ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Сутність мистецтва та його роль у житті людини.

Вступ

1. Сутність мистецтва та його роль у житті людини.

2. Гіпотези походження мистецтва.

3. Зачатки мистецтва у неандертальців, мистецтво палеоліта та мезеоліта.

Висновки
Список використаних джерел

Вступ:

Усі народи схильні до творчості. Кожний із них на своєму рівні розвитку створює мистецькі вироби, які вирізняють його серед інших. Праця створила людину. Праця дала перевагу їй над усіма істотами на Землі, і ця перевага зберегла людський рід. Людський рід існує близько двох мільйонів років, а вид Homo sapiens — до сорока тисячоліть. Але лише тоді, коли з'явилася людина сучасного типу, розпочався бурхливий розвиток продуктивних сил і суспільних відносин, особливо в останні півтисячоліття. Homo sapiens удосконалив техніку обробки каменю, почав використовувати нові матеріали: кістку і ріг, але це не стало визначальним у розвитку духовної та матеріальної культури.

Якісно новим явищем, яке з'явилося із цим біологічним видом, стало зображення — скульптурне, графічне, а також кольорові геометричні знаки, образи подоби предметів, які існують у природі. Цей вид діяльності умовно можна назвати художньою творчістю; він став найбільшим відкриттям, адже завдяки фіксації видимого світу залишалась інформація наступним поколінням. Це було першим кроком до винайдення писемності, оскільки сучасним фонетичним буквено-звуковим системам передувало менш досконале піктографічне письмо, що базувалось на конкретних зображеннях тварин, людей і т. ін. Лише в III—II тис. до н. е. піктографічне письмо переходить у буквено-звукове у шумерів і єгиптян, пізніше приходить у Середземномор'я та Європу.

Але така модель не стала повсюдною. І досі деякі народи Крайньої Півночі, американські індійці частково користуються піктографічною писемністю. Піктограма тісно пов'язана з образотворчим мистецтвом, а розвиток мови переплітається із синкретичним мистецтвом. Тому ці елементи становлять основу абстрактного мислення, що суттєво розширює умови пізнання світу, відрізняє людину від тварини.

Навчившись відображати якусь подію, людина "зупинила мить", завдяки чому здобула владу над часом, заклала підвалини нової художньої форми буття.

Сутність мистецтва та його роль у житті людини.

Слово "мистецтво" - спочатку позначало всяке майстерність більш високого і особливого сорту ( "мистецтво мислення", "мистецтво ведення війни"). У загальноприйнятому розумінні воно означає майстерність в естетичному плані, та створених завдяки йому творів - творів мистецтва, які відрізняються, з одного боку, від творінь природи, з іншого - від творів науки, ремесел, техніки. Причому кордону між цими областями людської діяльності дуже нечіткі, тому що в найбільших досягненнях в цих областях беруть участь також і сили мистецтва.

Реальні і душевні джерела мистецтва, тобто художньої творчості, вбачаються в різних явища: фантазії (романтизм), різноманітному прагненні до зміни (Шиллер), прагнення до наслідування (Арістотель, сучасний натуралізм), прагнення до символічного зображення (німецький ідеалізм, експресіонізм) і багато в чому іншому.

Але це все образні визначення мистецтва. Філософія ж дає таке визначення. Мистецтво є особлива форма суспільної свідомості та духовної діяльності, специфіка якої полягає у відображенні дійсності за допомогою художніх образів. У практичній діяльності у людей складаються і розвиваються естетичні уявлення, в яких явища дійсності відображаються як прекрасні і потворні, трагічні і комічні, тобто естетично. У процесі художньої творчості естетичні уявлення художників закріплюються, "уречевлює" різними матеріальними засобами (фарбами, звуками, словами і т.д.) і постають як твори мистецтва.

Естетичні уявлення людей, закріплені художніми засобами у творі мистецтва, називаються художніми образами. Головним у мистецтві є саме художній образ, а не його матеріальну підставу (фарби, звуки, слова і т.д.), яке існує не самостійно, а тільки в злитті з художнім образом.

