 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Методичні підходи до оцінки дієвості системи управління ланцюгом поставок на підприємстві
На сьогодні в науковій літературі не розроблено системи показників, що дозволяють всебічно та неупереджено оцінити ефективність управління ланцюгом поставок. Така ситуація є дуже проблематичною, оскільки відсутність визначених і науково обґрунтованих показників оцінки ефективності управління ланцюгом поставок стримує розвиток менеджменту, знижує його ефективність, оскільки не дає змоги реально визначити економічний ефект, який отриманий за рахунок впровадження логістичних підходів в управлінні виробництвом. Універсальний та всебічний характер управління ланцюгом поставок призводить до того, що на даний момент не існує обґрунтованої та визнаної фахівцями методики оцінки ефективності логістичної системи. Васелевський М. виділяє системну формулу управління ефективністю ланцюгом поставок на підприємстві (рис.)
Рис. 1.3. Системна формула ефективності управління ланцюгом поставок на підприємстві Ніколайчук У. Є. стверджує, що управління ланцюгом поставок можна трактувати як концепцію, що прямує до стратегічної оцінки формування і регулювання структури передумов, а також способів інтегрованої поведінки учасників цього ланцюга, які стосуються структури цілей, витрат капіталу, коштів і ефектів в аспекті зростання (додавання) вартості для кінцевого клієнта. Виникає істотна, і одночасно важка проблема одночасного врахування і гармонізації в межах системи вартості таких істотних орієнтацій управління на часткові критерії оцінювання його ефективності, такі, як орієнтація на клієнта, процеси, якість, час, раціоналізацію витрат, взаємодію тощо []. Для досягнення узгодження створеної вартості для клієнта із очікуваною ефективністю ланцюга поставок застосовують такі складові: 1) організаційно-структурна придатність, 2) технологічна еластичність, 3) процесно-адаптаційна здатність. Якщо організаційно-структурна придатність стосується передумов досягнення очікуваної ефективності ланцюга поставок, то технологічна еластичність та провесно-адаптаційна здатність стосується діапазону та швидкості адаптування до змін та попереднього реагування на очікувані зміни. Схематично складові формування очікуваної ефективності ланцюга поставок подані на рис. 1.4.
Рис. Складові формування очікуваної ефективності ланцюга поставок
Проблеми визначення критеріїв оцінки ефективності логістичної діяльності комерційних структур завжди привертали увагу багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, а саме М. Крістофера, Д. М. Ламберта, Н. К. Мойсеєвої, Ніколаєвої А. М., С. В. Саркісова, Д.Р. Стока, А. Харрісона, Р. В. Хоука, Чухрай Н. І., Барді E., Койла Дж., Кросса K. Ф, Лінча Р. Л., Пароліні C. та багато інших, проте в зазначених дослідженнях висвітлюються переважно питання оцінки ефективності логістики підприємств різних галузей економіки, але не харчової промисловості. У зв’язку з цим виникає необхідність розгляду даних проблем стосовно підприємств даної галузі економіки. Професор М. Крістофер пропонує використовувати три наступні показники ефективності ланцюгів поставок: якість обслуговування, час і витрати, при цьому приділяючи увагу необхідності досягнення найкращої якості обслуговування, найкоротшого часу виконання замовлення, що мають супроводжуватись мінімально можливими витратами. У логістиці під якістю обслуговування споживачів розуміють якість виконання логістичних операцій у ланках ланцюга поставок, наприклад у транспортній або складській логістиці. Дане питання детально висвітлене автором у статті “Якість логістичних послуг та господарська діяльність підприємств харчової промисловості”. Під показником часу виконання замовлення розуміють скорочення часового періоду виконання логістичних операцій у кожній ланці та, відповідно, по всьому ланцюгу поставок. Розглянемо час проходження товару по ланцюгу поставок на прикладі поставки продукції автомобільним транспортом із Європи: 1) митне оформлення вантажу постачальником – 1 день; 2) доставка автомобільним транспортом в Україну – 1-3 дні; 3) митне оформлення імпорту – 1 день; 4) вантажопереробка на центральному складі – 2 дні; 5) доставка автомобільним транспортом на регіональні склади – 1-3 дня; 6) вантажопереробка на регіональному складі – 2 дні; 7) доставка автомобільним транспортом продукції клієнту з регіонального складу – 1 день. Загальний час проходження товару по даному ланцюгу поставок складає від 9 до 13 днів, в залежності від країни поставки та місцезнаходження споживача в Україні. Високо конкурентні ринки передбачають необхідність максимально швидкої доставки продукції кінцевому споживачеві, використовуючи міжнародні та національні ланцюги поставок. В кожній ланці ланцюга поставок утворюються витрати, сума яких по всьому ланцюгу визначається як загальні логістичні витрати. Н.К. Мойсеєва пропонує об’єднати витрати в наступні групи: 1) операційні витрати, тобто це витрати на виконання логістичних операцій (транспортування, вантажопереробка та зберігання продукції і т.п.); 2) витрати, пов’язані з адмініструванням логістичних систем (управлінські та трансакційні витрати); 3) витрати на компенсацію логістичних ризиків (страхування, брак, втрачена вигода від відсутності товарів і т.п.). Загальновідомим є те, що знаходження та підтримання оптимального балансу між якістю виконання логістичних операцій та величиною загальних логістичних витрат є однією з найважливіших завдань логістик-менеджерів. А. Харрісон і Р.В.