Структура влади при нацистському режимі (1933-1945 рр.) Світова економічна криза в Німеччині. 1. Німеччина в період «великої депресії» 2. Прихід нацистів до влади. 3. Встановлення нацистської диктатури. 1. Світова економічна криза 1929-1933 рр. негативно вплинула на економіку країни: • промислове виробництво скоротилося на 44%; • за рівнем безробіття Німеччина була на І місці в Європі - 9 млн. чол. на поч. 1933 р.; • зарплата знизилася на 25-40%; • десятки тисяч дрібних підприємств розорилися. Західні країни зупинили інвестиції в німецьку економіку. У 1930 р.затверджений план Юнга, що передбачав дострокове припинення окупації Рейнської області та полегшення режиму виплат репарацій: термін їх виплати продовжився до 1988 р., зменшені щорічні платежі. Але економічна та політична криза в країні поглиблювалися. 2. Подолання кризи гарантувала НСНРП. Її програму підтримали широкі маси населення: • забезпечення порядку у країні; • економічне процвітання; • поліпшення системи освіти; • пенсійне забезпечення; • захист інтересів матері та дитини; • ліквідація умов Версальського миру; • об’єднання всіх німців у “Велику Німеччину”; • боротьба за нові території – «життєвий простір» для німців; • світове панування. Опора нацистів - дрібна і середня буржуазія, значна частина робітників і селян. На парламентськ. виборах 1930 р. нацисти здобули ІІ місце після соціал-демократів. У березні 1932 р. А.Гітлер вперше висунув свою кандидатуру на посаду президента, але переміг П. Гінденбург. На парламентських виборах у липні 1932 р. нацисти отримали 13,8 млн. голосів і вийшли на І місце, але не змогли сформувати власний уряд. 30 січня 1933 р. президент Гінденбург призначив А. Гітлера рейхсканцлером. Після смерті Гінденбурга у 1934 р. до Гітлера перейшли і повноваження президента. Він також був лідером нацистів. Йому було довічно присвоєно звання «фюрера» – вождя. Структура влади при нацистському режимі (1933-1945 рр.) Верховний головнокомандувач | 3. В країні було встановлено режим фашистської диктатури. 1. Уряд отримав надзвичайні повноваження. 2. Головними методами здійснення внутрішньої політики стали терор і насильство. Їх провідниками були гестапо (таємна державна поліція), штурмові загони Ернста Рема (СА) та охоронні загони Генріха Гімлера (СС). 3. Організовані концтабори для противників режиму, «расовонеповноцінних». 4. Проведена чистка державного апарату від демократів і євреїв. 5. 27 лютого 1933 р. фашисти підпалили будинок рейхстагу, звинувативши КПН. Це стало приводом, щоб видати надзвичайні закони, які скасовували статті Веймарської конституції про права і свободи громадян. Заарештовано близько 20 тис. комуністів. 6. У ніч на30 червня 1933 р. вчинена розправа над опозицією всередині нацистської партії (“ніч довгих ножів”). Гітлер знищив майже 2 тис. своїх противників. 7. Розпущені профспілки, інші політичні партії, а їхнє майно конфісковано. Встановлюється однопартійність. 8. У лютому 1933 р. були заборонені антиурядові демонстрації і мітинги. 9. Проводилася політика антисемітизму. Антисемітизм — форма національної нетерпимості, яка виражається у ворожому ставленні до євреїв (їх зневажання в побуті, правові обмеження, витіснення з економіки, висилка, погроми і геноцид). Євреїв в Німеччини було менше 1% населення, але їх проголосили ворогами режиму. Прийнято 400 законів і постанов проти євреїв. Їм заборонено викладати, працювати лікарями, стоматологами і юристами. У листопаді 1938 р. пройшли масові єврейські погроми («кришталева ніч»). На євреїв наклали контрибуцію в 1 млрд. марок. Створені гетто. 10. Проводилась насильницька стерилізація (320 тис.) та евтаназія «неповноцінних» (70 тис.). 11. Встановлено контроль над економікою, державне регулювання цін, прибутків, рівня зарплати. |