МегаПредмет

ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.


Отёска стен и прирубка косяков Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.


Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Призначення і родова належність підприємництва. Співвідношення понять «господарська діяльність», «економічна діяльність», «підприємництво».

Однією з найважливіших проблем реформування економічної системи України, створення поля дії ринкових законів є становлення та розвиток підприємництва. У ринковій економіці будь-якої країни підприємництво - основа процвітання і людей, і держави. Підставою для виникнення та розвитку підприємництва виступає така форма організації виробництва товарів і послуг, яка здійснюється тими, кому належать фактори виробництва.

Тому підприємництво слід розглядати як провідну, об'єктивно обумовлену форму реалізації власності і, перш за все, власності на засоби виробництва, бо той, хто є власником засобів виробництва, може організувати процес виробництва, управляти цим процессом. привласнювати результати цього виробництва і розпоряджатись на свій розсуд тією часткою прибутку, яка залишиться після сплати податків і платежів до бюджету.

Досвід розвинених країн переконливо доводить, що сьогодні підприємництво є найпрогресивнішою системою ведення господарства незалежно від соціально-економічного устрою суспільства.

Слід розрізняти поняття підприємництва і бізнесу. Бізнес неоднозначно визначають у літературі. Нерідко вказується, що поняття «бізнес» має кілька значень.

Так, у зарубіжній літературі відзначається, що business (бізнес, підприємство, підприємництво, ділова активність) має трояке значення: 1. Усі форми виробничої і торговельної діяльності, спрямованої на отримання прибутку. 2. Фірми, що займаються підприємницькою діяльністю; бізнесменами, або підприємцями, називають директорів і менеджерів фірм. 3. Власники/управляючі фірм, на відміну від рядових робітників та службовців; цю групу людей називають діловими колами.

Цікавим є визначення бізнесу, типове для американських економістів, які вважають Бізнес - це система ведення справи. Бізнес - це центральна магістраль у нашій соціально-економічній системі. Бізнес - це система, яку ми створили для задоволення наших бажань.

Висловлюється думка, що бізнес є економічною діяльністю людини, спрямованою на одержання прибутку, вигоди за допомогою виробництва матеріальних благ і послуг , а суть підприємництва виражається у вільному й організаційному новаторстві .

У вітчизняній літературі відзначається, що бізнес - це будь-який вид безпосередньої діяльності з метою одержання доходу, що передбачає залучення власних коштів, або опосередкована участь у такій діяльності шляхом вкладення в справу власного капіталу.

Бізнес - 1) ініціативна, самостійна, економічна діяльність, що здійснюється за рахунок власних або позикових коштів на свій ризик та під свою майнову відповідальність, що має головними цілями одержання прибутку і розвиток власної справи, а також продаж товарів, виконання робіт, надання послуг. Підприємництво переслідує також мету підвищення іміджу, статусу підприємця. Основні ознаки підприємництва, що відрізняють його від інших форм економічної діяльності: самостійність, відповідальність, ініціатива, ризик, динамічність, активний пошук рішень .

Бізнес - ініціативна господарська діяльність, що здійснюється як за рахунок власних, так і позикових коштів на свій ризик і під свою відповідальність, метою якої є становлення і розвиток власної справи для одержання прибутку і вирішення соціальних проблем підприємця, трудового колективу, суспільства в цілому. Іншими словами, бізнес - це професійна економічна діяльність, побудована на ініціативі і постійних інноваціях, спрямована на розширене відтворення і якісне удосконалення підприємства, своєї справи, задоволення власних і суспільних потреб

Представляється правильною думка, відповідно до якої підприємництво і бізнес не є тотожними поняттями, що ретельно аргументовано вченими.

Так, на думку Є.М.Воробйова, підприємництво - ініціативна, самостійна діяльність громадян, їхніх об'єднань, здійснювана на свій ризик, під свою майнову відповідальність, спрямована на інновації й одержання прибутку [8, с.161], а бізнес - будь-який вид діяльності, заснований на ризику і спрямований на одержання прибутку. Головна відмінність підприємництва від бізнесу - новаторський характер першого, діяльність, головний зміст якої - «творче руйнування», безперервний процес просування, впровадження інновацій. Підприємництво відповідно до більш глибокого рівня змісту цього феномена - це унікальна здатність, що рідко виявляється, до «творчого руйнування»

