ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Інвестиційний клімат та фактори, що на нього впливають

Загальна класифікація інвестування

1) за напрямками вклад коштів: а) фінансова (вклад коштів в різні фін інститути: фондові ЦП, депозити), б) реальні (вклад у в-чі фонди, в основі та обор засоби. Це вклад в матеріальні та немат. активи (ліцензії, ноу-хау).Різновидом реальн І є: - інновац (вклад немат активів, які забезпеч розв-к НТП і успішна дія конкурентів на тов ринку, - інтелектуальні (вклад в творч потенціал с-ва, в об’єкти інтелект власн, які виплив із авторського, винахідного, патентного права, права на пром зразки та корисну модель.

2) за джерелом фін: а) власні кошти інвестора(Пр пот та мин періодів, амортиз, страх сума покриття збитків за втрат майна, реінвест шляхом продажу ОЗ, довгострок фін І строк погаш яких настав в пот пер, залишок обор коштів), б) позич кошти (банк, фін кредити), в) залуч кошти (вклади засновн у залуч кап). 3) за формами власності: а) держ (фін-ся із коштів Держ бюджету), б) приватні (за кошти нас, прив п-ств), в) іноз (за рах позич-х іноз інв-ій корп-ій та ін п-ств).

4) Залежно від терміну освоєння: а) коротко- (до 1р), б)середньо- (1-3р), в) довгострокові (понад 3р).

5) за х-ром участі інв-я: а) прямі (найчастіше здійсн у формі кред без інв-х посередників з метою володіння контр-х пакетів акцій корп-ій або заснов-ким попитом), б) портфельні (як правило здійснює пас інвестор купуючи невел част компанії з метою отрим невел, але стабільних д-дів, такий інвестор не прагне до управління компанією).

Інвестиційний ринок та його інфраструктура

Інвестиційний ринок — це економічна категорія, що являє собою збалансованість попиту та пропозиції на інвестиції. Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів антимонопольного регулювання.

Механізм дії урівноваженості полягає в наступному. Інвестор, вкладаючи кошти, розраховує отримати максимальний прибуток за мінімальних витрат. Він віддає перевагу найприбутковішим активам (інвестиційним товарам) з найвищою нормою прибутку на вкладений капітал. Ця ефективна галузь залучає більшу масу капіталу. Відповідно попит, на інвестиційні товари, починає перевищувати пропозицію, і їхня ціна збільшується. Висока ринкова ціна таких товарів є індикатором їхньої привабливості для інвесторів з точки зору віддачі інвестицій — їх доходності.

Перелив інвестицій у зазначену галузь призведе, врешті-решт, до підвищення пропозиції цього інвестиційного товару та, як наслідок, до зниження його ціни. Інвестиції ж спрямовуватимуться на нові високоприбуткові виробництва, що в майбутньому неминуче призведе до розширення попиту на інвестиційні товари, виробництва їх нових видів і стимулювання діяльності інвесторів у використанні прибутку та нагромадженні капіталу, а також до створення умов для розвитку підприємств, які виступають на ринку основними продавцями інве­стиційного товару.

На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру. Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан інвестиційного ринку.

Інвестиційний ринок — це система, що включає:

- суб’єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації та ін.);

- об’єктів (матеріальні і нематеріальні, права, ліцензії, патенти, ноу-хау та ін.);

- інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, інженерно-консультаційні фірми, суд, арбітраж та ін.);

- ринковий механізм;

- контроль з боку держави за дією ринкового механізму.

Інвестиційний ринок розподіляється на :

• Ринок цінних паперів;

• Ринок середньо- і довгострокового кредиту;

• Визначену частину валютного ринку;

• Ринок прямих інвестицій, у т.ч. іноземних.

Інвестиційний клімат та фактори, що на нього впливають

Інвестиційний клімат — це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, соціокультурних передумов, що визначають привабливість держави для інвестування.

Інвестиційний клімат характеризується високим динамізмом і постійно змінюється в кращу або гіршу сторону. У зв'язку із цим необхідне проведення моніторингу інвестиційного клімату різних держав.

Існує три найбільш характерні підходи до оцінки інвестиційного клімату — звужений, ризиковий, розширений (факторний).

З огляду на комплексність та багатофакторність самого процесу інвестування, до складових інвестиційного клімату слід включати:

• природно-географічні умови: геостратегічне положення, забезпеченість природними та людськими ресурсами;

• сучасну економічну динаміку країни: знаходження на етапі піднесення чи спаду, рівень інвестування, стабільність національної валюти, показники фінансової стабільності тощо;

• стратегію і тактику державної політики: прозорість та послідовність, здатність реалізувати поставлені стратегічні цілі та дотримуватись поточних зобов’язань, структурну, бюджетну, грошово-кредитну, валютну політику, ставлення до іноземних інвесторів;

• стан внутрішнього ринку країни: перспективи реалізації результатів виробничої діяльності, рівень доступу до виробничих ресурсів;

• наявний виробничий потенціал країни: його ресурсозабезпеченість, здатність до виробництва інвестиційних товарів, потреба в інвестиціях;

• фінансову систему країни: її спроможність до акумулювання фінансових ресурсів, забезпечення їхнього руху та цільового використання;

•податкову систему країни: рівень податкового навантаження, наявність податкових стимулів до інвестування;

• ринок праці: наявність вільних трудових ресурсів, вікову структуру робочої сили, рівень професійної кваліфікації, наявність виробничої культури;

• розвиток інфраструктури: рівень розвитку транспортної, енергетичної, телекомунікаційної мережі, готельної, житлової мережі тощо як для виробничих, так і для споживчих потреб;

• інституційну систему країни: врегульованість відносин власності, розвиток ринкових інститутів, наявність інституцій з підтримки інвестицій, інформаційне забезпечення, розвиток підприємницької та правової культури бізнесу;

• зовнішньоекономічні відносини країни: динаміку і структуру імпортно-експортних операцій та капіталопотоків, участь у різного роду міжнародних організаціях та угодах;

• соціально-політичну ситуацію в країні: рівень соціальної напруженості, послідовність державної політики, перспективи її подальшої динаміки;

• правове поле: характеристики національного законодавства, спроможність держави до забезпечення виконання його вимог та наявність відповідної інфраструктури, рівень розвитку корупції, “тінізації” економіки.