ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Професійні інтереси, їх види, показники вивчення

Інтерес до конкретної діяльності – важлива умова, а то навіть і провідний мотив вибору професії. С.А. Ананьїн у своїй монографії „Интерес”, опублікованої в 1914 р., ретельно розглянув різні точки зору на інтерес і прийшов до висновку, що інтересу як самостійного явища психічного життя не існує. Погодитися з його висновком ніяк не можна. С.А. Ананьїн, як функціоналіст, шукав простіший психічний процес, який можна було б визначити як інтерес, і звісно, такого процесу він не знайшов. У радянській психології деякі зводили інтерес к потребам („інтерес – усвідомлена потреба”), інші – к пізнавальному ставленню, треті – до спрямованості уваги (Б.М. Теплов). Останнім часом більшість психологів схиляються к визначенню інтересу як пізнавальному ставленню особистості до дійсності (А.Г. Архипов, В.Н. Мясищев, С.Л. Рубінштейн, В.Г.Іванов ).

Розрізняючи потребу та інтерес, вони вказують, що потреба направлена на оволодіння предметом, а інтерес – на його пізнання (В.Н. Мясищев, В.Г.Іванов). Таке розуміння відмінності між потребами та інтересами є однобічним. По-перше, оволодіння предметом не можна розуміти в смислі його споживання, по-друге, пізнання об’єкта, предмета теж є своєрідне оволодіння ним. Визначаючи інтерес як пізнавальне ставлення до об’єкта, психологи, що розділяють цю позицію, по суті, роблять поняття інтересу вузьким і зводять його тільки до пізнавального, хоча фактично вони не заперечують й інших інтересів, якими живе особистість. Очевидно, що інтерес як властивість спрямованості особистості – складне і динамічне явище. Він пов’язаний з іншими властивостями спрямованості і опосередкований ними, але не зводиться к жодному з них.

Так, ніяк не можна ототожнювати потребу та інтерес, тому що ми нерідко зустрічаємося з фактами неспівпадання потреби та інтересу. Наприклад, індивід відчуває потребу в їжі, але не має до неї інтересу.

Інтереси поперед за все розрізняють за їх змістом чи спрямованістю. У цьому плані можна виділити матеріальні, суспільно-політичні, професійно-трудові, пізнавальні, естетичні, читацькі, спортивні та ін. Розрізняють також безпосередній та опосередкований інтерес. Безпосередній інтерес – це інтерес до самого процесу діяльності: процесу пізнання, вужче – оволодінню знаннями, процесу праці, творчості. Опосередкований інтерес – це інтерес до результатів діяльності: наприклад, до освіти, оволодіння професією, певного службового і суспільного становища, вченого звання чи до матеріальних результатів праці. Найбільш

сприятливим для активної діяльності особистості є правильне співвідношення безпосереднього та опосередкованого інтересу.

За рівнем дієвості інтересів їх можна розділити на пасивні та активні. Пасивні – це споглядальні інтереси, коли людина обмежується сприйняттям об’єкта, що цікавить, наприклад, полюбляє слухати музику, відчуває насолодження при сприйнятті картин, але не проявляє активності до глибокого пізнання об’єкта, оволодінню ним і творчості в області, що її цікавить.

Активний інтерес – це інтерес дієвий, коли людина не обмежується спогляданням, а діє з метою оволодіння об’єктом інтересу. Активний інтерес – один зі спонук розвитку особистості, формування знань і навичок, здібностей і характеру.

Розрізняють також інтереси за обсягом. У цьому випадку говорять про широкі та вузькі інтереси. Однак таке розрізнення не визначає видів, а скоріш характеризує структуру інтересів особистості. Можуть бути люди з широкими, різносторонніми інтересами та з вузькими. До перших можна віднести Ломоносова, Суворова, вони багато чим цікавились і глибоко у всьому розбиралися; інші

проявляють цікавість до всього, але ковзають по поверхні явищ, глибоко не проникли в сутність об’єктів, не захоплюючись серйозно і постійно чимось одним. Є люди з дуже вузькими інтересами, які обмежені у своєму розвитку. Це дуже односторонні люди, що живуть у вузькому світі свого інтересу.

За глибиною розрізняють глибокі та поверхневі інтереси. Перші характеризують людину як вдумливу і ту, що відповідально ставиться до справи. Така людина прагне проникнути глибоко у предмет пізнання, в досконалості оволодіти професією. Люди з поверхневими інтересами в практичному відношенні виступають легковажними людьми.

Також інтереси розділяють за їх стійкістю – на стійкі та нестійкі. Нестійкість характерна не тільки дітям, але й деяким дорослим людям. Стійкі інтереси часто пов’язані з розвинутими здібностями і глибоким усвідомленням свого обов’язку і покликання. Доречно зазначати, що професійні інтереси, які сформовані при активному ознайомленні зі змістом певного виду діяльності, більш стійкі, ніж інтереси, які виникли на основі лише сприйняття професійної інформації.

У профорієнтаційній роботи основні методи при вивченні інтересів учнів – це анкетування, бесіди, твори на тему „Ким бути?”, тестування. Отримані при цьому результати дають відправні дані для подальшої роботи з учнями. Однак основним методом є вивчення інтересів у їхньому розвитку в процесі діяльності. Разом із тим опитування і твори на тему про вибір професії не тільки представляють собою джерело інформації про учнів, але й оказують позитивний вплив, змушуючи їх замислитися про своє майбутнє, про необхідність активно готуватися до вибору професії.

Необхідно допомогти школяреві вибрати саме ту професію, щоб вимоги, які вона пред'являє до працюючого, збігалися з його особистісними якостями і можливостями.