ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Розміщення найважливіших галузей рослинництва.

Тема 9 Розміщення галузей агропромислового комплексу і їх загальна характеристика

1. Структура АПК України

2. Розміщення галузей рослинництва

3. Розміщення галузей тваринництва

С.О. Галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини, їх склад і розміщення

Структура АПК України

Агропромисловий комплекс (АПК) - один з найбільших і найваж­ливіших секторів економіки України. Від рівня його розвитку, стабільності функціонування, особливо сільського господарства, залежить стан еко­номіки і продовольча безпека держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків, рівень життя населення.

АПК України дає 95% продовольчих ресурсів, за рахунок його про­дукції формується понад 2/3 фонду споживання. Продукція АПК в експортному потенціалі країни становить 26,5%, в тому числі сільського господарства - 14%, харчової і переробної промисловості - 12,5%. На сіль­ське господарство припадає близько 20% загального обсягу валового продукту держави. В Білорусі та Казахстані, наприклад, цей показник становить відповідно 13% і майже 7%.

Високою є частка України в загальноєвропейському поділі праці. Займаючи 19,4% площі сільськогосподарських угідь, у тому числі 27,3% ріллі, вона у 1996 р. виробляла 13,2% зерна, 20,6% цукрових буряків, 23,5% соняшнику, 6,5% м'яса, 11,6% молока.

У світовому масштабі Україна виділяється виробництвом цукро­вих буряків, соняшнику, картоплі. Незважаючи на аграрну кризу і значний спад сільськогосподарського виробництва, Україна за рівнем виробниц­тва продукції надушу населення не поступалася як країнам Європи, так і світу. Заданими Інституту аграрної економіки УААН, у 1996р. виробни­цтво зерна на душу населення в Україні становило 490,5 кг, у світі -365,2 кг, цукрових буряків - відповідно 442,0 кг і 44,3 кг.

Роль АПК у забезпеченні національної і продовольчої безпеки сус­пільства є визначальною. Однак аграрна криза зумовила зменшення продовольчого фонду і погіршення забезпеченості населення продоволь­ством (табл. 1).

Згідно з даними табл. 1, фактичні показники споживання населен­ням основних видів продуктів значно нижчі за нормативні. Крім того, різко погіршився баланс їх споживання.

Розв'язання продовольчої проблеми є основним пріоритетом агра­рної політики держави.

До агропромислового комплексу входять:

1. Сільське господарство (рослинництво, тваринництво);

2. Галузі, що виробляють засоби виробництва для сільського господарс­тва і АПК (сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів захисту рослин, мінеральних добрив, комбікормів і мікробіологічна промисловість, виробництво тари, продовольче машинобудування, виробництво спеціального устаткування і приладів для АПК).

У 1992 р. розроблено «Національну програму виробництва техно­логічних комплексів і устаткування для сільського господарства, харчової та переробної промисловості». До 1992 р. в Україні випускалося близько 30% номенклатури машин, потрібних для сільського господарства. Наці­ональною програмою на 1992-1997рр. передбачалося довести виробництво сільськогосподарської техніки до 70-75% від потреби, фак­тично виробляється удвічі менше. Наприклад, у 1998 р. забезпеченість господарств тракторами становила лише 31%, зернозбиральними комбай­нами - 44,3, кормозбиральними - 37, бурякозбиральними - 42,2, кукурудзозбиральними - 28,2, жниварками - 56,8%. Пріоритетними у сіль­ськогосподарському машинобудуванні є реконструкція діючих машинобудівних підприємств, створення відповідної ремонтної бази, ма­шинно-тракторних чи машинно-технологічних станцій.

Налагоджено виробництво практично всіх машин для обробітку ґрунту. Значно зріс технічний і якісний рівень засобів механізації бороть­би з бур'янами і хворобами сільськогосподарських культур. Планується також створення кормозбиральник комбайнів, пристосова­них до різних грунтово-кліматичних умов України. Налагоджено випуск доїльних апаратів.

3. Галузі промисловості, що переробляють сільськогосподарську сировину (легка, харчова: м’ясна, молочна, борошномельно-круп’яна);

4. Виробнича й соціальна інфраструктура (заготівля, зберігання, транс­портування і реалізація продукції, підготовка кадрів тощо).

