ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Галузева структура господарства

Тема 7 Господарський комплекс України і його загальна характеристика

1. Господарський комплекс України і його загальна характеристика

2. Галузева структура господарства

3. Методи економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництва, їх основні етапи

С.О. Використання природних, матеріальних і трудових ресурсів господарським комплексом України

1.Господарський комплекс України і його загальна характеристика

Господарська діяльність у межах окремої країни називається – національним господарським комплексом. Формування національної економіки можливе лише за умов розвитку територіального розподілу праці, спеціалізації території та існування міцної держави. За таких умов господарство країни з часом перетворюється на національний господарський комплекс, в якому всі учасники (галузі, території, підприємства, установи) перебувають в тісному взаємозв’язку і діють як єдиний організм.

Необхідними ознаками національного господарського комплексу є:

- національний суверенітет, тобто національна державність, законодавство, суверенітет господарської та зовнішньоекономічної діяльності;

- економічне середовище (грошова одиниця, грошово-кредитна та фінансова система, обіг цінних паперів, митна система, виробнича інфраструктура);

- наявність тісних економічних зв’язків між суб’єктами господарювання у межах національних кордонів.

Господарський комплекс України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподі­лу та обміну на всій території. Економіка України має складну, досить диференційовану й диверсифіковану структуру. Для неї характерні: пере­важання важкої індустрії, недостатній розвиток галузей і виробництва товарів народного споживання, наявність галузей і виробництв, що за­безпечують науково-технічний прогрес і розширення та поглиблення внутрішньо- і міжгалузевих виробничих зв'язків.

Функціонування та вдосконалення господарського комплексу Укра­їни пов'язані з раціональним використанням природних, матеріальних і трудових ресурсів, забезпеченням відповідних пропорцій у межах галу­зей, регіонів, всього господарства, переведенням економіки на інтенсивний шлях розвитку, підвищенням рівня суспільного виробництва, охороною навколишнього середовища.

Галузева структура господарства

У багато структурній системі господарства України виділяють три основні структури: соціально-економічну, галузеву й територіальну. Со­ціально-економічну структуру слід враховувати при вивченні розміщення продуктивних сил, галузева структура відображає співвідношення, взає­мозв'язки і пропорції між складовими частинами господарства і реалізується в його територіальній структурі.

На галузеву структуру економіки України впливають різні еконо­мічні та природні чинники, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання (занепаду) виробництва, рівень за­безпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки й техніки, міжнародний поділ праці, економічна інтеграція.

У вітчизняній економіці значного поширення набув галузевий підхід до структури господарства. Галузь – це сукупність підприємств і установ, які виробляють однорідну продукцію або надають певні послуги. Хоча визначення галузей досить чітке, проте на практиці розмежувати й виділити їх досить складно.

У світовій економічній літературі висвітлюється поділ національної економіки насамперед на сектори: первинний (сільське, лісове, рибне господарство, видобувні галузі), вторинний (обробні галузі) і третинний 70%(сфера послуг). Деякі вчені, враховуючи науково-технічний переворот в інформаційній сфері, виділяють четвертий сектор (науково-інформаційний).

Наша країна перебуває на так званому «перехідному» періоді, коли для аналізу господарства України використовується групування галузей у виробничу сферу і сферу послуг

За функціональною класифікацією розрізняють галузі первинні (видобувна промисловість, сільське господарство) і вторинні (обробна промисловість, у тому числі переробна). У структуру народного госпо­дарства входять також транспорт, торгівля, житлове будівництво, охорона здоров'я, сервісні галузі, управління, наука й наукове обслуговування.

Спеціалізуються галузі за ознаками однорідності, тобто подібності між собою за призначенням вироблюваної продукції (наприклад, галузі паливної промисловості), спільністю використовуваної сировини (галузі машинобудування) або за характером технології. Вони групуються у так звані комплексні галузі. Тому галузі можна групувати в паливно-енерге­тичний (паливна промисловість і електроенергетика), металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовиіі (хімічна і нафтохімічна, лісова, дерево­обробна та целюлозно-паперова промисловість) комплекси.

Територіальний поділ праці і відмінності в окремих регіонах Укра­їни за економічними і природними умовами впливають на диференціацію, формування та вдосконалення структури промисловості. науковий прогрес посилює динамічність зрушень у ній, міжгалузеві пропорції в сучасних умовах залежать від соціальних аспектів, пов'язаних з матері­альним становищем населення, тому виробництво товарів народного споживання має бути пріоритетним.

Сучасна територіальна і галузева структура господарства України характеризується нераціональністю й неефективністю, ознаками яких є:

- деформована галузева структура господарства, значна частка первинного сектора за недостатнього розвитку виробництва товарів широкого вжитку;

- велика частка у структурі господарства підприємств ВПК;

- недостатній розвиток АПК, зокрема переробки сільськогосподарської продукції;

- незадовільний і обмежений (за видами) розвиток сфери послуг;

- технічна відсталість вітчизняних підприємств і, як наслідок, велика матеріало-, енергомісткість, собівартість, низька конкурентоспроможність продукції.

Для поглиблення взаємодії всіх галузей економіки України потріб­ні: кардинальна зміна структурної та інвестиційної політики, яка має передбачати спрямування виробничих капітальних вкладень на реконст­рукцію і технічне переоснащення підприємств, котре є набагато ефективнішим за будівництво нових; визначення пропорцій використан­ня капітальних вкладень з метою забезпечення соціальної орієнтації економіки, пропорційного і збалансованого розвитку різних галузей. Має бути посилена залежність між обсягом ресурсів, спрямованих на соціаль­ний розвиток областей і окремих регіонів, та результатами діяльності підприємств, розміщених на їх територіях.