ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальна і часткові теорії перекладу.

Лекція 3.

Тема.

Загальні і часткові теорії перекладу. Види перекладу.

Мета.

Ознайомити студентів з основними положеннями загальной і часткових теорій перекладу, охарактеризувати види і типи перекладу.

Вступ.

Загальна і часткові теорії перекладу виявляють найбільшу близькість до таких лінгвістичних наук, як лексикологія і граматика (часткові теорії перекладу безпосередньо ґрунтуються на порівняльній лексикології та граматиці двох мов).

План.

1. Загальна і часткові теорії перекладу.

2. Теорія художнього перекладу.

3. Класифікація видів перекладу.

Загальна і часткові теорії перекладу.

Перекладознавство – наука про переклад – має численні галузі, серед яких виділяємо насамперед загальну теорію перекладу, яка досліджує універсальні закономірності збереження вираженої засобами однієї мови інформації при її передачі засобами іншої мови (про це була мова вище).

Часткові теорії перекладу конкретизують положення загальної теорії перекладу на матеріалі двох мов, які вступають між собою в контакт у процесі перекладу, (наприклад, перекладу з російської мови на українську, з англійської на французьку і т.п.). Часткові теорії аналізують під кутом зору процесу перекладу лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості двох мов і виробляють рекомендації щодо найбільш ефективних способів перекладу текстів.

У той час як загальна і часткові теорії перекладу виявляють найбільшу близькість до таких лінгвістичних наук, як лексикологія і граматика (часткові теорії перекладу безпосередньо ґрунтуються на порівняльній лексикології та граматиці двох мов), теорія художнього перекладу закономірно пов’язана і з лінгвістикою, і з мовознавством. Серед галузей лінгвістики найближча до теорії художнього перекладу є стилістика, зокрема стилістика художнього мовлення і теорія літератури.

З частковими теоріями перекладу взаємодіють стильові теорії перекладу, які узагальнюють практику перекладу текстів певного функціонального стилю. Отже, маємо теорії перекладу наукових та технічних текстів, а також офіційно-ділових, газетно-інформаційних повідомлень, публіцистики. Найбільш розвиненою з-поміж стильових теорій є теорія художнього перекладу.

Положеннями теорії та історії перекладу послуговується критика перекладу, завдання якої давати обґрунтовану оцінку нових перекладів. Критика перекладу аналізує текст перекладу не лише в порівнянні з оригіналом, а й з погляду відповідності мови перекладу нормам літературної мови, якою перекладено твір.

Довший час не викликала сумніву аксіома: міжмовні перетворення можуть здійснюватися лише людиною. Науково-технічний прогрес у ХХ столітті вніс в це положення суттєве уточнення: міжмовні перетворення може здійснювати як людина, так і машина. Так з’явилася перша основа для класифікації перекладу: механізми міжмовних перетворень. На цій основі було започатковано теорію машинного перекладу.

Теорія машинного перекладу пройшла бурхливий період розвитку. За свій короткий вік вона зробила в загальну теорію перекладу не менший вклад, ніж існуючі теорії перекладу, здійснюваного людиною. Не можна, звичайно, забувати, що машинний переклад ввібрав у себе всі досягнення “домашинного” перекладу.

Саме в машинному перекладі була виявлена необхідність окремо розглядати аналіз вихідного тесту і синтез тексту перекладу. На жаль, на відміну від перекладу, здійснюваного людиною, машинний переклад практичними результатами похвалитися не може. Але, можливо, це тільки наслідок недостатніх технічних можливостей, і отримання високоякісного машинного перекладу – це питання часу.

Інша справа людина. Їй не тільки доводиться працювати в різних умовах, їй доводиться в залежності від ситуації перекладати письмово або усно, сприймати оригінал очима або на слух. Різниця, яка існує між письмовим і усним перекладом, пов’язана з умовами функціонування розумових механізмів людини.

Звичайно, не можна сказати, що в будь-якому виді усного перекладу умови функціонування розумових механізмів співпадають. У послідовному перекладі особливо велике навантаження на пам’ять, а у синхронному перекладі необхідно вміти одночасно слухати і говорити. Однак у будь-якому виді усного перекладу розумові механізми перекладача працюють в ситуації, наближеній до стресової, коли з’являється необхідність в дуже короткий термін переробити величезну кількість вхідної інформації і постійно приймати рішення. Складні умови роботи висувають на перший план доведені до досконалості навички та уміння, знання еквівалентів, допоміжні системи запису і т. ін., але допускають неточності в стилістичному оформленні перекладу.

Теорія усного перекладу охоплює загальні для всіх видів усного перекладу питання. Специфічні проблеми послідовного, синхронного перекладу або перекладу з листа, які розглядаються у відповідних теоріях, незмінно зводяться до функціонування розумових механізмів, знакового способу перекладу та до інших питань, які не виходять за рамки теорії усного перекладу. Перед усним перекладом, як і (поки що) перед машинним, не стоїть проблема жанрового характеру тексту, проблема передачі стилістичних тонкощів оригіналу.

Дещо інакше виглядає справа з письмовим перекладом. Функціонування розумових механізмів перекладача відбувається у відносно спокійних умовах. У письмовому перекладі на перше місце висувається теоретичний аспект роботи перекладача, вміння правильно оцінювати і вибирати мовні засоби, зберігати стиль оригіналу.