Г.П.Журавльова вважає, що підприємництво - одна з форм бізнесу. Бізнес - це справа, будь-який вид діяльності, що приносить доход або особисту вигоду. У західній літературі бізнес характеризують як систему ведення справ, яку люди створили для задоволення своїх потреб. Суть системи «бізнес» полягає в тому, що кожен суб'єкт ринкової економіки займається своєю справою, і в той же час у суспільстві відпрацьовані такі механізми, завдяки яким бізнес не завдає збитку іншим людям, які легально реалізують власні економічні ініціативи, заповзятливість, ділову хватку. Термін «підприємництво» використовується в тому разі, коли хочуть підкреслити новаторську сторону господарської Бізнес - це справа, ділова активність, спрямована на вирішення завдань, пов'язаних у кінцевому підсумку із здійсненням на ринку операції обміну товарів і послуг між економічними суб'єктами ринку, з використанням форм та методів конкретної діяльності, які склалися в ринковій практиці. Бізнес здійснюється заради одержання доходу (прибутку) від результатів діяльності у найрізноманітніших сферах - виробництві і торгівлі товарами та послугами, банківській та страховій справах, при проведенні транспортних, орендних і багатьох інших операцій як видів діяльності. Бізнес - поняття більш широке, ніж підприємницька діяльність, оскільки до бізнесу належить здійснення будь-яких одноразових комерційних угод у будь-якій сфері діяльності, які направлені на одержання доходу .

Аналіз світового та вітчизняного досвіду і сучасні тенденції економічного розвитку свідчать, що саме підприємництво є одним з найважливіших чинників соціально-економічного прогресу сучасного суспільства.

Дискусійним у літературі є питання щодо родової належності підприємництва.

Однією з розповсюджених точок зору на підприємництво є його розуміння як виду господарської діяльності.

Так, В.К.Мамутов вважає, що підприємництво - це один з видів господарювання. Разом з тим, відзначається, що господарювання, господарська діяльність не зводяться до підприємництва, комерції. Підприємництво - це особливий режим господарювання, для якого характерна спрямованість на одержання прибутку. Р.І.Кузьмін і Р.Р.Кузьмін зазначають, що господарська діяльність як категорія більш об'ємна, вміщує багато форм діяльності, спрямованої на здобуття економічно значимого результату (господарської вигоди), в тому числі і підприємництво. При цьому господарська діяльність - це діяльність, яка завжди пов'язана з виготовленням і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг і забезпеченням їх виробників необхідними ресурсами, що передбачає специфічну організацію управління майном або справою та участь суб'єктів такої діяльності в господарських відносинах як носіїв певних властивостей.

Економічна діяльність - одне з ключових, базисних понять, тісно пов'язаних з ринком, товарно-грошовими відносинами. Економічна діяльність - процес відтворення, створення і розподілу матеріальних і духовних багатств. Для економічної діяльності характерно те, що вона: випливає з існування товарного виробництва; ринкової організації економіки; пов'язана виключно з процесом відтворення матеріальних благ, тобто носить товарний характер; втілюється в створенні (виробництві) продукції (товару), у виконанні робіт, наданні послуг матеріального характеру та (або) їхньому розподілі, та (або) їхньому використанні (розподілі, обміні, споживанні).

Зміст економічної діяльності визначає зміст і призначення інших видів діяльності, що входять до неї. Мова йде про господарську, підприємницьку і комерційну діяльність. Господарська діяльність - один з видів економічної діяльності. Підприємницька діяльність - вид економічної, господарської діяльності. Вона пов'язана з підприємницьким ризиком, новими підходами до управління, новаторством, використанням наукових досягнень, динамічною невизначеністю і завжди спрямована на систематичне одержання прибутку.

А.Я.Курбатов вважає, що змістовний аналіз поняття «підприємницька діяльність» припускає визначення його місця серед інших близьких понять, таких як «економічна діяльність», «господарська діяльність», «комерційна діяльність», «торговельна діяльність». Поняття «господарська діяльність» по суті є тотожним поняттю «активна економічна діяльність», тобто це професійна, самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, пов'язана з користуванням майном, продажем товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Причому як спрямована на систематичне одержання прибутку, так і така, що не має такої мети. У даний час саме господарську, а не підприємницьку діяльність здійснюють, наприклад, біржі. За змістом ця діяльність може бути охарактеризована як така, що сприяє здійсненню підприємницької діяльності.