Хоук пропонують використовувати вісім показників оцінки ефективності ланцюгів поставок: 1) вхідний потік: вчасно та в повному об’ємі, критерій оцінки отриманих поставок — в повній мірі, вчасно, у відповідності до вимог; 2) вихідний потік: вчасно і в повному об’ємі – критерій оцінки виконання замовлень клієнта – в повній мірі, вчасно та у відповідності до вимог; 3) внутрішній відсоток браку: критерій відповідності процесу технічним вимогам і контролю якості; 4) коефіцієнт введення нової продукції: критерій оцінки чутливості ланцюга поставок до нової продукції; 5) скорочення витрат: критерій оцінки беззбитковості розробки продукції та процесів; 6) швидкість обороту товарних запасів: критерій оцінки потоку товарів у ланцюгу поставок; 7) час із моменту замовлення до моменту доставки: критерій чутливості ланцюга поставок до процесів; [6,с.262] 8) гнучкість бюджету: критерій, що показує, наскільки легко наскільки легко структурувати ланцюг поставок для отримання фінансових переваг. Віддаючи належне детальному підходу до визначення критеріїв ефективності, тим не менш ми вважаємо за необхідне об’єднати перші три критерії в показник якості обслуговування, а критерії швидкості обороту товарних запасів і гнучкості бюджету — віднести до фінансових показників ланцюга поставок. С.В. Саркісов виділяє чотири варіанти виникнення доданої вартості: 1) додана вартість, пов’язана з процесом виробництва, наприклад, сировина і матеріали, що надходять на відповідні склади підприємства харчової промисловості по одній ціні, в процесі виробничої діяльності перетворюються на готову продукцію та надходять на склад готової продукції підприємства вже по іншій, більш високій, ціні; 2) додана вартість, пов’язана з процесом переміщення продукції, виникає в процесі транспортування товарів; 3) додана вартість, пов’язана з процесом споживання продукції, виникає в процесі ефективного управління матеріальними потоками та запасами сировини, матеріалів і готової продукції. Цей варіант створення додаткової вартості формулюється як сім основних правил логістики: 1R (right product) – потрібний товар; 2R (right quality) – необхідної якості; 3R (right quantity) – в необхідній кількості; 4R (right time) – в потрібний час; 5R (right place) – в потрібне місце; 6R (right customer) – потрібному споживачеві; 7R (right costs) – з оптимальним рівнем витрат. 4) додаткова вартість, пов’язана зі зміною власності на товар, виникає в процесі впливу маркетингової діяльності підприємства – сприяючи просуванню та збуту товарів на ринках. До даних варіантів виникнення додаткової вартості слід додати ще два: 1) пов’язана з перетворенням виробничого асортименту в торгівельний. На склад оптової компанії готова продукція підприємства харчової промисловості надходить з виробництва по одній ціні, а відпускається згідно заявок споживачів по іншій ціні; 2) пов’язана з певними складськими операціями, в результаті яких виконується передпродажна підготовка товарів або виготовляються промонабори для рекламних акцій. С. Пароліні, стверджує, що для ланцюга поставок додаткову вартість слід розглядати як чисту цінність, отриману кінцевими користувачами, і як чисту цінність, придбану партнерами по ланцюгу поставок, що беруть участь у створенні цінності. При цьому чиста цінність являє собою різницю між тією цінністю, що споживачі приписують продукції, та ціною, яку вони фактично заплатили. Поділ поняття “додаткова вартість” на дві різні категорії: цінність для клієнтів і цінність для учасників ланцюга поставок дозволяє керівникам підприємств харчової промисловості по-різному оцінювати ці показники та розробляти різні заходи по підвищенню цінності. Слід відзначити той факт, що на створення додаткової вартості в ланцюгу поставок суттєвий вплив має фактор часу. Часом, що збільшує цінність, є той час, який витрачено на виконання логістичних операцій, що створюють вигоди для потенційних споживачів. З іншого боку, часом, що не збільшує цінність, є той час, який витрачено на здійснення логістичних операцій, відмова від виконання яких не призведе до зниження вигід для споживача. К.Ф. Кросс і Р.Л. Лінч пропонують додати фінансові показники оцінки ефективності ланцюгів поставок. У першу чергу, до фінансових показників оцінки ефективності ланцюгів поставок слід віднести об’єм оборотних активів. За оцінками зарубіжних вчених оборотні активи, “заморожені” в понаднормативних запасах продукції, можуть займати від 25% до 40 % фінансових витрат компаній, що зумовлює необхідність пильної уваги до даної проблеми керівників комерційних структур. Основоположний вплив на використання оборотних активів підприємства мають три фактори. В першу чергу, це налагоджена взаємодія відділів маркетингу, закупок, фінансів, виробництва, логістики і продажів підприємства харчової промисловості, при координуючій ролі логістики. Другий фактор – це впровадження концепції управління ланцюгами поставок, що дозволяє значно скоротити час обігу активів та знизити рівень виробничих запасів і готової продукції в усіх учасників ланцюга: постачальників, підприємств харчової промисловості та споживачів. Найважливіший вплив на ефективність використання оборотних активів має впровадження на підприємстві харчової промисловості системи управління виробничими запасами та запасами готової продукції. Одним із важливих показників ефективності логістики є критерії потужності ланцюгів поставок, що включають в себе можливість учасників ланцюга підтримувати максимально можливу швидкість матеріального потоку. Загальна швидкість матеріального потоку по всьому ланцюгу поставок дорівнює мінімальній швидкості найпроблемнішої ланки. Наприклад, якщо за встановленням додаткових виробничих ліній на підприємстві харчової промисловості не вживатимуться заходи зі збільшення пропускної здатності складу готової продукції та залученню додаткових транспортних засобів, то дане підприємство матиме проблеми з вантажопереробкою та доставкою продукції споживачам. На потужність ланцюга поставок також має вплив і продуктивність кожної її ланки. Беручи до уваги перелічені вище точки зору вчених та безсумнівний науковий інтерес до проведених досліджень можна уточнити та доповнити наявні системи оцінки ефективності ланцюгів поставок стосовно харчової промисловості, додавши критично важливий показник якості сировини та готової продукції, що виражається в збереженні відповідних параметрів сортності, вологості, жирності, рівня вмісту білків, жирів, вуглеводів і т.п. матеріального потоку. Для оцінки ефективності ланцюгів поставок підприємств харчової промисловості ми пропонуємо використовувати сім основних показників, а саме: 1) якість обслуговування; 2) загальні логістичні витрати; 3) час виконання замовлення; 4) фінансові показники; 5) потужність; 6) додану вартість; 7) якість продукції. Застосування даних показників дозволить учасникам ланцюга поставок підприємств харчової промисловості домагатися ефективного управління своїми логістичними підрозділами та покращувати відповідні фінансові показники. Критерії оцінки ефективності ланцюгів поставок підприємств харчової промисловості повинні мати системний характер, кількісне та якісне вираження, прийматися та застосовуватись всіма учасниками ланцюга.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СКЛАДОВИХ ТА ОЦІНКА ДІЄВОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЛАНЦЮГОМ ПОСТАВОК ТзОВ “ІМПЕРІЯ ЖИРІВ”
