 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Інфляція та заходи боротьби з нею
Функціонування ринку Основними елементами будь-якого ринку є попит і пропозиція. Попит — кількість продукту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну протягом відповідного проміжку часу і в певному місці. Щоб відповісти на запитання, від чого залежить величина попиту, слід передусім з'ясувати, який саме продукт збираються купувати споживачі. Так, шведський економіст К. Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні чинники: 1) величина їх доходу; 2) кількість сорочок, яку вони вважають за необхідне мати; 3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилети тощо), який можна використати замість сорочок; 4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки); 5) смак, мода; 6) ціна подібних сорочок. До цих чинників можна додати цінові та дефіцитні очікування, зміни в структурі населення, економічну політику уряду (зокрема, допомога бідним верствам та ін.). Закон попиту — за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання попиту і навпаки, отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни посилюють у споживача бажання купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підлягає дії принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), то споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу та ефект заміщення. Ефект доходу — за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючись від придбання інших альтернативних товарів. Ефект заміщення — за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими. Ці два ефекти діють в одному напрямі (тобто спричиняють зростання обсягу попиту при зниженні цін) за купівлі товарів середньої та високої якості та в протилежних напрямах — за купівлі низькоякісних товарів. При цьому у разі незначної кількості товарів низької якості (наприклад, маргарину у співвідношенні з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу, і споживачі купуватимуть велику кількість маргарину. На практиці буває, коли при зниженні ціни на товар попит на нього зменшується, а при підвищенні — зростає (наприклад, при підвищенні ціни на картоплю сім'ї з невисокими доходами починають споживати її більше, повністю відмовляючись при цьому від м'яса), що означає переважання ефекту доходу над ефектом заміщення. Водночас цей закон не діє за ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту, зумовленого очікуванням значного підвищення цін на товар або у разі його зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних товарів (картини, антикваріат та ін.), а також при "переключенні" попиту споживачів на якісніші та дорожчі товари (наприклад, масових закупівлях масла замість маргарину). В останньому випадку частково діє ефект престижного попиту, визначений американським ученим Т. Вебленом. Ефект престижного попиту - купівля товарів за престижними цінами (цінами на вироби високої якості), причому за зростання цін на дорогі товари, які виготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати. Пропозиція— рішення (або бажання) і спроможність виробити та запропонувати для продажу на ринку певну кількість продукту за кожну конкретну ціну з усіх можливих. Обсяг пропозиції, як і у разі попиту, залежить насамперед від конкретного виду товару. Загалом при незмінній ціні обсяг пропозиції зумовлений такими чинниками: 1) наявністю взаємозамінюваних товарів; 2) доповнюючими товарами або товарами-комплементами (наприклад, ручка і чорнило); 3) змінами цін на товари-замінювачі; 4) змінами цін на доповнюючі товари або їх доступністю; 5) змінами в доходах; 6) змінами якості речей (тобто сукупності споживчих властивостей товару); 7) змінами моди, смаків, звичаїв; 8) змінами в навколишньому середовищі. Закон пропозиції — із зростанням цін виробники пропонують більше товарів, а із їх зниженням — менше. Ринкова ціна - ціна, за якої рівні пропозиції та попиту урівноважуються.. При встановленні ціни на рівні, який перевищує ринкову ціну, пропозиція переважає попит, і з'являється надлишок продукту; якщо ціна нижча за ринкову, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит. У стані рівноваги попиту і пропозиції ринок вважається збалансованим, цей стан зумовлює конкуренція. Ціна рівноваги виконує такі функції: інформує товаровиробників про шляхи раціонального розподілу економічних ресурсів (підвищення ціни свідчить про доцільність збільшення обсягів виробництва і навпаки, а отже про необхідність перерозподілу виробничих ресурсів); разом із конкуренцією, процесом взаємодії попиту і пропозиції формує механізм ринкового співвідношення між індивідуальними і суспільно необхідними витратами.