На думку К.К.Лебедєва, економічна діяльність - поняття більш широке за обсягом. Підприємницька діяльність - різновид економічної. Поряд з підприємницькою, існують інші види (різновиди) економічної діяльності. Від інших видів економічної діяльності підприємницька діяльність відрізняється за своєю сутністю, а саме - спрямованістю на систематичне одержання прибутку (доходу) шляхом реалізації результатів діяльності як товару, що має споживчу та мінову вартість. Та ж економічна діяльність, що не має названих сутнісних ознак, не є підприємницькою діяльністю. Іншими видами економічної діяльності, поряд з підприємницькою, є, зокрема, наймана трудова діяльність, творча діяльність, що втілюється в реалізації творчих результатів за винагороду, бюджетна діяльність держави і муніципальних утворень, діяльність, спрямована на задоволення різного роду власних господарських потреб: експлуатація і ремонт належного організаціям і громадянам об'єктів, матеріально-технічне забезпечення. Останній різновид економічної діяльності можна було б називати експлуатаційною або господарською діяльністю.

У чинному законодавстві та юридичній науковій літературі розмежування понять підприємницької, економічної і господарської діяльності не одержало належного відображення, що цілком обґрунтовано відзначали деякі автори. На практиці це тягне за собою безліч складностей, пов'язаних з віднесенням тих або інших видів економічної активності людини до підприємництва.

У той же час, залишається не розкритим зміст названих понять, а чинне законодавство і наукові дослідження не приділяють цьому належної уваги. Це, у свою чергу, негативно відображається на застосуванні правових норм, що містять зазначені поняття.

Без сумніву, економічна діяльність - найбільш широке поняття з усіх перерахованих вище, що охоплює всі стадії відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів (робіт, послуг) незалежно від мети здійснення (спрямованість на одержання прибутку або на задоволення особистих потреб).

Як відзначають деякі автори, економічна діяльність - один з видів економічної активності людини, форма участі індивіда в суспільному виробництві і спосіб одержання фінансових коштів для забезпечення життєдіяльності її самої та членів її родини.

За наявністю ознаки професійності економічна діяльність поділяється на активну (з виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг) і пасивну (розміщення коштів у кредитні організації, передача майна в оренду, у довірче управління, розпорядження власним майном, у тому числі шляхом внесення до статутних капіталів організацій тощо) .

Слід зазначити, що в юридичній науці склалася думка, що залежно від мети можна провести різницю між підприємницькою та іншою економічною діяльністю.

На нашу думку, з економічною діяльністю тісно пов'язана діяльність господарська, хоча в найбільш розповсюдженому розумінні вона прирівнюється до економічної діяльності.

У чинному законодавстві поняття «господарська діяльність» одержало законодавче закріплення. Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю в цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

3.Конституційне право на підприємницьку діяльність не може бути реалізоване без всебічної участі в цьому держави, бо відбувається безповоротна інтеграція України у світове, зокрема європейське, співтовариство. Тому існує потреба вдосконалення чинного законодавства в цій сфері, приведення його у відповідність до принципів, проголошених чинною Конституцією України. Реалізація права відбувається відповідним способом, з використан- ням належних засобів та дотриманням умов. Для осіб, які бажають займатися підприємницькою діяльністю, держава висуває певні умови: 1. Дотримання конституційних обов’язків – вимог, які висуваються до кожної людини (можливість займатися підприємницькою діяльністю в Україні не залежить від приналежності до громадянства України), діяти визначеним, чітко регламентованим конституційною нормою способом для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і грома- дян, а саме: неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України), не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66), сплачувати по датки і збори (ст. 67) [5, с. 24]. 2. Виконання вимог господарського та цивільного законодавства України, а саме: – наявність повної дієздатності особи, яка настає з 18 років, а у виняткових випадках (укладення шлюбу, робота за трудовим договором або заняття підприємницькою діяльністю з відома батьків, усиновлювачів або опікуна) – з 16 років; – дотримання встановлених державою обмежень щодо здійснення підприємницької діяльності в Україні (за колом осіб, дієздатністю і правоздатністю, вироком суду, видом діяльності тощо); – проходження легалізації підприємницької діяльності; – здійснення підприємницької діяльності у будь-яких організаційних формах, що передбачені законом, за вибором підприємця; – встановлення чіткого напряму діяльності із зазначенням цього виду діяльності у реєстраційних документах. На деякі види господарської діяльності законом встановлена заборона; – наявність відповідного «стартового» (початкового) капіталу для здійснення підпри- ємницької діяльності; – вибір місця здійснення підприємницької діяльності.– законом закріплене право підприємців укладати з громадянами договори щодо використання їх праці, але при укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов’язаний забезпечити належні та безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України; – самостійна та ініціативна підприємницька діяльність, а саме самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежене законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; – здійснення підприємницької діяльності на постійній основі; – головна мета – отримання прибутку; – представництво своїх інтересів від свого імені; – несення ризику від підприємницької діяльності за рахунок свого майна; – самовідповідальність за результати своєї праці. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Також держава встановила коло осіб, яким заборонено займатися підприємницькою діяльністю: – народні депутати; – посадові і службові особи органів державної влади та органів місцевого самовряду- вання; – військовослужбовці; – судді, працівники прокуратури, правоохоронних органів; – особи, яких суд обмежив у праві займати певні посади чи займатися певною діяль- ністю (протягом строку такого обмеження); – особи, засуджені за корисливі злочини (до зняття чи погашення судимості). Важливим питанням при дослідженні умов реалізації конституційного права людини і громадянина на підприємництво є легалізація цієї діяльності. Легалізацію діяльності підприємців відносять до адміністративних заходів, оскільки вона полягає у державній реє страції, видачі ліцензій, отриманні патентів, сертифікації, стандартизації тощо, тобто у процедурах, які встановлені нормативно, є обов’язковими для підприємця та реалізуються че- рез діяльність державних органів. Незважаючи на деякі кроки у підвищенні ефективності механізму державної реєстрації, можна сказати, що ситуація у цій сфері залишається недосконалою через те, що роботу в цьому напрямі ускладнюють внутрішні інструкції органів місцевої влади щодо процедури державної реєстрації, які не просто деталізують положення Закону, а й подекуди заперечують його. Процес державної реєстрації гальмується банальним розкладом прийому громадян з певного питання, а відповідальність чиновників за порушення законодавства у сфері легалізації правоздатності суб’єктів підприємництва має несуттєвий характер. Тобто недостатнім є рівень забезпечення державних органів технологічними засобами, які спростили б процедуру.