2.1. Загальна характеристика та аналіз основних показників діяльності ТзОВ “Імперія жирів” Об’єктом дослідження логістичної діяльності є виробниче підприємство ТзОВ “Імперія жирів”. Основним видом діяльності підприємства є виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів. Продукція виробляється та реалізується під власними торговими марками “Маселко” та “Лорен”. Відповідно до рішення зборів акціонерів, що відбулися 24 листопада 2007 року, було оголошено про реорганізацію компанії ВАТ “Луцьк Фудз” (одного з лідерів вітчизняного ринку бакалійної групи товарів). Зміст реорганізації полягав у виділенні з існуючої компанії окремого спеціалізованого підприємства ТзОВ “Імперія жирів”. Компанія зареєстрована Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради 21 вересня 2007 року. Керівник – Рубчук Василь Олександрович. Реєстраційний номер підприємства – 35354060. За правовим статусом ТзОВ “Імперія жирів” є юридичною особою. За організаційно-правовою формою підприємство є Товариством з обмеженою відповідальністю (див. дод. А). Адреса підприємства: 45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Нововолинська, будинок 60. Торгова марка “Маселко” з’явилась на ринку маргаринової продукції у 2002 році однією з перших в Україні, що дозволило швидко утвердити фірмові позиції, завоювати прихильність широкого кола споживачів. Тому, незважаючи на щорічне збільшення конкуренції, бренд займає позицію одного з лідерів. Як самостійна торгова марка “Маселко” споживачу стала відомою у 2007 році ( до того продукцію підприємства асоціювали більше з торговою маркою “Руна”) – час відокремлення ТзОВ “Маселко” від ВАТ “Луцьк Фудз”. Сильний бренд, налагоджена система виробництва та логістики дозволяє підприємству щоденно пропонувати якісну продукцію великій кількості споживачів. З перших днів свого заснування компанія орієнтувалася на створення широкого асортименту рослинножирової продукції високої якості. Із серпня 2012 року професійні маргарини ТзОВ “Імперія жирів” випускатимуться під власною торговою маркою “Лорен”. Асортимент професійних маргаринів компанії включає продукти широкого кондитерського та кулінарного застосування, все ж “листок” є особливою гордістю технологів підприємства. ТзОВ “Імперія жирів” є першим підприємством, яке почало випускати рідкий маргарин в Україні. Даний продукт є інноваційним для українського ринку та широко використовується багатьма підприємствами харчової промисловості. Крім основної діяльності – виробництва маргаринів та аналогічних харчових жирів за класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД) ТзОВ “Імперія жирів” здійснює такі види діяльності: § виробництво прянощів і приправ; § неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами; § організація перевезення вантажів; § фінансовий лізинг; § консультування з питань комерційної діяльності та управління. Виробництво продукції здійснюється на сучасному заводі за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 60. Потужність заводу – 4000 тонн в місяць. Станом на 2012 рік на підприємстві працює 119 чол. Підприємство оснащено 3 сучасними лініями з виробництва: § м’яких фасованих маргаринів – потужністю 0,8 т/год.; § кулінарних маргаринів – 2 т/год.; § маргаринів для пошарового тіста – 1 т/год. На сьогодні асортимент продукції представлений 3 групами продуктів: § 10 видів бутербродних маргаринів, маргарини у поліпропіленовому стаканчику (м’які), маргарин бутербродний ваговий; § 10 видів професійних маргаринів – пропонуються підприємствам харчової промисловості для використання у виробництві кулінарних, кондитерських та хлібобулочних виробів; § 3 види кулінарних маргаринів – без торгової марки (лише ідентифікатор “Шеф” – графічний елемент на упаковці товару), враховуючи класичність продукції, де визначальними є ціна, способи застосування та власна назва (“Сонячний”, “Вершковий”, “Десертний”) [31]. М’які маргарини торгової марки “Маселко” добре знайомі українським споживачам. Вони входять в трійку лідерів українського ринку, а в частині регіонів упевнено утримують першість з продажів. Продукція бренду неодноразово удостоювалась найвищих нагород всеукраїнських і міжнародних конкурсів продуктів харчування. Сьогоднішньому успіху передували довгі роки клопіткої праці: підбір постачальників, пошук ідеальних рецептур, вибудовування виробничих, логістичних та управлінських процесів, робота із створення якісної дистрибуції і політики просування продукції. При цьому компанія орієнтувалася на досвід провідних світових виробників аналогічних продуктів. Місія підприємства – “Земля і небо довговічні, тому що вони існують не для себе”. Компанія є однією з небагатьох на ринку волинської області, яка поєднує в своїй діяльності маркетингові дослідження, розробку нових видів продукції, повний виробничий цикл, продаж готової продукції, а також просування та рекламу своєї торгової марки. Новітні технології виробництва, високоякісна сировина та кваліфікований персонал дозволяють підприємству створювати продукцію високої якості за доступними цінами. Координувати власний бізнес на прикладах роботи підприємств ЄС компанії дозволила тісна співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку за програмою ТАМ (Turn Around Management), яка почалася одинадцять років тому. Маргаринова продукція компанії експортується у Молдову та Вірменію.
