 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Морфологічний аналіз дієприкметника
ЗРАЗОК АНАЛІЗУ ОСОБОВИХ ФОРМ ДІЄСЛОВА 1. Там, на заході, ще ніч, а на сході вже небо червоніє від проміння, блиску сонця золотого (Ол. Олесь). 2. Я йду, мій шлях то із костриці, то із жоржин (Тичина) 3. Мова моя українська – батьківська, материнська, я тебе знаю не вивчену – просту, домашню, звичну (Бичко) Словоформа: 1) червоніє; 2) початкова форма – червоніти, вказує на становлення; 3) вид – недоконаний, має відтінок протяжності незавершеної дії; 4) неперехідне; 5)поза станом; 6) теперішній час; 7) дійсний спосіб; 8)третя особа; 9) - ; 10) однина; 11) перша дієвідміна; 12) іменник небо; 13) виконує функцію присудка; 14) будова слова: червон-і-й-е. Словоформа: 1) йду, вказує на рух; 2) початкова форма – йти; 3) вид – недоконаний, означає ритм, повторюваність незавершеної дії; 4) неперехідне; 5) поза станом; 6)теперішній час; 7) дійсний спосіб; 8) перша особа; 9)- ; 10) однина; 11) перша дієвідміна; 12) залежить від слова я; 13) виконує функцію присудка; 14) будова слова: йд-у. Словоформа: 1) знаю, значення реальної дії; 2) початкова форма- знати; 3) вид – недоконаний, означає ритмічно повторювану дію; 4) перехідний; 5) активний стан; 6)теперішній час; 7) дійсний спосіб; 8) перша особа; 9)-; 10) однина; 11) перша дієвідміна; 12) залежить від слова я; 13) виконує функцію присудка; 14) будова слова: зна-й-у.
ЛІТЕРАТУРА
Білодід І. К. Дієслово у граматичному вченні О. О. Потебні // Мовознавство. - 1976. - №3. Борщ Є. Т. Особові значення дієслів минулого часу //Українська мова і література в школі. – 1974. - №1. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук. думка, 1988. Волох О. Т., Чемерисов М. Т., Чернов Є. І. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1989. Дешериева Т. И. К проблеме соотношения глагольных категорий вида и времени // Вопросы языкознания. –1976. – №4. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Вища школа. 1972. Загнітко А. П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. Навчальний посібник.–К.:НМК ВО,1990. Ковалик І.І. Граматична структура системи дієслівних форм у сучасній українській літературній мові //Мовознавство.-1976.–№4. Курс сучасної української літературної мови /За ред. Л.А.Булаховського.– К.: Рад. школа. Ч 1.1951. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія.–К.: Вища школа, 1983. Луценко Н.А. Вид и время: проблемы разграничения и взаимодействия // Вопросы языкознания. –1985.–№2. Русанівський В.М. Структура українського дієслова. –К.: Наукова думка, 1971. Сучасна українська літературна мова. Морфологія /За ред. І.К.Білодіда. –К.: Наукова думка, 1963. Сучасна українська літературна мова. /За ред. М.Я.Плющ. –К. :Вища школа, 1994. Шевчук О. С. Семантичні можливості граматичної категорії часу у сучасній українській мові (Грамматическая семантика глагола и имени в языке и речи)—К.: УМК ВО, 1998. Шумарова Н. П. Майбутній час у системі функціональних стилів російської та української мов// Мовознавство. - 1979.- №6.
Морфологічний аналіз дієприкметника (схема, методичні рекомендації, зразки розбору) Дієприкметник належить до неособових форм дієслова. Це дієслівно-іменна форма, яка виражає ознаку предмета за дією, яку виконує предмет або яка на нього спрямована: зростаючі успіхи, змарніле обличчя, спалений вітром та ін. Приступаючи до морфологічного аналізу дієприкметника, студент повинен знати, що ця дієслівна форма має ознаки дієслова і прикметника. З дієслівних граматичних особливостей дієприкметнику властиві: перехідність/неперехідність, стан, вид, час, керування іменником, можливість мати при собі пояснюючі прислівники: прочитаний сьогодні твір, зірвані вранці квіти. З прикметникових ознак дієприкметники мають рід, число, відмінок, за допомогою яких і узгоджуються з іменниками, виконуючи первинну функцію означення, вторинну – присудка; при умові субстантивації – підмета й додатка: обмитий дощем, пожовкла трава, виконане завдання. Треба пам’ятати, що дієприкметники зберігають значення того виду, який має дієслово в початковій формі, наприклад, ростучий – недок.вид (бо утворений від дієслова рости – недок.виду), занесений – док.виду (дієслово, від якого цей дієприкметник утворений, – док.виду: занести). Дієприкметники мають два стани: активний і пасивний. Активні дієприкметники творяться від неперехідних дієслів, рідше – перехідних, пасивні – тільки від перехідних: пануючий клас, нев’янучі квіти, перевезений багаж. Активні дієприкметники мають теперішній час: незгасаюча зірка, сяюча посмішка; минулий – посивіле волосся, почорніла земля. Пасивні дієприкметники мають значення доконаного й недоконаного виду: зібраний урожай (док.вид), читані листи (недок.вид).