Під умовами реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність слід розуміти сукупність вимог, що закріплені на законодавчому рівні і висуваються державою до осіб (незалежно від приналежності до громадянства), які мають намір займатися підприємницькою діяльністю, з дотриманням яких надане Конституцією право перетворюється в реальну дійсність. З метою створення сприятливих умов для розвитку підприємництва держава здійснює підтримку підприємництва у таких формах: 1) сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів; 2) стимулює інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг; 3) надає підприємцям цільові кредити; 4) надає підприємцям інші види допомоги. Цих форм підтримки підприємництва явно недостатньо. Держава повинна сприймати будь-яке підприємництво через призму прав людини на підприємництво, працю, достатній життєвий рівень тощо. Тому однією із форм підтримки підприємництва мають бути конкретні заходи, спрямовані на те, щоби дії контрольних, наглядових, правоохоронних та інших органів, які потенційно можуть вплинути на ефективність виробництва товарів (робіт, послуг), були обмежені чіткими та недвозначними законодавчими рамками, спроба посягнути на які тягла б за собою конкретну відповідальність. На сучасному етапі розвитку української державності законодавство, яке регулює підприємницьку діяльність, ще недостатньо забезпечує поєднання свободи підприємництва і конкуренції з належним захистом прав суб’єктів підприємницької діяльності, що, у свою чергу, зумовлює необхідність звернення останніх до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, тому питання захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності в господарському суді на сучасному етапі є особливо актуальним і практично значущим. Крім того, у більшості угод, що укладаються організаціями України з організаціями інших країн, передбачається арбітражний порядок вирішення спору. Захист прав суб’єктів підприємницької діяльності регулюється і гарантується нормами цивільного і господарського права. Однак законодавча база в окремих спірних питаннях не дає повних відповідей для винесення обгрунтованих законних рішень. Слабкість і недоско налість правового захисту підприємництва, неврегульованість багатьох його аспектів, неузгодженість нормативних актів негативно впливають на ефективність підприємництва в Україні. Крім того, низький рівень правосвідомості підприємців призводить до виникнення «тіньового» підприємництва, а також до появи квазіправових (по суті кримінальних) інституцій уладнання конфліктів та забезпечення виконання зобов’язань. Господарське законодавство України відзначається крайньою непослідовністю, супе- речливістю, неузгодженістю і містить істотні прогалини. Не витримує жодної критики якість законодавчого процесу. У жодній із сфер економічної діяльності поки що не маємо логічно завершеного системного законодавчого забезпечення. Одним із дестабілізуючих факторів для сфери господарських правовідносин стає прийняття законів, що не враховують реальної соціально-економічної ситуації, вступають у конфлікт з Основним законом держави – Конституцією України та іншими, раніше прийнятими нормативно-правовими актами

 





©2015 www.megapredmet.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.