За короткий час компанія модернізувала виробництво відповідно до світових стандартів харчової промисловості, провели навчання персоналу за кордоном, удосконалили бізнес процеси в цілому. Динаміка розвитку залежить від раціонального розпоряджання ресурсами підприємства персоналом, тому кадрова політика базується на створенні сприятливих умов для самореалізації кожного працівника компанії, сприяння удосконаленню професійного рівня та навичок ведення бізнесу [31].
Рис. 2.1.Організаційна структура ТзОВ “Імперія жирів” Примітка*. Розроблено на основі додатку Б. В компанії значна увага приділяється питанням вдосконалення якості продукції, постійному впровадженню сучасного обладнання для виробництва маргаринової продукції, створенню нових інноваційних конкурентоспроможних продуктів. У плани ТзОВ “Імперія жирів” входить виведення на ринок нових асортиментних позицій, які б стали такими ж успішними, як і попередні проекти, посилення позицій бренду, збільшення продажів, прибутків і частки ринку. В усіх своїх діях компанія намагається стати прикладом успішного української підприємства харчової промисловості [31]. Охарактеризувавши саме підприємство і його діяльність можна перейти до аналізу фінансових результатів його діяльності (див. дод. Т). Обсяги доходів поступово збільшуються протягом 2009–2012 років, у 2009 році обсяг доходів становить 25879,9 тис. грн., у 2010 році доходи збільшились на 4313,6 тис. грн , у 2011 році на 1556,5 тис. грн., у 2012 році підприємство отримало найбільший дохід за 4 роки – 35299 тис. грн., що на 11,178% більше, ніж у попередньому році, що свідчить про збільшення обсягів реалізації продукції, а це означає збільшення валового прибутку підприємства у 2009 році його обсяг становить 4606,3 тис. грн., у 2010 році – зменшився у порівнянні з 2009 роком на 58,4 тис. грн., що пов’язано із різким зростанням собівартості продукції на 20,551%, у 2011 році валовий прибуток збільшився на 733,1 тис. грн., у 2012 році – збільшився на 44,329%, що є найвищим показником за 4 роки. За період 2009–2010 рр., 2010–2011 рр. та 2011–2012 рр. збільшення собівартості продукції склало 20,551%, 3,211%, 4,564% відповідно, що пояснюється, головним чином, зростанням обсягів виготовленої продукції. Зменшились інші операційні доходи на 258,1 тис. грн. у 2010 році та збільшились на 300,5 тис. грн. у 2011 році, на 418 тис. грн. у 2012 році. Зменшились адміністративні витрати на 3,339 % у 2010 році, але вже у 2011 році вони суттєво зросли на 20,054 %, у 2012 році знову збільшились на 0,918%. Витрати на збут у 2010 році збільшились на 12,273 %, у 2011 році зменшились на 23,141 %, але у 2012 році зросли на 74,612%. Зменшився прибуток від операційної діяльності у 2010 році на 48,972 %, але вже у 2011 році він збільшився на 246,627% та на 26,805% у 2012 році. Інші фінансові доходи збільшилась на 598,6 тис. грн. у 2010 році, на 373,4 тис. грн. у 2011 році, у 2012 році на 4904 тис. грн. Інші доходи зросли у 2010 році на 2,7 тис. грн, але вже у 2011 році знизились на 87 тис. грн., у 2012 році підприємство не отримувало інших доходів крім операційної діяльності та інших фінансових доходів. Зростання фінансових витрат у 2010 році на 595 тис. грн. та зростання інших витрат на 19,8 тис. грн. – негативно вплинуло на прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, у 2010 році підприємство взагалі не отримало прибутку, а тільки збитки у розмірі – 30 тис. грн. У 2011 році фінансові витрати зросли на 205,2 тис. грн., але у 2012 році фінансові витрати зменшились на 4242 тис. грн., що позитивно вплинуло на зростання прибутку від звичайної діяльності у 2012 році на 595 тис. грн. Інші витрати у 2011 році зменшились на 141,2 тис. грн., у 2012 році підприємство взагалі не здійснювало інших витрат у своїй діяльності – ці фактори позитивно вплинули на зростання прибутку від звичайної діяльності у 2012 році на 43,913% у порівнянні з 2011 роком. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування у 2011 році становив 1355 тис. грн., у 2012 році – 1950 тис. грн. це свідчить про суттєве покращення фінансового стану підприємства, оскільки прибуток від звичайної діяльності до оподаткування суттєво зростав протягом 2011–2012 рр. у порівнянні із 2009–2010 рр. Податок на прибуток зростає протягом 2010–2012 рр., що пов’язано із зростанням обсягів продажу продукції, що призводило до збільшення виручки від реалізації продукції протягом трьох років. Підприємство у 2010 році не отримало прибутку від звичайної діяльності, а лише збиток у розмірі – 30 тис. грн та чистого прибутку відповідно, але вже у 2011 році прибуток від звичайної діяльності до оподаткування порівняно із 2009 роком збільшився на 919,1 тис. грн , чистий прибуток зріс на 561,7 тис. грн. Чистий прибуток підприємства у 2009 році становив 451,3 тис. грн., у 2010 році – підприємство взагалі не отримало прибутку, а лише збиток у розмірі – 263 тис. грн., що є дуже негативною подією у процесі його діяльності. У 2011 році чистий прибуток становив – 1013 тис. грн., що майже в 2,5 разів більше, ніж у 2009 році. У 2012 році чистий прибуток становив – 1585 тис. грн., що на 56,466% більше, ніж у 2011 році. Отримання збитку під час фінансової діяльності у 2010 році негативно вплинуло на фінансовий результат діяльності підприємства, що було зумовлено зниженням переважної більшості складових чистого прибутку. У 2011–2012 рр. негативна фінансова ситуація стабілізувалася і підприємство отримало у 2011 році чистий прибуток у розмірі – 1013 тис. грн., у 2012 році – 1585 тис. грн., що є найбільшими показниками чистого прибутку за 2009–2012 рр. Обсяги чистого прибутку у 2011–2012 рр. зростали, отже можна зробити висновок про стабілізацію та покращення фінансового стану та виробничо–господарської діяльності ТзОВ “Імперія жирів” [32]. Отже, з вище сказаного можна зробити такий висновок, що погіршення результатів фінансово–господарської діяльності підприємства за 2009 – 2012 роки було пов'язано з: § зростанням собівартості продукції за період 2009–2010 рр. на 20,551 %, за період 2010–2011 рр. на 3,211 %, за період 2011–2012 рр. на 4,564%, що пояснюється збільшенням обсягів виробництва та реалізації продукції; § зменшенням валового прибутку у 2010 році – зменшився у порівнянні з 2009 роком на 58,4 тис. грн, що пов’язано із різким зростанням собівартості продукції на 437,2 тис. грн ; § зменшенням інших операційних доходів у 2010 році на 258,1 тис. грн. у порівнянні з 2009 роком; § різким збільшенням адміністративних витрат на 20,054 % у 2011 році та їх незначним збільшенням в 2012 році на 0,918%; § зростанням фінансових витрат у 2010 році на 595 тис. грн. та 205,2 тис. грн. у 2011 році, що негативно вплинуло на прибуток від звичайної діяльності до оподаткування у 2010 році – підприємство не отримало чистого прибутку, лише збиток у розмірі 236 тис. грн; § зростанням інших витрат на 19,8 тис. грн у 2010 році; § зменшенням інших доходів на 87 тис. грн у 2011 році та їх неотриманням у 2012 році; § збільшенням витрат на збут у 2010 році на 12,273 % та на 74,612% у 2012 році. Наступним кроком аналізу основних показників діяльності ТзОВ “Імперія жирів” буде обчислення фінансових показників підприємства. Аналіз фінансового стану підприємства проведено на основі горизонтального аналізу активів та пасивів підприємства за даними фінансових звітностей (табл. 2.1). Також зроблено оцінку платоспроможності, ліквідності, проведено аналіз ділової активності та рентабельності, визначено ймовірність банкрутства, проаналізовано показники фінансових результатів. Таблиця 2.1 Зведена таблиця показників фінансового стану ТзОВ “Імперія жирів”
Продовження табл. 2.1
Продовження табл. 2.1
Примітка*. Розраховано на основі джерела [29] та даних Додатків В, Г, Є, Ж, Ї, Й, Н, О.
