ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Вікова фізіологія і шкільна гігієна як елементи системи педагогічних наук

Лекційне заняття 1.

Тема. Вступ до курсу.

1. Вікова фізіологія і шкільна гігієна як елементи системи педагогічних наук.

2. Методи фізіологічних досліджень.

3. Короткий нарис історії розвитку фізіології

4. Клітина-структурно-функціональна одиниця живого

5. Поняття «тканина», основні типи тканин

Література до лекції:

1. Хрипкова А.Г., Антропова М.В., Фарбер Д.А. Возрастная физиология и школьная гигиена: Пособие для студентов педагогических институтов. – М.: Просвещение, 1990. – С. 3 – 4.

2. Хріпкова А.Г. Вікова фізіологія. – К.: Вища школа, 1982. – С. 3 – 5.

3. Леонтьева Н.Н., Маринова К.В. Анатомия и физиология детского организма (основы учения о клетке и развитии организма, нервная система, опорно-двигательный аппарат): Учебное пособие. – М.: Просвещение, 1986. – С. 3.

4. Белецкая В.И., Громова З.П., Егорова Т.И. Школьная гигиена: Учебное пособие. – М.: Просвещение, 1983. – С. 4 – 6.

5. Даценко І.І. Гігієна і екологія людини: Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2000. – С. 7 – 24.

6.В.М.Скороход, Т.В.Скороход Вікова фізіологія та валеологія.- Кіровоград: РВВ КДПУ ім..Винниченка, 2011.-204 с.

Вікова фізіологія і шкільна гігієна як елементи системи педагогічних наук

Фізіологія– наука про функції живого організму як єдиного цілого та його складових частин (клітин, тканин, органів та систем органів), про процеси, що протікають в організмі та механізми їхньої дії, а також про закономірності взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Предметом загальної (нормальної) фізіології є дорослий організм. Фізіологічні зміни, що спостерігаються на ранніх та пізніх етапах онтогенезу вивчаються у спеціальних її розділах – фізіології організму, що розвивається (так званій віковій фізіології) і фізіології організму, що старіє (так званій геронтологічній фізіології).

Таким чином, вікова фізіологія як самостійна наука простежує еволюцію функцій організму в процесі індивідуального розвитку, своєрідність цих функцій на кожному віковому етапі, виявляє взаємостосунки фізіологічних процесів і причинно-наслідкові зв’язки між ними.

Завданням вікової фізіології є розкриття закономірностей росту і розвитку та встановлення особливостей функціонування цілісного організму і його складових частин на різних рівнях організації та вікових етапах.

Вікова фізіологія тісно пов’язана із рядом суміжних біологічних наук (цитологією, гістологією, анатомією, фізіологією, біологічною хімією тощо). Вона широко користується їх методами і досягненнями при вивченні функцій організму. Разом з цим, педагогічна ефективність виховання і навчання знаходиться у тісній залежності від того, якою мірою враховуються анатомо-фізіологічні особливості дітей і підлітків, періоди розвитку, для яких характерна найбільша сприйнятливість до дії тих або інших чинників, а також періоди підвищеної чутливості і зниженої опірності організму. Знання фізіології дитини необхідне при фізичному вихованні для визначення ефективних методів навчання руховим діям на уроках фізичної культури, для розробки методів формування рухових навичок, розвитку рухових якостей, для визначення змісту фізкультурно-оздоровчої роботи в школі.

Важливе значення вікова фізіологія має і для розуміння вікових особливостей психології дитини. Об’єктивне вивчення функцій мозку дітей різного віку дозволяє виявити механізми, які визначають специфіку здійснення психічних і психофізичних функцій на різних етапах розвитку дитячого організму, встановити етапи, найчутливіші до коригуючих педагогічних дій, спрямованих на розвиток таких важливих для педагогічного процесу функцій, як сприйняття, увага, пам’ять, пізнавальні потреби.

Однією із найважливіших особливостей організму людини, незалежно від вікового етапу його розвитку, є здатність адаптуватися до найрізноманітніших умов середовища та пристосовувати їх до себе, активно перетворюючи довкілля.

Разом з тим, сучасний бурхливий розвиток науково-технічної сфери, несамовиті зміни умов існування людини здійснюються настільки швидко, що наш організм з його сформованими біолого-генетичними і психофізіологічними характеристиками, важко пристосовується до нових умов і може давати зриви адаптації та підлягати захворюванням. Всі глобальні зміни навколишнього середовища, спричинені технічним прогресом, нові види трудової діяльності, зміни умов життя, які виявляють постійний вплив на організм людини, вимагають відповідної оцінки і належного захисту людей і довкілля.

Саме тому на перший план висувається профілактичний напрямок наукових досліджень. А фундаментом, який здатний забезпечити ефективне вирішення даного кола проблем є гігієна, яка, як наука, обумовлює нормування факторів навколишнього середовища та визначає комплекс санітарно-гігієнічних заходів і рекомендацій, спрямованих на підвищення працездатності та збереження здоров’я людини.

