ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Поняття і принципи права природокористування.

ПРАВО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Право природокористування можна розглядати у різних ракурсах:

© в об'єктивному розумінні: цеінститут екологічного права, що регулює суспільні відносини у сфері забезпечення раціонального викори­стання природних ресурсів та природних об'єктів. Правові норми, які формують цей інститут, знаходять своє опосередкування як у комплексному екологічному законодавстві (інтегровані норми), так і в поресурсному законодавстві (диференційовані норми).

© у суб’єктивному значенні: це право конкретного суб’єкта використовувати природні ресурси чи природні об'єкти для задоволення певних потреб. Суб'єктивне право природокористування можна розглядати як елемент права власності, який походить від нього.

Право природокористування – це правовідносини, врегульований правом комплекс прав та обов'язків, що на­лежать суб'єктам природокористування в конкретних суспільних відносинах щодо використання земельної ділянки, водного об'єкта, лісового масиву, об'єкта ПЗФ.

Принципи:

© цільовий характер використання природних ресурсів;

© додержання екологічних і санітарно-гігієнічних вимог при використанні ресурсів;

© забезпечення сталого приро­докористування;

© екосистемний підхід до природи як до цілісного організму, неспричинення в процесі використання одного природного ресурсу шкоди іншим;

© непорушення в процесі природокористування прав та інтересів інших власників і користувачів природних ресурсів;

© безплатність загального і платність спеціального природокори­стування.

Принцип цільового характеру природокористування: використання природного об’єкту лише за тим цільовим призначенням, для якого він переданий у власність чи в користування і недопустимість за загальним правилом його використання за іншим цільовим призначенням.

Деякі акти природоресурсного законодавства (насамперед земель­ного) поділяють природні ресурси на категорії,визначаючи особливості режиму використання кожної з таких категорій. Цей поділ впливає і на цільовий характер природокористування суб'єктів, яким ці ресурси передаються у власність чи в користування. Так, відповідно до ст. 19 ЗК землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

© землі сільськогосподарського призначення;

© землі житлової та громадської забудови;

© землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

© землі оздоровчого призначення;

© землі рекреаційного призначення;

© землі історико-культурного призначення;

© землі лісогосподарського призначення;

© землі водного фонду;

© землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони.

Земельні ділянки, не надані у власність або користування, можуть перебувати у запасі. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії, а також зміна їх цільового призначення здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Зміна ж цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється КМ.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

m визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

m визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

m відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

m притягнення до відповідальності винних у порушенні.

Передача в користування земельних ділянок тієї чи іншої категорії також здійснюється для певних потреб. Законодавство при цьому встановлює ряд обов'язкових правил: пріоритет с/г використання земель.

Принцип цільового використання водних ресурсів закріплений ВК. Види водокористування:

è забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв (ст. 48);

è скидання у водні об'єкти зворотних вод (статті 48, 70-75);

è користування водами для потреб гідроенергетики (66) та вод­ного транспорту (67);

è користування водними об'єктами для потреб повітряного транспорту (ст. 53);

è використання водних об'єктів (їх частин) для промислового добування риби, ведення мисливського господарства (ст. 68);

è використання вод для протипожежних потреб (ст. 69);

Види водокористування мають і свій внутрішній поділ, який відображений у законодавстві. Так, скидання у водні об’єкти зворотних вод як вид цільового водокористування буде різнитися за особливостями режиму при скиданні промислових, кар'єрних, дренажних вод.

Кодекс України про надра також чітко закріплює принцип цільового характеру використання надр. Згідно зі ст. 14 над­ра можуть надаватись у користування для:

· геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислових розробок родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

· видобування корисних копалин;

· будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

· створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, пам'ятки природи;

Цільовий характер використання об'єктів тваринного світу встановлений фауністичним законодавством. Так, ЗУ «Про тваринний світ» виділяє такі види використан­ня об'єктів:

Í мисливство;

Í рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;

Í використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;

Í добування диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі;

Í використання корисних властивостей життєдіяльності тварин — природних санітарів середовища, запилювачів рослин;

Í використання об'єктів тваринного світу в наукових, виховних та естетичних цілях.

Лісове законодавство передбачає такі види цільового використання лісових ресурсів:

§ ведения лісового господарства (глава 12);

§ заготівля деревини в порядку рубок головного користування;

§ заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень);

§ побічні лісові користування;

§ використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, спортивних, освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт (ст. 67 ЛК).

Законодавство про рослинний світ передбачає такі види цільового використання (ст. 10):

ü збирання лікарських рослин;

ü заготівля деревини під час рубок головного користування;

ü заготівля живиці;

ü заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків;

ü збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету;

ü заготівля сіна;

ü випасання худоби.

Принцип цільового використання поширюється лише на використання атмосфер­ного повітря для виробничих потреб.

Законодавство про ПЗФ: об'єкти ПЗФ мають використовуватися виключно за тим призначенням, для якого вони були відведені. Винятком є заказники, режим яких дозволяє всі види господарського використання, крім діяльності, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про конкретний заказник. На деяких категоріях ПЗФ, щодо яких законодавством передбачене функціональне зонування територій (біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади), цільове використання певних зон не перешкоджає їх використанню за іншим цільовим призначенням. Так, зона антропогенних ландшафтів біосферних заповідників включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення. Крім того, у межах територій біосферних заповідників можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються об'єкти ПЗФ інших категорій (зокрема, заказники).