Коефіцієнт покриття – характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільшою легко реалізованою частиною активів – оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів. У 2011 році коефіцієнт знизився порівняно із 2010 роком, що свідчить про складність підприємства погашати поточні зобов’язання. У 2012 році коефіцієнт збільшився у порівнянні з 2011 роком, що свідчить про можливість підприємства погашати поточні зобов'язання. Коефіцієнт поточної ліквідності – показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт поточної ліквідності протягом 2010 року зріс у порівнянні з 2009 роком, що свідчить про зростання спроможності підприємства щодо погашення своїх поточних зобов’язань найбільш ліквідними активами. У 2011–2012 рр. коефіцієнт поступово знижувався, що свідчить про зниження спроможності підприємства погашати свої поточні зобов’язання найбільш ліквідними активами в останньому аналізованому періоді. Значення коефіцієнта є достатнім, оскільки воно перевищує значення 0,6 протягом трьох аналізованих років, що показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов’язань, які підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити своїми коштами негайно і як видно з розрахунків він збільшується у 2010 році порівняно з 2009 роком, що є позитивним для підприємства. У 2011 році коефіцієнт знижується, що свідчить про складності підприємства негайно погашати зобов’язання власними коштами, але в 2012 році він знову починає зростати, що незначну стабілізацію виплат короткострокових зобов’язань, які підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності. Чистий оборотний капітал підприємства протягом 2009–2012 років поступово зростав, отже можна зробити висновок, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення своєї діяльності. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів характеризує структуру фінансових ресурсів підприємства. Коефіцієнт поступово збільшується протягом 2009–2011 рр. і наближається до значення 1, отже можна зробити висновок, що у підприємства достатньо позикових і власних коштів і їхнє співвідношення є майже рівним, що є хорошим показником фінансової стабільності. У 2012 році коефіцієнт зменшився у порівнянні з попередніми роками, що свідчить про погіршення фінансової стабільності підприємства. Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Коефіцієнт автономії на підприємстві знаходиться в оптимальному значенні 0,5 протягом 2009–2011 рр. і навіть перевищує його у 2012 р., отже підприємство забезпечене власними коштами і реалізувавши майно, сформоване із власних джерел, підприємство зможе погасити свої зобов’язання. Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує ступінь мобільності використання власного капіталу, тобто показує частку власних коштів, вкладених в оборотні активи. Коефіцієнт маневреності на підприємстві протягом 2009–2012 років більший за оптимальне значення 0,2 і кожним роком поступово збільшується, отже на підприємстві вкладено достатньо коштів в оборотні активи та забезпечується достатня гнучкість у використанні власного капіталу. Протягом аналізованого періоду повільно прослідковується тенденція до збільшення нераціонального використання власного капіталу. Коефіцієнт ефективності використання власних коштів показує скільки прибутку дає 1 грн. власних коштів. Коефіцієнт ефективності використання власних коштів на підприємстві у 2009 році був меншим, ніж оптимальне значення, у 2010 році він становив – 0, підприємство не отримало жодного прибутку, у 2011–2012 рр. коефіцієнт поступово зростає, що свідчить про ефективне використання власних коштів, а також про збільшення прибутку на 1 грн. власних коштів. Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна дає змогу визначити, за який період одержаний прибуток може компенсувати вартість майна. Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна на підприємстві у 2010 році становив – 0, отже фінансові ресурси протягом року використовувалися неефективно, за 2010 рік підприємство не отримало прибутку, отже не могло компенсувати вартість свого майна у цьому періоді. У 2011–2012 рр. значення коефіцієнта збільшилось у порівнянні із 2009–2010 роками, що є позитивною тенденцією. Отже, підприємство після 2010 року може компенсувати вартість свого майна. Коефіцієнт оборотності активів – відображає швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів. Коефіцієнт оборотності активів на підприємстві за 2010 рік збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є позитивним явищем для підприємства оскільки за аналізований період швидше відбувся повний цикл виробництва й обіг, що приніс відповідний ефект у вигляді прибутку. У 2011–2012 рр. коефіцієнт показав зниження оборотності активів, що свідчить про повільне зниження повного циклу виробництва та обігу на підприємстві. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів характеризує відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору до суми оборотних засобів підприємства. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів підприємства у 2010 році збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є позитивним явищем для підприємства. У 2011–2012 рр. коефіцієнт поступово знижується, що свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Використовуючи цей коефіцієнт, можна розрахувати більш наочний показник – період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість перейде в кошти. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у 2010 році зменшився у порівнянні з 2009 роком, отже підприємство із затримкою отримало оплату по рахунках. У 2011 році коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зменшився у порівнянні з 2010 роком, отже підприємство знову має проблеми з надходженням оплати по своїх рахунках. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у 2012 році значно збільшився у порівнянні з 2009–2011 рр., отже підприємство вчасно отримало оплату по рахунках, на відміну від минулих років. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості на підприємстві у 2010 році збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є свідченням того, що збільшилась швидкість оплати заборгованості підприємства. У 2011–2012 рр. коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості поступово зменшувався, отже зросли покупки підприємства у кредит. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів – відображає число оборотів товарно–матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів у 2010 році збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є позитивним явищем для підприємства, але у 2011–2012 рр. показник зменшувався порівняно з минулими роками, що свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. Коефіцієнт оборотності основних засобів показує ефективність використання основних засобів підприємства. Коефіцієнт оборотності основних засобів у 2010 році збільшився порівняно з 2009 роком, що свідчить про підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві. У 2011-2012 рр. коефіцієнт зменшився порівняно з 2010 роком, що свідчить про незначне зниження ефективності використання основних засобів на підприємстві. Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства. Коефіцієнт оборотності власного капіталу у 2010 році збільшився порівняно з 2009 роком, що характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства. У 2011–2012 році коефіцієнт зменшився порівняно з 2009–2010 рр., що свідчить про незначне зниження ефективності використання власного капіталу підприємства. Коефіцієнт рентабельності активів (економічна рентабельність) характеризує – рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні згідно з балансом. Коефіцієнт рентабельності активів у 2010 році становив – 0 у порівнянні з 2009 роком, що є негативним явищем для підприємства і свідчить про падіння попиту на продукцію підприємства і перенагромадження активів. У 2011 році показник збільшився у порівнянні з 2009 і 2010 роками, що свідчить про зростання попиту на продукцію та нормалізацію нагромадження активів підприємства. У 2012 році коефіцієнт зменшився і показав найменше значення за 4 роки, отже перенагромаджуються активи підприємства і падає попит на продукцію. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство, тому найбільший інтерес представляє для наявних і потенційних власників й акціонерів та є одним з основних показників інвестиційної привабливості підприємства, тому що його рівень показує верхню межу дивідендних виплат. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу у 2010 році становив – 0 у порівнянні з 2009 роком, що є негативним явищем для підприємства і свідчить про зниження рівня прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство. У 2011 році показник збільшився у порівнянні з 2009 і 2010 роками, що свідчить про зростання рівня прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство. У 2012 році коефіцієнт зменшився і показав найменше значення за 4 роки, що свідчить про зниження рівня прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство. Коефіцієнт рентабельності діяльності характеризує ефективність здійснення господарської діяльності підприємства. Коефіцієнт рентабельності діяльності у 2010 році становив – 0 у порівнянні з 2009 роком, що є негативним явищем для підприємства і свідчить про зниження ефективності господарської діяльності підприємства. У 2011–2012 рр. показник збільшився у порівнянні з 2009 і 2010 роками –найбільше значення коефіцієнта рентабельності діяльності було у 2012 році, що свідчить про зростання ефективності господарської діяльності підприємства. Коефіцієнт рентабельності продукції характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності. Коефіцієнт рентабельності продукції у 2010 році становив – 0, що є негативним явищем для підприємства. Підприємство не отримало жодного прибутку у звітному році, тобто воно було збитковим. Коефіцієнт рентабельності продукції зростає протягом 2011–2012 рр. і показав найбільше значення у 2012 році – 0,048, він характеризує зростання прибутковості підприємства від основної діяльності. Отже, протягом аналізованого періоду 2009–2011 років коефіцієнт ймовірності банкрутства був значно вищий значення 0, 42, а саме у 2009 році – 5,637, у 2010 році – 5,959, у 2011 році – 6,629, у 2012 році – 6,574. Можна зробити висновок, що ймовірність банкрутства ТзОВ “Імперія жирів” є мінімальною і знаходиться в межах до 10%. Наступним кроком буде аналіз показників виробничо-господарської діяльності ТзОВ “Імперія жирів” (табл. 2.2). Таблиця 2.2 Аналіз основних показників виробничо-господарської діяльності ТзОВ “Імперія жирів” , тис. грн.
Продовження табл. 2.2
Примітка*. Розраховано на основі даних Додатків В, Г, Е, Є, Ж, І, Ї, Й, М, Н, О, С. Зростання продуктивності праці у 2011 році вплинуло на обсяг виробленої продукції, і відповідно на зростання чистого доходу (виручки від реалізації продукції), у 2012 році демонструється незначний спад продуктивності праці, порівняно з 2011 роком, проте він не є нижчим ніж показник 2010 року. У 2012 році продуктивність праці зросла у порівнянні з попередніми роками і є найбільшим показником за 4 роки. Фондовіддача зросла у 2010 році порівняно з 2009 роком, що показує позитивну тенденцію, оскільки зростає частка реалізованої продукції на одну грошову одиницю основних засобів. У 2011–2012 рр. фондовіддача знизилася, отже повільно знижується частка реалізованої продукції на одну грошову одиницю основних засобів. Середньорічна вартість основних засобів знижувалася протягом 2010–2011років, що свідчить про знос обладнання, а також про перенесення вартості обладнання на вартість готової продукції, що збільшує її вартість. У 2012 році показник зростає, що свідчить про зменшення зносу обладнання та зменшення вартості продукції. Середньорічна вартість оборотних засобів зростає протягом 2009–2012 років, що свідчить про ефективність їх використання на підприємстві. Оборотність власного капіталу була найвищою у 2010 році, що вплинуло на зростання прибутку підприємства у цьому ж році. У 2011–2012 рр. оборотність власного капіталу зменшувалася, що свідчить про неефективне використання власних коштів підприємства. Зростання показника оборотності запасів свідчить про зростання ефективності використання запасів протягом 2009–2012 років, також зростання цього показника відповідно призвело до зменшення періоду обертання запасів, що характеризує позитивну тенденцію. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує скільки разів у середньому протягом року дебіторська заборгованість перетворювалась у грошові кошти. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості характеризує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість, позитивним для підприємства є підвищення коефіцієнта. У 2009 році коефіцієнт становить 3,008 у 2010–2011 роках спостерігається його зниження у 2010 році – 2,515 , у 2011 році – 2,359, що є негативним явищем для підприємства. У 2012 році коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показав найбільше значення протягом 4 років, що свідчить про поліпшення платіжної дисципліни покупців – своєчасне погашення покупцями заборгованості перед підприємством та скорочення продажів з відстрочкою платежу (комерційного кредиту покупцям). Оцінюючи стан оборотних активів, важливо вивчити якість і ліквідність дебіторської заборгованості і надати узагальнюючу характеристику портфелю дебіторської заборгованості. Одним з показників, які використовуються для цієї цілі, є період обертання дебіторської заборгованості, або період інкасації боргів. Період обертання дебіторської заборгованості показав найменше значення 2009 році, у 2010–2012 