СХЕМА МОРФОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ДІЕПРИКМЕТНИКА 1. Словоформа. 2. Початкова форма (форма наз.відм.чол.роду). 3. Стан (активний чи пасивний). 4. Від якого дієслова утворений (перехідного/неперехідного). 5. Від якої основи утворений (інфінітіва чи теп.часу). 6. Вид. 7. Час. 8. Рід. 9. Число. 10. Відмінок. 11. До якого слова відноситься. 12. У який синтаксичній функції виступає. 13. Будова слова.
ЗРАЗКИ МОРФОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ 1. Сідаюче сонце з-за садка пишно обвивало своїм світлом чорне дворище (Панас Мирний). 2. Він нагодував старого вилинялого ведмедя (Збанацький). 3. Я люблю її долини, Дніпро, оспіваний Тарасом (Підсуха).
Словоформа – сідаюче; 1) дієприкм., іменна відмінкова форма дієслова; 2) поч. форма – сідаючий; 3) акт. ст.; 4)утвор. від неперехід. дієслова; 5)основ. теп. ч. сідай- за допомогою суф. -уч-; 6) недок. вид; 7) теп. час; 8)сер.р.; 9) одн.; 10) наз. відм.; 11) відноситься до слова сонце; 12) виступає у функції означення; 13)будова слова: сід-а-й-уч-е. Словоформа – вилинялого; 1)дієприкм., іменна відмінкова форма дієслова; 2) поч.фор. – вилинялий; 3) акт.ст.; 4) утвор. від неперех. дієсл.; 5) основи інфінітива вилиняти, за допомогою суф. -л-; 6) док. вид; 7)мин. ч.; 8) чол. р.; 9)одн.; 10) род. відм.; 11) відноситься до слова ведмедя; 12) виступає у функції означення; 13) будова слова: ви-лин-я-л-ого. Словоформа – оспіваний; 1) дієприкметник, іменна відмінкова форма дієслова; 2) поч. форма – оспіваний; 3) пасив. стану; 4)утворений від перехідного дієслова; 5) основи інфінітива оспівати за допомогою суф. -н-; 6)докон. вид; 7) мин. час; 8) чол. р.; 9) одн.; 10) зн. відм.; 11)відноситься до слова Дніпро; 12) виступає у функції означення; 13) будова слова: о-с-пі-ва-н-ий.
ЛІТЕРАТУРА Гнатюк Г.М. Явища граматичної і семантичної співвідносності в системі форм дієприкметника української літературної мови //Морфологічна будова сучасної української мови. - К: Наук. думка, 1975. Гнатюк Г.М. Синтаксичні функції дієприкметників у сучасній українській літературній мові. //Мовознавство. – 1980. -№4. Гнатюк Г.М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові -К.: Наук. Думка, 1982. Гринчишин Д.І. Субстантивація дієприкметників у сучасній українській мові //Дослідження і матеріали з української мови. -К: Вид-во АН УРСР, 1961. Т4. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови .- К:Вища школа, 1972. Курс сучасної української літературної мови /За ред. Л.А.Булаховського - К: Рад. Школа, 1951.ч.1. Лебединець П.Д. Поняття про дієприкметник//Укр. мова і література в школі. -1961.-№3. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія- К: Вища школа, 1983. Русанівський В.М. Дієприкметники у поезії Т. Г. Шевченка //Джерела мовної майстерності Т.Г.Шевченка - К, 1964. Русанівський В.М. Дієприкметники і слова дієприкметникового походження// Укр. мова і література школі. -1968.-№8. Середа С.Є. Розмежування активних дієприкметників на -учий, -ачий і прикметників на –учий, -ачий// Мовознавство.-1974.-№4. Сучасна українська літературна мова. Морфологія /За ред. І.К.Білодіда - К: Наук. думка,1969 Сучасна українська літературна мова. /За ред. М.Я.Плющ. -К:Вища школа,1994.
|
