ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Технологія (методика) країнознавчого дослідження -

система операцій, процедур, прийомів установлення країнознавчих фактів, їх систематизації та аналізу (методи збору первинних даних, правила здійснення вибіркових досліджень, способи побудови країнознавчих показників, методи кількісного аналізу даних.

Типологія( від лат. - відбиток, форма, зразок і вчення) -метод наукового пізнання, в основі якого лежить розчленування систем об'єктів і їхнє групування за допомогою узагальненої, ідеалізованої моделі чи типу. У Т. виокремлюють: 1) структурну типологію; 2) метод ідеальних типів, де тип - абстрактна конструкція, з якою зіставляються об'єкти, що вивчаються; 3) метод конструювання типів, де тип - деякий об'єкт, котрий виділяється за низкою критеріїв з усієї численності та котрий розглядається як представник цієї численності об'єктів.

Типологія країн- можливість виявити основні типи країн за загальним рівнем економічного розвитку. Найчастіше виділяють: 1) Доіндустріальні суспільства, які зберігаються приблизно в 50 найменш розвинутих країнах Тропічної Африки, Близького Сходу, Азії і Океанії. В них тільки виникають ядра промислового розвитку. 2) Країни, що розвиваються, й індустріалізуються - перш за все країни Латинської Америки, Північної Африки, Близького Сходу і Південно-Східної Азії. Деякі з цих країн (Бразилія, Аргентина, Мексика, Чилі, Сінгапур, Гонконг) вже досягли високого рівня розвитку. 3) Індустріальні держави - ЗО економічно найбільш розвинутих країн на всіх континентах. Лідери цієї групи переходять на більш високий ступінь постіндустріального й інформаційного суспільства, в яких новітні технології й інформаційні системи інтенсивно впроваджуються. В кінці 80-х - на початку 90-х pp. утворились країни перехідного типу, економічний спад у яких зумовлений переходом від планової соціалістичної економіки до ринкової.

Тойнбі Арнольд(1889 -1975) - англійський історик, філософ історії. Головна праця - "Дослідження історії", де обґрунтовано ідею, що не існувало єдиної історії людства, а була тільки історія окремих і замкнених цивілізацій. Розрізняв 19 цивілізацій, з яких 14 віднесені до минулого, а 5 "живих" - західна, православно-християнська, ісламська, індуська, далекосхідна. Життєздатність цивілізацій визначалася їх здатністю освоювати життєвий простір і розвитком духовних засад в усіх видах людської діяльності, перенесенням "викликів" і "відповідей" з оточення всередину суспільства.

Топоніміка- наука, що вивчає походження і зміст назв (імен) географічних об'єктів.

Тоффлер Олвін(1928 р. н.) - американський мислитель, футуролог. Свою політичну концепцію виклав у трилогії "Футурсшок" (1970), "Третя хвиля" (1980), "Зміщення влади" (1990). Історію представив у вигляді "хвиль цивілізації", які послідовно змінюють одна одну: сільськогосподарська, індустріальна, інформаційна цивілізації. Поширення інформаційних технологій робить знання вирішальним засобом суспільних перетворень. Вважав, що та держава, яка буде здатна найповніше акумулювати знання і найефективніше їх використовувати, претендуватиме на місце лідера цивілізації.

Транснаціональна корпорація (ТНК)- міжнародна компанія (концерн), у рамках якої об'єднуються численні підприємства однієї або кількох галузей світового господарства, розташованих у різних країнах; важливий об'єкт країнознавчих досліджень. Основна маса ТНК зосереджена в шести країнах - США, Японія, Швейцарія, Німеччина, Великобританія, Франція, а найбільша частка їхніх капіталів -15 % - знаходиться в США.

Трохимчук Степан Васильович(1937 р. н.) - професор кафедри міжнародних відносин і країнознавства Львівського Національного університету ім. І.Франка, відомий фахівець у галузі міжнародного країнознавства, політичної географії та українсько-польських відносин. Працює запрошеним професор у кількох вищих навчальних закладах Польщі й України (Рівненський інститут слов'янознавства). Автор низки праць з актуальних проблем історії дипломатії і зовнішньої політики України та держав Центрально-Східної Європи. Основні з них: "Українська дипломатія у XX столітті" (Львів, 1998, у співавторстві), "Україна в європейському геополітичному вимірі" (Львів, 1999), "Проблеми і перспективи демократизації в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі Вишеградської четвірки)" (Львів, 2000, у співавторстві) та ін.

Туристика -комплексна дисципліна, що досліджує фактори та явища, пов'язані з туризмом. Термін використовується в Польщі, Чехії, Словаччині та інших країнах. Організація та управління Т. повинні перебувати в суворій відповідності до охорони природи .

