская и др. – Мн : Вышэйшая школа, 1992. - 445 с. 4. Соловова Е.Н. Методика обучения иностранным языкам : Базовый курс лекций : пособие для студентов пед. вузов и учителей / Е.Н. Соловова. – М. : Просвещение, 2002. – 239 с. План 1. Аудіювання як мета та засіб навчання. 2. Психологічні особливості аудіювання як виду мовленнєвої діяльності. 3. Труднощі сприймання іншомовного мовлення на слух. 4. Система вправ для навчання аудіювання. 5. Етапи роботи з текстом та способи контролю розуміння почутого. Аудіювання як мета та засіб навчання Уміння слухати – одне з основних умінь, необхідних для ефективної комунікації. Це вміння дуже важливо в повсякденному житті. Воно є одним з критеріїв комунікабельності людини. У ході спеціальних досліджень було встановлено, що в середньому людина витрачає 29,5% часу на слухання, 21,5 – на говоріння, 10% – на письмо. У ситуаціях ділового спілкування адміністратор витрачає свій робочий час таким чином: 16% – читання, 9 % – письмо, 45 % – слухання, 30% – говоріння (аудіювання – 42%, говоріння – 32%, читання – 15%, письмо – 11%). Учені виявили істотний розрив між мовцем (оратором, лектором) і аудиторією. Експериментально встановлено, що під час сприймання мовлення на слух людина в середньому досягає лише 25%-вого рівня ефективності за 10 хв. Навіть у неофіційних бесідах слухач засвоює в середньому не більше 60-70% того, що говорить співрозмовник. Що ж є причиною такого розриву? Частково це пояснюється тим, що процес слухання розуміється неправильно. Прослухайте речення та скажіть згодні ви з ними чи ні. Тест «Що таке слухання?» 1. Уміння слухати розвивається природно. 2. Коли людина вчиться говорити, вона одночасно вчиться слухати. 3. Здатність чути значною мірою визначає здатність слухати. 4. Говоріння є більш важливою частиною процесу комунікації, ніж слухання. 5. Слухання вимагає невеликих витрат енергії, воно легше, ніж інші види мовленнєвої діяльності. 6. Слухання – це автоматичний мимовільний рефлекс. 7. Люди слухають щодня. Щоденна практика усуває потребу в спеціальних вправах на слухання. 8. Слухання – це тільки розуміння слів того, хто говорить. 9. Успіх комунікації залежить головним чином від оратора. 10. Оратор може контролювати процес слухання в аудиторії. Якщо ви згодні хоча б з одним із тверджень, вам слід прослухати й вивчити запропоновану лекцію, так як усі вони – хибні. У реальному спілкуванні нам доводиться багато слухати і те, наскільки точно і повно ми сприймаємо отриману інформацію, може визначити наші наступні дії. Навчити учнів розуміти мовлення, що звучить, – одна з найважливіших цілей навчання. Давайте пригадаємо, в яких ситуаціях реального спілкування ми стикаємося з аудіюванням як самостійним видом мовленнєвої діяльності? Це відбувається, коли ми слухаємо: F Об’яви; новини по радіо та телебаченню; інструкції та доручення; лекції; розповіді співрозмовників; виступи акторів. Досить часто ми, сприймаючи мовлення, виконуємо й інші дії: спостерігаємо, говоримо, пишемо тощо, але у більшості випадків для того, щоб адекватно функціювати у конкретній ситуації слід розуміти те, що чуєш. На уроці практично неможливо сформувати тільки одну мовну або мовленнєву навичку. Працюючи з аудіотекстами, ми водночас відпрацьовуємо лексичні, граматичні та фонетичні навички. Аудіотексти дають інформацію для обговорення, що, у свою чергу, передбачає подальший розвиток навичок говоріння або письма. У цьому випадку аудіювання стає засобом навчання. Практичний досвід викладання іноземної мови, практика усного перекладу, а також просто спілкування іноземною мовою переконує в тому, що аудіювання найскладніший вид мовленнєвої діяльності. По-перше, воно характеризується одноразовістю пред’явлення (тому слід вчити розуміти текст з першого пред’явлення, бо у реальному житті повтори досить часто виключені). По-друге, ми не в змозі щось поміняти, не можемо пристосувати мовлення того, хто говорить, до свого рівня розуміння. У кожної людини є свій стиль, іноді досить науковий, іноді, досить емоційний, насичений ідіомами, виразними засобами і не всім зрозумілий. По-третє для більшості людей характерними є наступні основні недоліки традиційного слухання: 1. Бездумне сприймання, коли мовлення, що звучить є тільки фоном для якоїсь діяльності (слухаємо радіо та займаємося домашніми справами). 2. Уривчасте сприймання, коли інтерпретуються тільки окремі частини мовлення. 3. Аналітична вузькість сприймання (невміння критично проаналізувати зміст повідомлення та встановити зв’язок між ним та фактами дійсності). Аудіювання – складний розумовий процес сприймання, розпізнавання та розуміння мовлення, який супроводжується активною переробкою отриманої інформації в її зв’язку з лінгвістичним і практичним досвідом аудитора й оцінюванням сприйнятої інформації у внутрішньому мовленні (З. Кочкіна). Особливість об’єкта, предмета та результату аудіювання як виду мовленнєвої діяльності виявляється в тому, що об’єктом є мовленнєве повідомлення, предметом – смисловий зміст аудіоматеріалу, а результатом – уявлення, умовиводи та висновки реципієнта. Розвиток уміння аудіювання починається з першого року навчання та продовжується протягом усіх років навчання. Зміст навчання аудіювання включає: 1) Мовний матеріал: фонетичний, лексичний та граматичний мінімуми, ситуативно й тематично об’єднані мовні зразки); 2) Аудитивні навички та вміння: Фонетичні навички аудіювання: сприймання й розпізнавання окремих звуків, звукосполучень, інтонаційних моделей. Лексичні навички аудіювання: навички розпізнавання звукових образів лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння. Граматичні навички аудіювання: навички розпізнавання на слух граматичних форм і прогнозування граматичних структур. Аудитивне вміння слід розглядати як багатокомпонентне вміння, склад якого обумовлюється структурою аудіодіяльності, видами інформації, смисловою структурою тексту. Це здатність реципієнта свідомо, з певною метою сприймати інформацію на слух з подальшим відтворенням, обговоренням та інтерпретацією почутого. Психологічні особливості аудіювання як виду мовленнєвої діяльності І. Зимня характеризує структуру аудіювання трьома рівнями: мотиваційно-спонукальним, що визначає готовність реципієнта осмислити мовленнєве повідомлення; аналітико-синтетичним, де відбувається основна робота слухача з прийому та декодування аудіотексту, та виконавчим, основною функцією якого є розуміння повідомлення. Розуміння можна визначити як здатність реципієнта адекватно розшифровувати повідомлення та переводити сприйняту думку в план власної свідомості без суттєвих утрат смислу повідомлення, закладеного в неї автором (Л. Смирнова). Як результат рецепції іншомовного мовлення воно має ступеневий характер, що сприяє виділенню ієрархії рівнів розуміння. |