Принцип додержання екологічних і санітарно-гігієнічних вимог при використанні природних ресурсів: здійснення системи правових, організаційних, економічних заходів, спрямованих на охорону природи, її ресурсів та об'єктів, а та­кож здоров'я у процесі природокористування. Відображений у ст. 40 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища». Його суть полягає в тому, що викори­стання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

è раціонального та економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

è здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан НПС;

è здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

è застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону НПС і безпеку населення;

è збереження територій та об'єктів ПЗФ, територій, що підлягають особливій охороні;

Питання гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів фізичної, хімічної, біологічної природи, присутніх у середовищі життєдіяльності людини, критеріїв їх допустимого впливу на здоров'я людини, регламентації заходів щодо обмеження їх інтенсивності чи тривалості відображені в ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994).

Збалансованість економічних, соціальних і екологічних чинників (забезпечення сталого природокористування): поштовх для її впровадження надано ООН, якою було створено міжнародну комісію з навколишнього середовища й розвитку, яка підготувала доповідь «Наше спільне майбутнє». Концепція запропонувала досить чітку програму поєднання екологічних чинників з економічним і соціальним розвитком.

Не можна ототожнювати розвиток з більш вузьким поняттям економічного зростання. Концепція базується на 2 ключових поняттях: потреби розвитку й обмеження розвитку, що в ідеалі мають бути взаємно врівноважені. Екологічні цілі суспільства розглядаються не як протилежні його економічним цілям, а як узгоджені, однопорядкові.

Постановою ВР1999 було схвалено Концепцію сталого розвитку населених пунктів. було затверджено Комплексну програму реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки,затверджену 2003 р.

2003 р. було ліквідовано Національну комісію сталого розвит­ку України при КМ, яка проіснувала 6 років для забезпечення узгодженого розв'язання проблем соціально-економічного розвитку, охорони навколишнього природного середови­ща і раціонального використання природних ресурсів. 2007 р. було ліквідовано Національну раду зі сталого розвитку - дорадчо-консультативний орган при Президентові.

Принцип екосистемного підходу до природи як цілісного організму, неспричинення в процесі використання одного природного ресурсу шкоди іншим: Базисні за­сади цього підходу було закладено Законом «Про охорону навколиш­нього природного середовища». Навколишнє природне середовище розглядається Законом як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів. Слід зазначити, що до цього в законодавстві домінував поресурсний принцип диференційованого регулювання земельних, водних, лісових та інших відносин. Останнє десятиріччя право природокори­стування позначене поєднанням традиційного диференційованого підходу до регулювання з інтегрованим, комплексним. Втілення це знаходить в розвитку інституту екологічної експертизи, в результаті якої комплексній оцінці і прогнозуванню піддається господарська та інша діяльність з точки зору її можливого впливу не на якийсь окремо взятий природний ресурс, а на навколишнє природне середовище в цілому. Починається поступовий перехід від диференційованих критеріїв якості (ГДК забруднюючих речовин в елементах природного середовища/ГДР фізичних впливів на нього) до комплексних критеріїв, певних індексів якості середовища.

Непорушність в процесі природокористування прав та інтересів інших власників і користувачів природних ресурсів. Згідно зі ст. 103 ЗК власники та користувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, шумове забруднення).

ЗК надає власникам і користувачам земельних ділянок право вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, повітря. У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право підрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні зе­мельної ділянки за цільовим призначенням.

В інтересах якнайповнішого задоволення прав власників та користувачів сусідніх ділянок вперше в земельному, а згодом і й лісовому законодавстві України було запроваджено інститут земель­них і лісових сервітутів - сукупність правомочностей на обмежене платне або безоплатне користування чужою земель­ною ділянкою.

Безоплатність загального і платність спеціального використання природних ресурсів. Законо­давство України встановлює:

Ø плату за землю у вигляді земельного податку та орендної плати (ЗУ «Про плату за землю»);

Ø плату за воду — у вигляді плати за спеціальне водокористування, користування водами для потреб гідроенергетики і водного транс­порту;

Ø збір за спеціальне використання об'єктів тваринного світу;

Ø збір за спеціальне використання лісових ресурсів (ст. 77 ЛК)

Ø плату за користування надрами у вигляді платежів за користу­вання надрами, відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збору за видачу спеціальних дозволів, акцизного збору (ст. 28-29 КУпН);

Ø збір за спеціальне використання природних рослинних ресурсів (ст. 12—13 Закону «Про рослинний світ»).

Бринчук наголошує на принципі пріоритету охорони життя та здоров'я людини, забезпечення сприятливих екологічних умов для його життя, праці та відпочинку; принципі дотримання вимог законодавства, невідворотності відповідальності за порушення. Кобецька виділяє принципи похідного характеру права природокористування від права власності; комплексного природокористування; стабільності і стійкості природокористування.