Виробнича інфраструктура- це всі виробничі приміщення та інші елементи АПК, які не беруть безпосередньої участі у виробництві, але без них воно не може здійснюватись. Нині формується ринкова інфраструктура АПК - система підприємств, організацій, закладів виробничої та невиробничої сфер, що обслуговують товаровиробників і створюють умови для своєча­сного і безперервного нарощування обсягів пропозиції продукції на ринку. Складовими ринкової інфраструктури збуту в АПК є товарні біржі, бро­керські контори, аукціони, агроторговельні доми, оптово-продовольчі ринки, ярмарки.

Соціальна інфраструктура включає установи освіти, культури, об'­єкти охорони здоров'я, підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, а також житловий фонд. На селі вона розви­нена недостатньо. У багатьох селах взагалі немає її об'єктів. За даними Державного комітету статистики України, рівень забезпечення дитячими дошкільними закладами становить лише 38%, загальноосвітніми школами - 53%, амбулаторно-поліклінічними закладами, фельдшерсько-акушерськими пунктами - 63%. Середній рівень забезпечення житлом на селі з розрахунку на одного мешканця 22 м², або у 2,5-3 рази менший за аналогічний показник у країнах з розвиненою ринковою економікою. Залишається низьким рівень благоустрою житлового фонду. Частка ква­ртир з центральним опаленням і каналізацією становить близько 25%, водогоном - 32, природним газом - 20%.

Невирішеність проблем соціальної інфраструктури села значно га­льмує реформування АПК, розвиток ринкової економіки і не дає змоги розв'язувати проблеми зайнятості та соціального захисту селян.

В сучасних умовах функціонують такі форми організації агропро­мислового виробництва - державні сільськогосподарські підприємства, кооперативно-орендні (на основі приватної власності), товариства з об­меженою відповідальністю, що широко використовують оренду земельних і майнових паїв інших колишніх членів реорганізованих КСП. селянські (фермерські) господарства, в тому числі і такі, що використовують земе­льні і майнові паї колишніх членів реорганізованих КСП, приватні сільськогосподарські підприємства (ПСП).

У процесі здійснення аграрної реформи на засадах приватної влас­ності вдосконалюються існуючі форми господарювання та виникають нові.

Територіальна організація АПК спрямована на постійне вдоскона­лення його функціонально-компонентної і територіальної структури. За територіальними масштабами аграрно-промислові комплекси поділяють­ся на аграрно-промислові підприємства і аграрно-промислові територіальні комплекси.

Аграрно-промислове підприємство - це органічне поєднання в од­ному підприємстві виробництва сільськогосподарської продукції і сучасної промислової її переробки.

Аграрно-промислові територіальні комплекси поділяються на спеці­алізовані та інтегральні (багатогалузеві) АПК.

Спеціалізовані АПК поєднують окремі цикли виробництва на території області, економічного району, всієї країни. В Україні сформувались, наприклад, такі спеціа­лізовані АПК, як цукробуряковий, виноградарсько-виноробний, льонопромисловий, олійнопереробний, м'ясопромисловий та ін.

Інтегральні (багатогалузеві) АПК поєднують сільськогосподарсь­ке і промислове виробництва та галузі господарства, які беруть участь у виробництві, переробці й реалізації сільськогосподарської продукції на території області, економічного району і всієї країни. Тому розрізняють інтегральні АПК областей, економічних районів та загальнодержавні. Обласні АПК є територіальними частинами АПК економічного району і всієї України. Залежно від структури і спеціалізації інтегральні АПК по­діляють на рослинницькі й тваринницькі.

У межах природнокліматичних зон виділяють зональні АПК, які формуються під впливом природних умов відповідної зони. Вони розташовані у межах : Полісся, Лісостепу, Степу.

Розміщення найважливіших галузей рослинництва.

Частка рослин­ницьких галузей у вартості всієї продукції сільського господарства становить 56,5%.

Найсприятливіші для розвитку рослинництва степова і лісостепо­ва зони. Посівні площі України в 1998р. становили 28,8 млн га, в тому числі під зерновими - 13,7, технічними - 3,7, картоплею і овоче-баштан-ними - 2,1, кормовими культурами - 9,2 млн га. Площа чистих парів становила 3,0 млн га. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС із сільсь­когосподарського обороту вилучено 96 тис. га.

Зернові культуризаймали останніми роками 42 - 47% посівних площ. Основні зони виробництва зерна - Степ і Лісостеп, де виробляють від­повідно 45 і 40% його загального обсягу. В Україні вирощують майже всі зернові культури, але структура посівів їх по зонах різна, що пояснюється неоднаковими природно-кліматичними умовами.

З хлібних зернових культур основними в Україні є озимі пшениця й жито; круп'яних - просо, гречка та рис; зернофуражних - ячмінь, кукуру­дза й овес, зернобобових - горох.