Мистецтво, як таке, на відміну від філософії, науки, релігії та етики починається там, де метою естетичної діяльності стає не пізнання або перетворення світу, не виклад системи етичних норм або релігійних переконань, а сама художня діяльність, що забезпечує створення особливого, вигаданого світу, в якому все є естетичним створенням людини. Мистецтво на відміну від всіх інших видів діяльності є вираження внутрішньої сутності людини в її цілісності, яка зникає в приватних науках і в будь-якій іншій конкретній діяльності, де людина реалізує тільки якусь одну свою сторону, а не всього себе. У мистецтві людина вільно творить особливий світ, також як творить свій світ природа, тобто повновладно. Якщо і в своїй практичній діяльності, і в науці людина протиставлений світові як суб'єкт об'єкту і тим обмежений у своїй свободі, то в мистецтві людина перетворює свою суб'єктивну утримання в загальнозначуще і цілісне об'єктивне буття. Естетичне переживання твору мистецтва, так само як і його створення, вимагає всієї людини, тому що воно включає в себе і вищі пізнавальні цінності, і етичне напругу, і емоційне сприйняття. Це внутрішня єдність усіх духовних сил людини при створенні і сприйнятті творів мистецтва забезпечується силою естетичної свідомості. Якщо, читаючи наукові, публіцистичні, популярні видання, ми відразу ж внутрішньо налаштовуємося на як би "фрагментарне" мислення про світ, "забуваючи" все, що нам не знадобиться для сприйняття цього тексту, то налаштовуючись на читання художнього твору, ми активізуємо в собі всі свої духовні сили: і розум, і інтуїцію, і почуття, і етичні поняття. Немає ні одного моменту в нашого внутрішнього духовного життя, який не міг би бути викликаний і активізований мистецтвом. Воно покликане забезпечити цілісне, повнокровне і вільне сприйняття й відтворення світу, яке можливе лише за умови поєднання пізнавальних, етичних, естетичних та всіх інших моментів людського духу.

Синтетичним характером мистецтва багато в чому пояснюється той дивує філософів факт, що серед всього різноманіття видів духовної діяльності немає нічого, рівного йому за силою соціального впливу на людину.

Це знали вже в античності. Мистецтво нерідко навіть лякало людей своєю таємничою силою. Так, висловлювалася думка, що будь-яке прагне до порядку держава повинна заборонити музику (та й інші мистецтва), бо вона розм'якшує звичаї і робить неможливою сувору субординацію. Ортодоксального християнства в перші століття свого сходження забороняло театр і живопис як щось, що заперечують суворий аскетизм, якого вимагали етичні християнські догмати.

Мистецтво забезпечує багатовікову наступність культури, її наростаючу універсальність. Створюючи загальнозначущі ідеї-образи, які виростають до загальнолюдські символів, воно відображає суть всього історичного розвитку. Едіп і Антігона, Гамлет і Дон Кіхот, Дон Жуан і Кандид, пушкінський Борис Годунов і князь Мишкін Достоєвського, булгаковські Майстер і Маргарита - це вже не просто художні образи, це символи культурно-значимих загальнолюдських цінностей. Мистецтво вбирає в себе всі досягнення людства, по-своєму трансформуючи та змінюючи їх. Без використання традиційних, що живуть століттями культурних символів неможливо включитися в лінію спадкоємності культур, неможливо відчути історію як єдиний процес, що має певне минуле і тільки тому певний сьогодення і, головне, майбутнє.

З того, що мистецтво служить засобом самовираження людства, випливає й те, що предметом мистецтва є як відносини людини і світу, так і сама людина в усіх її вимірах - психологічному, соціальному, моральному і навіть побутовому. Гуманітарні науки також мають своїм предметом людини; існують і психологія, і соціологія, і етика, але всі вони розглядають його з якої-небудь однієї і при тому свідомо обмеженою точки зору. Мистецтво ж не тільки бере людини в її цілісності, але зачіпає і все найглибші і ще незвідані наукою пласти того дивовижний феномен у світі, яким є людина - таємниця таємниць природи. Мистецтво говорить з нами на своєму особливому мовою, якій треба вчитися, перш ніж він стане зрозумілий.