Тутковський П.А.(1858 - 1930) - український географ, країнознавець, геолог, гідрогеолог, академік. Фундатор української географії. Основні наукові праці з ланд­шафтознавства. З країнознавчих праць найбільш відома "Географічні причини нашестя варварів", у якій довів, що переміщення кочівників із Середньої Азії було пов'язане з виникненням і поширенням там пустель, у той час як на південноруських рівнинах збереглися квітучі степи.

"Учасник" або "актор" MB- поняття або термін, яким у методиці країнознавчих досліджень і в науці про міжнародні відносини прийнято називати суб'єктів, тих, хто діє і взаємодіє на світовій арені (держави, міжнародні організації, транснаціональні корпорації, окремі індивіди).

Фактор- те (або той), що (або який) діє чи справляє дії, щось творить; це суттєва обставина, передумова і рушійна сила, яка - в дії, в русі - спричиняється до визначення характеру та окремих рис певного явища.

Фактор-аналіз- прикладний метод дослідження у країнознавстві, який зводить багато емпіричних країнознавчих даних до основних, визначальних.

Фактори економічного росту- обставини, передумови і рушійні сили, які суттєво впливають на глобальні та регіональні особливості економічного росту. За методологією, розробленою на основі досліджень Гарвардського інституту міжнародного розвитку, виділяються чотири головних групи Ф. е. р.: 1) вихідні позиції - вихідна величина ВВП на душу населення, рівень освіти; 2) урядова політика - рівень зберігань, відкритість економіки, ефективність роботи державних закладів; 3) демографічна ситуація - тривалість життя, ріст чисельності населення в працездатному віці, ріст чисельності всього населення; 4) природні умови та ресурси - природні ресурси, відсутність виходу до моря, тропічний клімат, відношення довжини берегової лінії до площі території.

Фашизм- політична доктрина, заснована на войовничому антидемократизмі, расизмі, шовінізмі, зовнішньополітичній експансії, звеличуванні тоталітарної держави, обстоюванні влади сильної авторитарної партії, що забезпечує абсолютний контроль над громадянами й державою.

Фізико-географічне країнознавство- характеризує цілісну природу в нерозривному зв'язку з життєдіяльністю людини, умовами її існування. Особливе місце в ньому займають характеристики різних ландшафтів.

Фізична географія- наука про географічну оболонку Землі, її склад, структуру, особливості формування і розвитку, просторової диференціації.

Філософія політики- наука про осмислення загальних тенденцій і закономірностей розвитку та механізмів функціонування політики, в тому числі міжнародної.

Форма державного устрою- територіально-організаційна структура держави, що встановлює порядок поділу країни на частини та взаємовідносини центральних і місцевих органів влади. Держави поділяються на унітарні, федеративні і конфедеративні. Ф. д. у. - важливий предмет країнознавчих досліджень.

Форма політичного режиму- сукупність прийомів, способів, методів здійснення державної влади в суспільстві. За Ф. п. р. держави поділяються на тоталітарні, авторитарні, демократичні. Ф. п. р. - важливий предмет країнознавчих досліджень.

Форма правління- організація верховної державної влади, порядок утворення її органів та їх взаємовідносини з населенням. Є три форми державного правління - монархічна, республіканська, співдружність націй. Ф. п. - важливий предмет країнознавчих досліджень.

Формаційний підхід- пов'язаний з марксизмом спосіб пояснення історичного процесу на основі визначення всесвітнього характеру розвитку суспільства як єдиного шляху розвитку всіх народів. Його вузловими пунктами виступають суспільно-економічні формації, тобто історичні типи суспільства у формі соціальних систем, які визначаються відповідним способом виробництва. Такими суспільно-економічними формаціями, які послідовно змінювали одна одну є первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капі­талістичний і соціалістичний (комуністичний) лад. Рушієм суспільних (формаційних) змін виступали зміни в способі виробництва, пов'язані з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, а також класова боротьба.

Французька школа країнознавства- "географія людини" традиційно сильна своєю країнознавчою направленістю. Вона відрізнялась образністю комплексних країнознавчих описів, особливою увагою до людини і циклів її життєдіяльності. В основі праць представників цієї школи знаходиться всебічний показ специфічних особливостей тої чи іншої території, її неповторний образ. Особливо велику увагу приділяли опису різноманітності географічних форм і типів, показу господарського використання і заселення території, взаємодії на ній природи, людини, суспільства, господарства, культури. На чолі школи стояв Елізс Реклю, який був провідним автором і редактором, ідейним керівником багатотомних видань "Нова всесвітня географія" і "Земля і люди".