За останні роки виробництво зерна скоротилося (табл. 42). Тому постають стратегічні проблеми розвитку агропромислового підкомплексу України, основу функціонування якого становить зернове господарство.

У розвитку зернового господарства слід враховувати можливості розширення спиртової, лікеро-горілчаної та пивоварної галузей промис­ловості.

Крім виробництва зерна, зернопромпсловий підкомплекс об"єднує підприємства з його зберігання та промислової переробки.

Кормові культури(кормові коренеплоди, кормові баштанні, куку­рудза на силос і зелений корм, однорічні та багаторічні трави - конюшина, люпин, люцерна та ін.) вирощують з метою створення кормової бази для тваринництва. У 1998 р. ними було зайнято 9,2 млн га, що на 2,7 млн га менше, ніж у 1990 р.

Люпин найбільше висівають на піщаних землях Полісся, люцерну - на поливних землях півдня України.

Картоплярство.Посівні площі картоплі - основної продовольчої, технічної і кормової культури - останніми роками стабілізувалися на рів­ні 1.4-1,5 млн. га її вирощують скрізь, в усіх регіонах, але найбільше в поліській зоні.

Овочівництво і баштанництвопоширені повсюдно. Найбільше по­мідорів, перцю, баклажанів вирощують у південних областях; огірків та інших городніх культур - у північній частині Лісостепу й на Поліссі; каву­нів і динь - у південних областях.

Посівні площі під овочевими культурами у всіх категоріях госпо­дарств у 1998 р. становили 459 тис. га, що на 3 тис. га більше проти 1990 р.

Плодівництво.Середньорічне виробництво плодів і ягід сягає 1,1-2,7 млн т, площа цих насаджень - понад 468 тис. га, хоча за останні роки вона скоротилася більш як на 250 тис. га. Найвища концентрація плодо­во-ягідних насаджень у правобережному Лісостепу, Криму, Закарпатті.

Виноградарство. В Україні 126 тис. га виноградників переважно в Криму, Закарпатті, Одеській, Херсонській та Миколаївській областях Площі їх у традиційних виноградарських районах Криму значно скоро­тилися: у Бахчисарайському на 19,4%, Чорноморському - на 24,8, Кіровському-на 31,2, в зоні м. Судака-на 44,5%. Це призвело до різкого скорочення валового збору винограду (від 836 тис.т у 1990 р. до 270 тис.т у 1998 р.), що, в свою чергу, зумовило зниження виробничих потужнос­тей виноробних підприємств на 11% і погіршення роботи виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК.

3. Розміщення галузей тваринництва.

Головними галузями тваринни­цтва є скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше значення мають конярство, хутрове звірівництво, бджільництво, ставко­ве рибництво, шовківництво тощо.

Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є провід­ною галуззю і має молочно-м'ясну спеціалізацію. Великої рогатої худоби у всіх категоріях господарств на початку 1999 р. було 11,7 млн голів, у тому числі 5,8 млн корів.

Свинарстворозвивається переважно в районах інтенсивного зем­леробства, зокрема картоплярства, промислової переробки сільськогосподарської сировини, фуражного зернового господарства. Поголів'я свиней в усіх категоріях господарств за період 1991-1999 рр. скоротилося майже удвічі (табл. 45), у тому числі в суспільному секторі -в3,5 рази.

Вівчарство дає не лише м'ясо (баранину), молоко, а й сировину (во­вну, овчини, шкурки і смушки, кетгут та ін.) для легкої і медичної промисловості. Це найменш інтенсивна галузь тваринництва, що грунту­ється переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачанням концентрованих кормів У степових областях вівчарство має тонкорунну й напівтонкорунну спеціалізацію, в лісостепових, поліських та гірських - м'ясо-вовняну.

Птахівництвопостачає населенню м'ясо та яйця, а легкій промис­ловості - пух і пір'я. Це найбільш продуктивна, механізована й автоматизована галузь тваринництва, що істотно впливає на її територі­альне розміщення та організацію.

Конярство.Поголів'я коней в Україні становить до 1 млн.

Кліткове звірівництвонайпоширеніше в лісостепових областях, зокрема в західних.

Бджільництво сконцентроване в Степу, Лісостепу й Карпатах.

Ставкове рибництвонайпродуктивніше в Лісостепу і Карпатах.

Певного розвитку набуло шовківництво(розведення тутових і ду­бових шовкопрядів) здебільшого в степових І частково в лісостепових областях