ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Соціальна функція і соціальна роль естетики

Тотальне розширення естетичної сфери не могло не позначитися на існуванні естетичної теорії. Вона проникає в інші сфери наукового знання, починаючи від естетичного обґрунтування гуманітарних наук (зокрема естетичні стратегії проникають в антропологію, соціологію, політологію, теорію масових комунікацій) аж до обґрунтування "краси фракталу" німецькими математиками X. Пайтгеном та П Ріхтер, які розробили теорію нелінійного відображення. Загальнометодологічною настановою стає естетичний плюралізм та релятивізм.

Загальним тлом формування постнекласичної естетики є втрата гуманітарними науками чітких дисциплінарних просторів. Теоретик постмодернізму Ф. Джеймісон вважає, що чітко визначити до теоретичного поля якої науки відносяться праці будь-якого теоретика. Зокрема він доводить, що визначити куди відносяться праці М. Фуко до філософії, історії, соціальної теорії чи до політології не можливо.

Естетика втрачає суто філософську позиції, яка їй біла притаманна навіть на етапі філософії мистецтва. Відбувається подрібнення філософського та естетичного дискурсу до окремих концепцій філософів, які претендують на те, що не вписується ні в яку класифікацію, хоча є певна спільність вихідних принципів (таких постмодерністських теоретиків як Ж. Бодрійяр, Ж. Дельоз, Ж. Дерріда, Ф. Ліотар, М. Фуко) саме на засадах естетизації філософського дискурсу. Тотальна естетизація позначається на всьому стилі філософування. Естетична забарвленість стає його спільною ознакою. Філософія розглядається як різновид літератури взагалі такими філософами як Р. Барт, А. Данто, Ю. Крістєва, Р. Рорті. Інтеграція естетики в загально гуманітарний дискурс відбувається через диференціацію наук. Виникають такі нові дисципліни як соціологія мистецтва, психологія мистецтва, культурологія мистецтва і ті. Каркас естетичних категорій, який був розроблений класичною естетикою і поза якими не може бути зрозуміла логіка становлення предметного поля естетики, залишається фундаментом, на якому тримаються, зростають конструкції нової чуттєвої культури. Але поза формотворенням культури, насиченням його сенсом вони залишаються лише мертвим скелетом. Вивчення предмета і структури естетики дозволяє розкрити її функції, основними з яких є світоглядна, пізнавальна, формуюча, методологічна.

В першу чергу естетика потрібна митцю. Вона є світоглядною основою його діяльності. Але художник може і без знань естетики застосовувати її закони, спираючись на свою інтуїцію і досвід. Однак таке осягнення, не підкріплене теоретичним узагальненням художньої практики, не дозволить глибоко і безпомилково вирішити творчі проблеми. Світогляд не тільки керує талантом і майстерністю, він сам формується під їх впливом у процесі творчості. Своєрідність бачення світу, відбір художнього матеріалу визначаються і регулюються світоглядом. При цьому найбільш безпосередньо впливає на творчість та сторона світогляду, яка виражається в естетичній системі, свідомо або стихійно реалізується в образах. Естетичні принципи, на які спирається художник, нам цікаві, бо свої твори художники в першу чергу створюють для людей. Застосування у творчості законів естетики сприяє свідомому ставленню до художньої творчості, в якому поєднується дар і майстерність. Естетика потрібна не тільки художник, але і сприймає публіці - читачам, глядачам, слухачам. Мистецтво доставляє одне із найвищих духовних переживань - насолода. Саме ця наука дозволяє людям сформувати естетичні погляди, ідеали, уявлення. Отже, естетика займається процесом виховання. Вона виконує і методологічну функцію. Узагальнюючи результати досліджень області, наприклад мистецтвознавства, вона здійснює зворотній вплив на його розвиток. Вона дає можливість вивчити домінуючі принципи гносеології естетичних об'єктів, визначає шлях їх дослідження.

З різноманіття наук про людину естетика посідає особливе місце. Чуттєво-ціннісна природа естетичного знання, його критеріальний характер щодо ведуться культурних і мистецьких пошуків дають підставу ставитися до естетики як специфічної аксіології культури, як до її самосвідомості, що має саме пряме відношення до формування культурно-ціннісних еталонів і пріоритетів. Перебуваючи у світі культури, людство існує в різноманітті естетичних цінностей і антицінностей. Естетичні норми і цінності культури є дуже важливим орієнтиром розвитку людського суспільства, що оберігає її від культурних експансій.

У XX столітті здатність культури виходити з-під контролю людини, перетворюватися в стихію нового типу стало очевидною. З'явилася численна кількість загроз для самої екзистенції людини, це й екологічна катастрофа, і вичерпування природних ресурсів, і поширення «маскульту», що супроводжується загальним зниженням культурного рівня людей, їх стандартизацією життя, деперсоналізацією особистості. «Феномен «масової людини», байдужого до краси, істини і добра, криються небезпеки нових воєн, масової деструкції, техногенних катастроф.