роках демонструє зростання, що є негативним явищем для підприємства. Оборотність кредиторської заборгованості показує скільки потрібно оборотів для оплати виставлених рахунків. Оборотність кредиторської заборгованості оцінюють спільно з оборотністю дебіторської заборгованості. Несприятливою для підприємства є ситуація, коли коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості значно більше коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості. Зростання оборотності кредиторської заборгованості у 2011–2012 рр. вказує на зростання швидкості оплати заборгованості підприємства. У 2010 році цей показник значно знизився у порівнянні з попереднім роком, що означає зростання покупок підприємства у кредит, що є негативним явищем для підприємства. Управління оборотними активами пов’язане з особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл представляє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, в процесі якого відбувається зміна окремих їх видів. Він характеризує проміжок часу між придбанням виробничих запасів і отриманням грошових коштів від реалізації виробленої з них продукції. Він включає в себе: § отримання сировини і матеріалів; § зберігання їх на складі; § процес виробництва; § складування готової продукції; § реалізація. Важливою характеристикою операційного циклу, яка впливає на обсяг, структуру і ефективність використання оборотних активів, є його тривалість. Формула тривалості операційного циклу має вигляд:
ТОЦ = ТОмз + ТОгп + ТОдз, (1.2) де ТОЦ – тривалість операційного циклу підприємства, в днях; ТОмз – тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, в днях; ТОгп – тривалість обороту запасів готової продукції, в днях; ТОдз – тривалість інкасації поточної дебіторської заборгованості, в днях [30]. Тривалість операційного циклу показує час, протягом якого фінансові ресурси перебувають в матеріальних засобах і дебіторській заборгованості. У 2010 році цей показник демонструє зниження, що показує позитивну динаміку. У 2011 році показник зріс, що є негативним явищем для підприємства оскільки збільшується період часу під час якого фінансові ресурси перебувають в матеріальних засобах і дебіторській заборгованості. У 2012 році тривалість операційного циклу була найменшою за 4 роки, що свідчить про те, що скорочується час протягом якого фінансові ресурси перебувають в матеріальних засобах і дебіторській заборгованості. Фінансовий цикл – період повного обороту грошових коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за сировину і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості. Тривалість фінансового циклу визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту кредиторської заборгованості [32]. Тривалість фінансового циклу у 2010 році зросла, що є негативним явищем, оскільки основною ціллю керування оборотними коштами є зменшення тривалості фінансового циклу. У 2011–2012 рр. тривалість фінансового циклу знизилась, у 2012 році тривалість фінансового циклу була найменшою за 4 роки, що є позитивною тенденцією для підприємства.
2.2. Організаційне забезпечення системи управління ланцюгом поставок ТзОВ “Імперія жирів”
Управлінням ланцюгом поставок сировини та готової продукції на ТзОВ “Імперія жирів” займається відділ логістики, який взаємодіє з такими структурними підрозділами підприємства: служба якості, комерційна служба, виробнича служба, служба маркетингу, фінансова служба, господарська служба. Розглянемо взаємодію відділу логістики та іншими підрозділами підприємства, які беруть участь в управлінні ланцюгом поставок (табл. 2.5.). Таблиця 2.5. Взаємодія відділу логістики з іншими підрозділами підприємства стосовно управління ланцюгом поставок
Відповідно до “Положення про відділ логістики” на підприємстві до задач відділу логістики входять: 1) збір, обробка та аналіз організаційної, технічної і фінансової інформації про діяльність українських та іноземних організацій, що працюють у сфері інтересів підприємства; 2) планування, організація, контроль, керування матеріальними та нематеріальними операціями, здійснюваними в процесі доведення сировини, матеріалів і готової продукції до споживача згідно з інтересами та вимогами останнього, а також обробка, аналіз і збереження відповідної інформації; 3) транспортне забезпечення діяльності підприємства; 4) забезпечення виробничих підрозділів підприємства матеріально- технічними ресурсами; 5) підготовка і укладання угод на постачання матеріально-технічних ресурсів; 6) прийом, облік, збереження, передача сировини і матеріалів; 7) створення умов для збереження сировини і матеріалів, що знаходяться на тимчасовому збереженні; 8) облік сировини і матеріалів, що знаходяться на тимчасовому збереженні; 9) прийом, облік, збереження і відвантаження готової продукції; 10) створення умов для збереження готової продукції, яка є на тимчасовому збереженні (див. дод. Н). До складу відділу логістики входять: начальник відділу, менеджер з логістики, завсклад тари і сировини, завсклад готової продукції, вантажники. Компанія використовує власний транспорт для доставки сировини і матеріалів, а також користується послугами спеціалізованих транспортно-експедиторських компаній та офіційних дистриб’юторів. Обсяг виробництва та реалізації маргаринової продукції залежить від кількості замовлень, які отримує комерційна служба підприємства від дистриб’юторів. Планування виробничої програми залежить від обсягів замовлення визначеної кількості та асортименту певного виду продукції. Виробнича служба здійснює виробництво маргаринової продукції відповідно до планового обсягу виробництва продукції, який подає на виробничу службу відділ логістики, він залежить тільки від замовлення дистриб’юторів у якому конкретно вказана необхідна кількість та асортимент продукції яку потрібно виготовити. ТзОВ “Імперія жирів” співпрацює із 12 постачальниками сировини для виробництва маргарину (табл. 2.4). Таблиця 2.4 Основні постачальники сировини для виробництва маргарину та аналогічних харчових жирів ТзОВ “Імперія жирів”
ТзОВ “Імперія жирів” співпрацює із 28 дистриб’юторами, які знаходяться майже в кожній області України і є постійними та надійними партнерами (див. дод. Я). У ТзОВ “Імперія жирів” в Україні нараховується близько 40 конкурентів – виробників маргаринової продукції (див. дод. Я1). Організаційну структуру відділу логістики наведено на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Організаційна структура відділу логістики ТзОВ “Імперія жирів”
Відділ логістики забезпечує виробничу службу необхідною сировиною та матеріалами для виробництва маргаринової продукції, здійснює відвантаження готової продукції та інші дії передбачені положенням про відділ логістики на підприємстві. Отже, організація відділу логістики на підприємстві ТзОВ “Імперія жирів” передбачає: 1) застосування зовнішніх та внутрішніх доку |