Фукуяма Френсіс- американський соціолог, який виклав свої погляди на розвиток світу в програмній статті "Кінець історії". Згідно його концепції, історія рухалася від темної історії "мракобісся", яка завершилась із падінням СРСР, до найрозумнішого ладу в особі західної цивілізації (ринкова економіка і ліберально-демократична ідеологія). З крахом СРСР завершилась історія і почалось особливе планетарне існування, яке буде відбуватися під знаком ринку і демократії, які об'єднають світ у раціональну струнку систему. Такий порядок буде грунтуватися на універсальній атлантичній системі, але вийде за рамки атлантизму і всі регіони світу почнуть переорганізовуватися за новою моделлю, навколо його економічно найбільш розвинутих центрів. Прибічник "геополітики мондіалізму", яка відома як доктрина "новогосвітового порядку".

Фундаментализм- радикальне й войовниче неприйняття принципів, форм і цілей будь-якої модернізації, обстоювання традиційних, старих життєвих і світоглядних форм.

Функції країнознавства- існує два основних підходи до визначення ролі та призначення країнознавства: І - за відомим країнознавцем М.Баранським -1) ландшафтознавство; 2) вчення про економічний регіон; II - з точки зору сучасного наукового бачення і комплексного підходу - 1) описова; 2) інформаційно-аналітична (методика одержання, обробки, узагальнення та передачі країнознавчої інформації); 3) культурно-освітня; 4) науково-дослідницька; 5) практична; 6) прогностична; 7) методологічна (розробка та використання методів дослідження й аналізу країнознавчої інформації); 8) світоглядна.

Функціоналізм- теоретична перспектива, яка базується на уявленні, що країнознавчі явища (події) можна краще пояснити за допомогою функцій, які вони виконують.

Функціональний метод (підхід)- спосіб аналізу життя країн (територій, районів/регіонів) з усіма його суперечностями на основі дослідження функцій, які вони виконують або які їм притаманні. Потребує досконалого вивчення залежностей між різними сферами суспільного життя або відносин між країнами чи групами країн: їх економічними, політичними відносинами, рівнями військових контактів або протистоянь, ступенем урбанізації населення-, його густоти, політичної активності, висоти морально-психологічного духу тощо.

Функціонально-управлінська структура територіальної організації суспільства- характеризує ієрархічно впорядковану систему адміністративно-територіального устрою суспільства у вигляді економічно-адміністративних (60-ті роки в СРСР), програмних (ФРН) районів, штатів (США), земель областей, адміністративних районів у інших країнах.

Функція-діяльність, зобов'язання, робота, зовнішній прояв рис будь-якого об'єкту в даній системі відносин.

Функція міста- види народногосподарської діяльності, які визначають сенс його існування, тобто відповідають участі міста в певній відносно відокремленій частині загального національного трудового процесу. Ф. м. прийнято визначати переважно показниками зайнятості населення в різних галузях народного господарства. Галузь в якій зайнято найбільше населення називається містоутворюючою. Для віднесення виду діяльності в розряд містоутворюючих використовується "метод найменших потреб", "індекс галузевої спеціалізації" та індекс С.Флоренса. Метод найменших потреб базується на тому, що в одному з міст частка якоїсь галузі буде мінімальна порівняно з іншими містами. Така частка приймається за мінімальну межу, життєво необхідну для забезпечення внутрішніх потреб міста, а будь-яке перевищення цього мінімуму в інших містах вважається містоутворюючою функцією. Індекс галузевої спеціалізації міста Si міста і по галузі N визначається Si = (Ni - Nj) / Nj, де Ni - частка галузі в сумарній чисельній зайнятості міста, Nj - частка галузі N в сумарній зайнятості по країні в цілому. Індексом С. Флоренса називають відношення Qj = Е Ч Ej / Еі Ч Еа , де Е - загальне число зайнятих у народному господарстві країни, Ej - число зайнятих у даному виді діяльності а в місті і, Еі - число зайнятих у народному господарстві міста і, Еа - загальне число зайнятих у країні у виді діяльності а. Якщо Qj > 1, даний вид діяльності а відноситься до числа містоутворюючих, якщо 1 < - до числа містообслуговуючих.

Функція місця- характер використання ареалів, полягає в тому, що кожна точка або площа (ареал) простору може найрізноманітнішим способом використовуватися людиною.

Футурологія- система наукових концепцій про майбутні соціальні й політичні процеси, прогнозування перспектив політичного розвитку.