Гігієнічна наука носить громадський, соціальний та юридичний характер; на основі наукових даних розробляє гігієнічні нормативи і заходи профілактики, спрямовані на покращання і створення оптимальних умов життя людей.

Одним із напрямків гігієнічного дослідження є гігієна дітей і підлітків (шкільна гігієна) – наука, що вивчає взаємодію організму дитини із зовнішнім середовищем з метою розробки на цій основі гігієнічних нормативів і вимог, спрямованих на охорону і зміцнення здоров’я, гармонійний розвиток і вдосконалення функціональних можливостей організму дітей і підлітків.

Завданням шкільної гігієни є:

· вивчення організму, який росте і розвивається, в тісному зв’язку з умовами навчання і виховання;

· розробка способів пом’якшення впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища (кліматичних, побутових тощо) на дитячий організм;

· обґрунтування застосування тих з природних або штучно створюваних умов, які можуть сприятливо подіяти на організмі, підвищити його життєвий тонус, працездатність, підвищити його опірність захворюванням;

· розробка методів, спрямованих на охорону і зміцнення здоров’я дітей і підлітків та узагальнення досвіду застосування цих методів у навчальних закладах різного типу (загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, спеціальних школах, дитячих будинках тощо).

Шкільна гігієна належить до профілактичної медицини і є комплексною наукою, що використовує стосовно до дитячого і шкільного віку данні ряду суміжних медичних (педіатрії, загальної патології), біологічних (вікової анатомії, фізіології) та технічних (архітектура, санітарна техніка) наук, а також педагогіки та психології. Вона широко користується їх методами і досягненнями, при цьому озброює педагогіку науково обґрунтованими гігієнічними рекомендаціями по організації навчально-виховного процесу, режиму дня і відпочинку учнів, харчуванню дітей, обладнанню, плануванню і впорядкуванню дитячих установ. Основні положення, шкільної гігієни використовуються також при санітарно-технічному оснащенні дитячих установ – монтуванні систем опалювання, водопостачання, каналізації, вентиляції і освітлення.

У вирішенні задач гармонійного розвитку учнів і зміцненні їх здоров’я істотно важливо не тільки забезпечити відповідність умов, режиму навчання анатомо-фізіологічним особливостям дітей, але і активний цілеспрямований вплив на ріст і розвиток, підвищення працездатності і функціональних можливостей організму, розширення меж його адаптаційних можливостей.

Отже, метаоб’єднаного курсу «Вікова фізіологія і шкільна гігієна» – дати студенту, майбутньому педагогу, сучасні відомості про вікові особливості організму, що розвивається, його взаємовідношення із навколишнім середовищем; озброїти знаннями закономірностей, що визначають принципи збереження і зміцнення здоров’я школярів, умови високої працездатності учнів у різних видах навчально-пізнавальної діяльності.

Ці відомості необхідні педагогу для наукової організації навчально-виховної роботи з учнями різного віку, можливості брати активну участь у фізичному і трудовому вихованні школярів, піклуванні про охорону здоров’я дітей і підлітків, правильного розуміння ряду аспектів вікової психології, педагогіки та практики навчально-виховного процесу і забезпечення при цьому гармонійного розвитку підростаючого покоління.

Великий вплив на розвиток біологічних наук і зокрема, на розвиток фізіології мало створення Ч. Дарвіном теорії розвитку органічного світу, яка дала матеріалістичне обґрунтування розвитку живої природи. Вивчаючи історію розвитку фізіології людини потрібно відзначити визначну роль вітчизняних вчених: І.М Сєченова, І.П Павлова, М.Е. Введенського, О.О. Ухтомського та ін. Знання фізіології потрібні для педагогіки, психології та шкільної гігієни. Фізіологія , як розділ біології, має істотний вплив на її розвиток. Фізіологія тісно пов’язана з такими дисциплінами, як анатомія, гістологія,цитологія, біофізика, біохімія.

Процеси, що відбуваються в організмі здорової людини або тварини, називають нормальними фізіологічними процесами. Вони є відображенням усіх тих процесів, які проходять у живій природі. Тому фізіологія належить до біологічних дисциплін, які вивчають всю складність будови і функцій біологічної матерії на всіх рівнях її організації, від молекулярного до організмового і надорганізмового. Фізіологія насамперед спирається на морфологічні дисципліни –цитологію, гістологію та анатомію, які дають уявлення про будову клітин, тканин і органів. За своїм походженням всі процеси, що відбуваються в організмі, є хімічними і фізичними. Тому високим ступенем вивчення хімічних і фізичних процесів, що відбуваються у біологічних об'єктах, займаються біохімія і біофізика. Фізіологія ж широко використовує їхні дані.