Інфляція та заходи боротьби з нею Інфляція (лат. Inflatio— роздмухування) — це порушення грошового обігу, що виявляється у переповненні грішми сфери обігу, або знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми товарних цін, що виявляється у їх зростанні. Зовнішнім виявом інфляції є підвищення цін — пряме відображення знецінювання грошей. Знецінення грошей відбувається стосовно товарів, іноземної валюти і золота. Але не завжди зростання цін є інфляцією, наприклад, якщо ціни зростають унаслідок збільшення вартості сировини, електроенергії, що призводить до збільшення витрат виробництва, вартості товарів. Можлива також ситуація, коли для підвищення якості продукції необхідні більші затрати праці. За відповідного зростання цін і кількості грошових знаків порушення грошового обігу не відбудеться. Зростання ж цін, спричинене надмірною грошовою та кредитною емісією (випуском в обіг коштів), порушенням законів грошового обігу, є наслідком знецінення грошей. В цьому разі відбувається інфляція. Як правило, сучасні економісти розглядають інфляцію як багатофакторний процес, тобто причини інфляції різноманітні. До найважливіших причин інфляції можна віднести наступні: - непродумана політика центрального банку: якщо центральний банк з певних причин (економічних чи політичних) швидко збільшує пропозицію грошей, то неминуче розвивається інфляція попиту; - незбалансованість державних видатків і прибутків призводить до дефіциту державного бюджету, фінансування якого за допомогою додаткової емісії прямо розкручує інфляцію попиту; - кредитна експансія - надмірне розширення кредиту веде до емісії грошей в безгрошовій формі; - інфляційне небезпечні інвестиції (вкладення коштів) (військові витрати, утримання збиткових підприємств) збільшують державний борг, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші; - переважання в ринкових структурах олігопольних ринків (в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива. До олігополістичних галузей належать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, електротехнічна та комп'ютерна індустрії); - імпортована інфляція, роль якої зростає зі зростанням відкритості економіки й втягнення її в світогосподарські зв'язки тієї чи іншої країни; - інфляційні очікування – це морально-психологічний стан щодо очікування споживачами, виробниками, підприємцями можливих інфляційних течій, змін у економічному середовищі, які у перспективі матимуть на них позитивний чи негативний вплив і насамперед пов’язані з їхніми додатковими витратами; - неекономічні чинники - революції, війни, політична нестабільність, втрата довіри до уряду тощо. Відомий економіст В.Новожилов відзначив, що труднощі проблеми інфляції, (водночас, її ахіллесова п'ята) полягають в тому, що пристосувати кількість грошей до кількості товарів неймовірно важко, а виготовити паперові гроші в бажаному розмірі нескладно, і головне практично нічого не коштує. Це є великою спокусою для тих, хто має право створювати гроші. Особистий інтерес кожного, хто створює „нематеріальні гроші", — створювати їх все більше й більше. Для грошей немає межі насичуваності. Для них немає перевиробництва, щоправда, при надлишку гроші знецінюються, але вони нічого не коштують. І якщо все народне господарство від надлишку грошей не виграє, то емітент (той, хто випускає) отримує майже реальне прирощення багатства, джерелом якого є збитки тих, хто знаходиться далеко від емісії. Залежно від мети дослідження та причин виникнення ми можемо розрізняти різні види інфляції: 1. За характером інфляційного процесу: - відкрита інфляція відбувається годі, коли макроекономічна нерівновага проявляється в нічим не стримуваному, вільному зростанні цін, що явно впливає на споживчий кошик. З відкритою інфляцією можна боротися, бо вона проявляється явно у зростанні цін, динаміку яких можна вивчати й аналізувати; - прихована інфляція виникає під впливом державного контролю цін. Тоді ціни на товари не зростають, але замість якісних товарів за тими ж цінами продаються неякісні. Виникає дефіцит хороших товарів, що веде до перепродажу продукції за завищеними цінами. Така інфляція була характерна для СРСР. 2. За місцем розповсюдження: - локальна інфляція - ріст цін проходить у межах однієї держави; - світова інфляція охоплює групу країн або всю глобальну економіку. 3. З погляду передбачення: - очікувана інфляція, яку можна передбачити, спрогнозувати її рівень заздалегідь, готуватись до неї; - неочікувана, яка вища за спрогнозований рівень інфляції для даного періоду. 4. За темпами підвищення цін: - помірна, коли ціни ростуть менше 10% за рік; - галопуюча, коли ціни ростуть в інтервалі від 20 до 200% в рік; - гіперінфляція, коли ціни зростають на 2-3% щоденно, а за рік темп інфляції може становити десятки тисяч відсотків (переможена у першій світовій війні Німеччина у 20-ті роки щоб сплатити репараційні платежі, використовувала друкарський верстат. Розмір готівки зріс у 7 трлн. разів з початку 1922 р. до грудня 1923 р., а індекс цін з 1 до 10 000 000 000 (десять мільярдів)). Інфляція в Україні на початку 90-х років мала такі показники: 1992 - 2100%; 1993 - 10150%. 5. За причинами: - інфляція попиту — це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Інфляція попиту має місце в тому випадку, коли грошові доходи населення та підприємств зростають швидше, ніж реальний обсяг товарів. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей відносно кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту; - інфляція пропозиції- зростання цін внаслідок збільшення виїраг виробництва чи зменшення сукупної пропозиції, інфляція пропозиції, в основі якої знаходиться взаємозв'язок витрат і цін. Підвищення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибутки й обсяг продукції на ринку, що веде до зростання цін. Причинами збільшення витрат можуть бути олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати, і т.