Хантінгтон Семюел- директор Інституту стратегічних досліджень ім. Джона Оліна при Гарвардському університеті. Зміст своєї теорії сформулював у статті "Зіткнення цивілізацій" (з'явилась як резюме великого геополітичного проекту "Зміни в глобальній безпеці й американські національні інтереси"). Всупереч Ф.Фукуямі стверджує, що стратегічна перемога атлантизму над оплотом континентальних сил в особі СРСР не є цивілізаційною перемогою. Відмова від ідеології комунізму і зрушення в структурі традиційних держав не приведуть до автоматичного рівняння всього людства на універсальну систему атлантичних цінностей, а, напроти, знову зроблять актуальними більш глибокі культурні пласти, звільнені від поверхневих ідеологічних кліше. У новому світі джерелом конфліктів буде вже не ідеологія і не економіка, а культура. Тобто, мова йде про конфлікт цивілізацій: західної (атлантичної) і семи потенційних - слов'яно-православної, конфуціанської (китайської), японської, ісламської, індуїстської, латиноамериканської, африканської. Прибічник неоатлантизму як ультрасучасного етапу в розвитку традиційної для Заходу атлантистської геополітики.

Хаусхофер Карл(1869 - 1946) - професійний німецький військовий, який у 1919 р. розпочав кар'єру ученого як викладач географії Мюнхенського університету. У 1921 р. отримав звання професора географії. Написав понад 400 книг, у яких сформулював і розвинув свої геополітичні ідеї ("Геополітика Тихого океану", "Світова геополітика сьогодні", "Апологія німецької геополітики"). Слідом за Ф. Ратцелем вважав, що континентальна держава має фундаментальну перевагу над морською державою. Розвинув ідею завоювання життєвого простору для арійської раси. Надав геополітиці того вигляду, в якому вона стала частиною офіційної доктрини нацистського "Третього рейху" і довго розглядалася як "псевдонаука", "людиноненависницька", "фашистська" теорія. Прибічник "континентального" напрямку західної геополітики.

Хорологія(від грецького chores - місце) (ареалогія) - наука про області розповсюдження (ареали) окремих видів, родин та інших систематичних груп (таксонів) рослин і тварин. Напрям у географії, заснований Кантом, згідно якого географія - наука про просторове розміщення географічних об'єктів.

Центральні місця- впорядкованість мережі розселення, яка відкрита В.Крісталлером і А.Лешем. Дослідження двомірного ("вертикального" за людністю поселень і "горизонтального" за кількістю поселень) компоненту розселення призвели до створення єдиної, узагальнюючої моделі "правильної ґратки" або "центральних місць", що виражається гексагональною структурою мережі розселення, яка чітко виражена при однорідності простору, що на практиці в більшості випадків не витримується. Математичне формулювання "центральних місць" дав американський економіст М.Бекман: Рг = а СІ Кг -1 / (1-а) г, де Рг - населення центрального місця рівня г, а - частка всього населення, яке користується послугами центрального місця і проживає в цьому центральному місці, СІ - сільське населення, яке об­слуговується центральним місцем найнижчого рівня в ієрархії, К - число населених пунктів наступного, більш низького порівняно з г рівня (г - 1), які обслуговуються населеними пунктами рівня г.

Центральність економіко-географічного положення -важливий фактор суспільного життя, який впливає на оперативність функції управління, на розміщення головних підприємств і установ. Розрізняють три види центрального положення в ареалі в залежності від виду простору, що розглядається: 1) географічне центральне положення, при якому аналізуються властивості геодезичного простору. Низка країн, з метою вирівнювання рівнів розвитку країн у територіальному розрізі, перенесла столиці в географічні центри (Росія, Бразилія, Туреччина), інші (Аргентина, Беліз) розглядають цю проблему; 2) природно-географічні центри знаходяться в точках (смугах) перетину природних "комунікацій" (наприклад, Київ на стику лісової і лісостепової зони в місці її поперечного перетину великою водною артерією - Дніпром; 3) економіко-географічний центр як центр тяжіння в соціально-економічному просторі.

Цивілізаційний підхід- спосіб пояснення еволюції людства, побудований на тому, що найважливішим визначальним фактором, який впливає на розвиток людського суспільства, вважається специфіка відповідного типу цивілізації, в рамках якої відбувається розвиток у рамках певного історичного періоду (наприклад, зараз мова йде про етап розвитку сучасного суспільства, який називають "постіндустріальним", "інформаційним", "постміжнародним" тощо). У межах Ц. п. виокремлюються теорії Т.Парсонса, У.Ростоу, Р.Арона, Г.Алмонда, Т.Белла, О.Тоффлера).

