 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Латинська мова. Коротка історична довідка.
Латинська мова — мова італійської групи індоєвропейської сім’ї мов. Початок латинській мові дало плем'я латинів (Latini), що населяло невелику область центральної Італії Лаціум (Latium). Латини заснували Рим, який на початку І тис. до н. е. став столицею величезної Римської імперії. В результаті постійних війн Рим перетворився з міста-держави на столицю могутньої рабовласницької імперії, до складу якої входили країни басейну Середземного моря. Військові походи Цезаря закінчилися захопленням території сучасної Франції, Бельгії, частини Нідерландів та Швейцарії. Латинська мова стала державною мовою на значній території Європи – від берегів Середземного моря до Атлантичного океану, а також у Північній Африці і в частині Азії від побережжя Середземного моря до гір Кавказу і ріки Євфрат. Латинська мова поширюється не тільки через офіційні заклади, а й в результаті спілкування місцевого населення з римськими солдатами, торговцями, переселенцями. Так відбувається романізація провінцій. З підкоренням Греції Римом (ІІ ст. до н.е.) відбувається взаємозбагачення латинської і грецької мов і культур. Латинська мова запозичила значну кількість грецьких слів, а також грецьку медичну термінологію, засновником якої був лікар Гіппократ [9]. У процесі розвитку деякі з грецьких медичних термінів латинізувались, наприклад: cranium - череп, arteria - артерія, therapia - лікування; при цьому деякі з них зберегли грецькі закінчення, наприклад; diabetes- діабет, dуsрnоё - задишка тощо. Багатовікове поширення латині викликало необхідність вивчення її в школах: укладались словники, робились переклади, що також сприяло проникненню латинської лексики в нові західноєвропейські мови. Наприклад, латинські слова magister наставник, учитель, schola школа, tabula дошка – ввійшли в сучасні живі мови у вигляді англ. master, school, table і нім. meister, schule, tafel. Аж до 18ст. латинська мова залишалась мовою дипломатії і міжнародною мовою спілкування науковців. Був період в культурному житті Європи, коли без знання латинської мови неможливо було отримати освіту. Понад півтори тисячі років вонаа була для Європи мовою культури і науки, зокрема медицини. Широкого розповсюдження набула латинська мова в Україні. Особливі вимоги щодо її вивчення у свій час ставилися перед студентами Києво-Могилянської академії. Місце латинських слів у науковій термінології. Для успішної роботи в будь-якій області науки спеціалісту необхідно правильно розуміти і точно застосовувати відповідну спеціальну лексику, або, інакше, термінологію. Медична термінологія – це “система систем”. Вона складається з великої кількості окремих термінологічних підсистем медичних, медико-біологічних і деяких інших наук і областей знань, пов’язаних з медициною. Основна функція терміна (лат. terminus – край, кордон) полягає в тому, щоб однозначно і точно виражати відповідне наукове поняття. Терміном може бути як окреме слово (організм, клітина, орган, ген, хвороба, апендицит), так і сполучення слів (гіпертонічна хвороба, грудна клітка, блок плечової кістки, очне яблуко і.т.д.). Особливістю багатьох термінів є те, що вони виражають наукове поняття. Серед медичних термінів виділяють їх три основні групи: 1. Анатомічна та гістологічна номенклатури, що включають всі назви відомих на даний час анатомічних і гістологічних утворень. 2. Клінічна термінологія (гр. klinike techne мистецтво лікування, догляд за лежачими хворими). Вона включає терміни різних клінічних спеціальностей, а також патологічної анатомії та фізіології, тобто, тих дисциплін, які вивчають pathos (гр.) – біль, страждання. Це перш за все назви хвороб, патологічних процесів і станів, ознаків хвороб, симптомів, назви операцій, методів обслідування та лікування, медичних приладів, інструментів і т.д. 3. Фармацевтична термінологія. Сюди входять назви лікарських засобів рослинного та хімічного походження. Загальнокультурне значення латинської мови. Як мова міжнародної наукової термінології латина не втратила свого значення і сьогодні. Цілий ряд наук - хімія, математика, фізика, зоологія, ботаніка тощо - дотепер використовує її як матеріал для утворення нових термінів. Але найбільше користуються латинською мовою медицина і фармакологія. Назви хвороб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви лікарських препаратів тощо - це все слова латинського і грецького походження. Деякі латинські афоризми і вирази стосуються питань життя і смерті, здоров’я хворого і складають групу деонтологічних афоризмів, так званих правил. Наприклад: Primum noli nocere! – Перш за все не зашкодь! Salus populi suprema lex esto! – Нехай здоров’я народу стане найвищим законом! В інтернаціональному словниковому фонді багатьох мов світу, особливо європейських, значне місце займають латинізми-інтернаціоналізми, такі як кредит, дискредитація, декрет, прокурор, курсант, конгрес, колега, петиція, апетит, статуя, монумент, орнамент, стиль, ілюстрація, інгредієнт, градус, репетитор, консультація, екскурсія, регрес, прогрес, юрист, консерваторія, обсерваторія, резерв, компетенція, деградація, інтелект, репетиція та багато інших. 2. ЛАТИНСЬКИЙ АЛФАВІТ Латинський алфавіт, яким користуються в сучасних номенклатурах, клінічній термінології, у фармакопеях, каталогах лікарських засобів тощо, складається з 25 букв.