і. Вона може також з'явитися в результаті зміни структури пропозиції на ринку; - інфляція очікувань, що проявляється, в першу чергу, в поведінці споживача. Кожна людина, стикаючись з дефіцитом товарів, діє цілком природно: купує будь-які товари в запас, тому що завтра їх може і взагалі не бути. Низька і порівняно стабільна інфляція, яку можна передбачити і врахувати, не створює серйозних проблем для економіки. Останні виникають, коли інфляція висока й одночасно мінлива. Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці і вимірюється за допомогою індексів цін (індексу споживчих цін).Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась). Інфляція це складне соціально-економічне явище, притаманне ринковій економіці, яке здійснює безпосередній і дуже відчутний вилив на економіку в цілому і на окремі її сфери. Інфляція пов’язана зі збільшенням грошової маси. У відносно невеликих межах це позитивно впливає на економіку, зокрема зростання грошової маси сприяє збільшенню споживання, підвищення попиту на нерухомість, що, у свою чергу, приводить до зростання інвестиційної мотивації і, врешті-решт, до розвитку суспільного виробництва. Однак цей позитивний момент має місце тільки за відносно невеликих розмірів емісії, що не набагато перевищує реальну потребу в грошах. Коли ж емісія досягає значних розмірів, інфляція втрачає свій позитивний вплив на суспільне виробництво. Перш за все, інфляція перерозподіляє національне багатство між різними соціальними групами, знецінює заощадження та зменшує купівельну спроможність грошей. Особливо страждають від непередбаченої інфляції ті, хто отримує фіксовані доходи («бюджетними» (студенти, вчителі, працівники культури, медики, пенсіонери), їх доход не змінюється ("заморожується") протягом тривалого періоду, а за цей час ціни зростають, і, значить, вони стають біднішими. Інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві. У розв'язанні проблеми інфляції важливе значення має антиінфляційна політика держави. Її засобами можуть бути такі, що сприяють скороченню грошової маси в обігу та обмеженню дефіциту державного бюджету. До них відносяться: зростання податків; зменшення державних витрат на соціальні потреби, на оборону, управління тощо; заморожування заробітної плати; обмеження кредитів; підвищення відсоткової ставки по кредитах; проведення антимонопольної політики тощо. Для стабілізації грошового обігу проводять також специфічні заходи із зміцнення грошових систем. Таким заходами є нуліфікація, ревалоризація, девальвація, дефляція. Нуліфікація грошей означає, що знецінені грошові знаки анулюються, оголошуються недійсними, а їм на заміну випускаються нові гроші. Цей метод використовують при наявності гіперінфляції. Ревалоризаціяозначає повернення до попередньої купівельної спроможності грошових знаків. Такий метод застосовується при незначних темпах інфляції. Девальваціяозначає зниження обмінного курсу грошової одиниці даної країни відносно інших твердих валют. Дефляція означає вилучення із обігу надлишкової частини грошової маси. Вона може відбуватися шляхом підвищення податків, скорочення контролю за обсягами кредитування, продажу підприємствам державних цінних паперів тощо.
Завдання для самоперевірки: 1. Закон попиту полягає у тому, що: а) за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання попиту; б) за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зниження попиту; в) за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання попиту і навпаки.
2. Закон пропозиції полягає у тому, що: а) кількість пропонованого товару збільшується з підвищенням ціни на його одиницю та зменшується з її зниженням; б) кількість пропонованого товару зменшується з підвищенням ціни на його одиницю і збільшується з її зниженням; в) кількість пропонованого товару змінюється прямо пропорційно зміні ціни за його одиницю.
3. Назвіть, яке економічне явище означає надмірний випуск грошей у країні та їх знецінення: а) інфляція; б) дефляція; в) ревальвація.
4. Які зовнішні ознаки інфляції в економіці країни: а) зростання реальних доходів населення; б) зниження ціни на товари, послуги, роботи; в) зростання ціни робочої сили, скорочення пропозиції товарів; г) загальне зростання цін.
5. Визначте, які події спричинюють інфляцію: а) надмірне зростання грошової маси; б) значне зростання державних витрат на воєнні потреби; в) інфляційні очікування; г) збільшення заробітної плати, пенсій, субсидій; є) зростання цін на енергоносії; д) усі перелічені.
6. Визначте, які категорії населення програють від інфляції: а) пенсіонер, який отримує пенсію; б) вкладник, який вклав велику суму грошей у банк; в) особа, яка взяла позику в банку; г) уряд, який затримує виплату заробітної плати; д) сім’я, що взяла кредит на будівництво житла.
7. Визначте, які категорії населення виграють під час інфляції: а) пенсіонер, який отримує пенсію; б) вкладник, який вклав велику суму грошей у банк; в) особа, яка взяла позику в банку; г) уряд, який затримує виплату заробітної плати; д) сім’я, що взяла кредит на будівництво житла.
8. Встановіть відповідність між поняттями: а) інфляція 1) зниження обмінного курсу грошової одиниці даної країни відносно інших твердих валют; б) девальвація 2) повернення до попередньої купівельної спроможності грошових знаків; в) нуліфікація 3) процес зменшення вартості грошей; г) ревалоризація 4) метод стабілізації валюти, коли держава скасовує знецінені грошові знаки, вилучає їх з платіжного обороту й замінює новими; д) дефляція 5) вилучення із обігу надлишкової частини грошової маси.
9. За темпами розрізняють наступні види інфляції: а) інфляція попиту, інфляція витрат, відкрита інфляція б) помірна, пригнічена, галопуюча в) помірна, галопуюча, гіперінфляція г) помірна, очікувана, неочікувана
10. Найвищі темпи інфляції спостерігаються під час: а) гіперінфляції б) галопуючої інфляції в) помірної інфляції г) інфляції витрат
|