Цивілізація- сукупність унікальних економічних, соціальних, політичних, духовних, моральних, психологічних, ціннісних та інших структур, які відрізняють одні історичні спільноти людей від інших. Тобто, поняття Ц. означає в першу чергу рівень соціального прогресу суспільства на певному історичному етапі його розвитку.

Циганков Павло Афанасійович(1940 р. н.) - професор, завідувач кафедри соціології міжнародних відносин соціологічного факультету Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, професор кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Росії МДІМВ (Університету) МЗС Росії. Був асоційованим дослідником Паризької школи вищих досліджень у соціальних науках (EHESS) "Будинку наук про людину", запрошеним професором Департаменту політичної науки Університету Париж-1 (Сорбона-Пантеон), Монреальського Університету (Канада), а також Рівненського інституту слов'янознавства Київського інституту "Слов'янський університет". Автор низки публікацій з проблем науки про міжнародні відносини, зокрема "Вступ до соціології міжнародних відносин" (1993, у співавторстві), "Міжнародні відносини як об'єкт вивчення" (1993, у співавторстві), "Політична соціологія міжнародних відносин" (1994), "Міжнародні відносини" (1996). Прибічник соціологічного підходу в дослідженні міжнародних відносин.

Ціль- бажаний прогнозований результат певних дій, який є їхньою причиною (спонукальним мотивом); попередній прогнозований результат наукових досліджень.

Челлен Рудольф(1864 - 1922) - шведський соціолог, політичний діяч, депутат ріксдагу, професор Ґетеборзької вищої школи й Упсальського університету. Основна праця - "Держава як форма життя" (1916). Розглядав державу як природний організм, який веде боротьбу за своє існування. Вона проявляється насамперед у боротьбі за простір, розширення державної території шляхом колонізації, різного роду завоювань, анексій або об'єднань. Головними чинниками експансії держави виступають географічні й демографічні. Засобом експансії виступають війни як конкретні форми прояву боротьби за існування між державами. Тому доля малих держав полягає або в перетворенні в залежні чи переданні частин своїх територій більшим державам, або в повній капітуляції перед сильнішими. Вперше запровадив поняття геополітики.

Шпенглер Освальд(1880 - 1936) - німецький мислитель, культуролог. У працях "Присмерк Європи" та "Роки рішень. Німеччина і всесвітньо-історичний розвиток" сформулював власну культурологічну концепцію, в основі якої знаходилася ідея про становлення, розквіт і падіння культури. Етап занепаду назвав цивілізацією, коли, зокрема, розвивається політична експансія, починається епоха світових воєн за розподіл і перерозподіл територій. На його думку, на останньому -цивілізаційному - етапі перебувала Західна Європа.

Якість життя населення- країнознавчий показник, що залежить від соціально-економічного розвитку країни (району) і визначається зайнятістю, доходами, кількістю і якістю житла, медичним обслуговуванням, кількістю і якістю навчальних Іакладів, рівнем розвитку соціальної інфраструктури.

Якість навколишнього середовища- показник, що характеризує стан усіх сфер (атмосфери, гідросфери, літосфери і біосфери) географічної оболонки та їх складових по відношенню до життєдіяльності людини. В основу методики оцінки поставлена гранично допустима концентрація забруднюючих і шкідливих для здоров'я людини речовин, за яку береться та кількість речовини, яка не є шкідливою для здоров'я і видаляється з компоненту навколишнього середовища природним шляхом (процесом самоочищення).

Якість населення- показник, запропонований у XVIII ст. Я.Більфердом, який вважав, що якість, а не кількість населення впливає на могутність країни. Під Я. н. розуміють сукупність властивостей, що характеризують його відтворення в системі соціальних і природних відносин. Я. н. включає: середню тривалість життя; стан здоров'я; рівень професійної освіти, середніх доходів, купівельної спроможності, умов життя; ціннісні орієнтації населення; криміногенну обстановку. Я. н. характеризують три взаємопов'язані взаємозумовлені аспекти: 1) відтворювальний потенціал населення; 2) дієвий потенціал, центральним ядром якого є трудовий потенціал (потенціальна сукупна спроможність до праці); 3) система соціального управління відтворенням населення, яка характеризує здатність населення до ефективного узгодження та взаємоузгодження відтворювального і дієвого потенціалів. Наведені компоненти в цілому можуть бути названі життєвим потенціалом населення. В останні роки в розвинутих країнах при визначенні Я. н. введений показник, що показує, яка частина економічно активного населення (від 15 до 64 років) може ефективно використовувати новітні технічні засоби і технології.