1. Усі приголосні перед буквою [е] вимовляються твердо. 2. Буква J, jне вживається в словах грецького походження, так як там не було звука [й]: Iodum [йо' дум]. 3. Буква K, kзустрічається рідко, у словах нелатинського походження, а також у тих випадках, коли потрібно вимовити звук [k] перед звуками [e] або [i]: hypoglykaemicus [гіпоґлікe' мікус]. 4. Буква Υ, yвживається тільки в словах грецького походження. До латинського алфавіту вона введена для передачі грецької букви Υ (іпсилон). У латинській мові з великої букви пишуться власні імена, назви місяців, народів, прикметники і прислівники, утворені від назв народів, наприклад: Roma Рим, Celsus Цельс, Rоmаnі римляни; December грудень; Lаtіnе по-латині: Lаtіnus латинський. У рецептах з великої букви пишуться назви хімічних елементів, препаратів, рослин: Ferrum залізо, Kalium калій, Validolum валідол, oleum Ricĭni рицинова олія, Arnika арніка, Betula береза. У латинській мові звуки поділяються на голосні і приголосні. Для позначення голосних звуків вживаються букви а, е, і, о, u, у. Приголосні звуки відтворюються на письмі за допомогою букв b, с, d, f, g, h, k, l, m, n, р, q, r, s, t, v, x, z.
3. Класифікація звуків, їх вимова ГОЛОСНІ
Вимова приголосних
4. ДИФТОНГИ Дифтонг - це комбінація двох голосних букв, які утворюють один склад. В латинській мові чотири дифтонги: ае, ое, au,eu. Дифтонги ае, ое вимовляються як українське [е]: áes [ес] мідь,aegrótus [егротус] хворий, gangráena [гангрена] гангрена, омертвіння, oesophágus [езофагус] стравохід. Іноді в слові поруч стоять дві голосні, які зовні дуже схожі на дифтонг (а+е, о+е), але насправді вони не є дифтонгом, в такому випадку обидві голосні вимовляються роздільно, тоді над е ставиться трема [ё] (дві крапки): аёr [аер] повітря, роёtа [поета] поет. Дифтонг au вимовляється як українське ау (з коротким у): áuris [ауріс] вухо,áurum [аурум] золото, áutor [аутор] письменник. Eu вимовляється як еу (з коротким у): Európa[еуропа] Європа, рléurа [плеура] плевра.
БУКВОСПОЛУЧЕННЯ
ДИГРАФИ Диграфами (гр..di- (дво) + grapho (пишу)) називають буквосполучення сh, рh, rhіth.Зустрічаються вони у словах грецького походження і читаються як один звук: сh - як українське х: сhólе [холе] жовч, chárta [харта] папір, chirúrgus [хірургуc] хірург, Сhаmоmíllа [хамомілля] ромашка; рh - як українське ф: cámphora [камфора] камфора, еnсéphalon [енцефалон] головний мозок, týphus [тіфус] тиф, рhárynx [фарінкс] глотка; rh - як українське р: rháphe [рафе] шов, rhis [ріс] ніс, rheumatísmus [реуматізмус] ревматизм, rhythmus* [рітмус] ритм; th - як українське т: therapía [терапія] терапія, лікування, thórax [торакс] грудна клітка, théa [теа] чай, áether [етер] ефір. Додаток 2
|
